Агатту (; ) — острів на Алясці, частина Ближніх островів у західній частині Алеутських островів. З площею 221,59 км2 Агатту є один із найбільших безлюдних островів на Алеутах. Він є другим за величиною з Ближніх островів після острова Атту. Острів має вулканічне походження і значно гористий, вкритий тундровою рослинністю. Найвища точка острову досягаю 632 м над рівнем моря. Його довжина становить 30 км, а ширина 19,7 км.
Навколишнє середовище BirdLife International визнала Агатту важливою орнітологічною територією (IBA). В межах острова є сім великих колоній морських птахів з популяцією приблизно 66 000 птахів. На острові гніздиться близько 1% світової популяції тихоокеанських бакланів і топориків. Серед інших мешканці можна відмітити берингійського побережника, круглодзьобого плавунця, сивоголового катуньчика та пуночку. Алеутських малих казарок знову завезли на острів після того, як у 1970-х роках з острова вигнали лисиць. Знищення лисиць на острові також дозволило природоохоронцям реінтродукувати тундрову куріпку (Lagopus muta evermanni). У 2006 році були повідомлення про щонайменше 25 гніздових пар куріпок на острові.
Геологія Агатту є унікальним серед вулканічних Алеутських островів тим, що він майже повністю складається з осадових порід. Ці породи явно відкладалися у воді та складаються переважно з аморфного кремнезему та дрібного детриту, отриманого з вулканічної місцевості. Магматичні породи незначно представлені інтрузіями порфіру, діабазу, трапу. Весь острів був значно вкритий льодом.Note on the Geology of Agattu, an Aleutian Island, Robert P. Sharp, The Journal of Geology, Vol. 54, No. 3 (May, 1946), pp. 193-199
Жителі Археологічні розкопки виявили докази та останки алеутів, які жили на острові Агатту ще в 760 році до н. е.D.G. Corbett, D. Causey, M. Clemente, P.L. Koch, A. Doroff, C. Lefavre, D. West (2008) "Aleut Hunters, Sea Otters, and Sea Cows", Human Impacts on Ancient Marine Ecosystems, University of California Press Зважаючи на кількість одночасно заселених археологічних пам’яток на острові, експерти підрахували, що населення до контакту могла досягати 500-1000 осіб. Після контакту з росіянами у 1751 році населення Агатту стрімко скоротилося. Російські торговці по кілька років залишалися на Ближніх островах, полюючи на морських видр. Взаємодія з алеутами іноді була жорстокою. До 1760-х років усі жителі Ближніх островів переїхали в селище на острові Атту. Під час Другої світової війни жителі села Атту були інтерновані Японією, а в кінці війни тих, хто вижив, переселили на острів Атка.
Галерея
Список літератури
Додаткові посилання
Острів Агатту: блок 1149, район перепису 1, західна переписна зона Алеутських островів, Аляска Бюро перепису США Морська карта острова Агатту Морська карта NOAA 16434 Острів Агатту, 6-е видання, травень 2004 р. US Coast Pilot 9, Chapter 7, Aleutian Islands Archived 27 травня 2010 Фотографії острова Агатту Фотографії з острова Агатту, липень 2008 р Археологічні дослідження на Агатту, Алеутські острови, AC Spaulding, 1962, Cushing-Malloy, Inc