Елеодо́ро Ва́ргас Віќунья (; *1924, Серро-де-Паско, Перу — , Ліма, Перу) — перуанський письменник і поет, вважається одним із головних представників літературного покоління 1950-х років; творчість відносять до неоіндіхенізму.

З життєпису Син Елеодоро Варгаса Галарси та Хулії Вікуньї Авельянеди, народився в Серро-де-Паско, але провів своє раннє дитинство в сільській місцевості в районі Акобамба, провінція Тарма, Хунін, де відвідував початкову освіту між 1931 і 1936 роками.

Переїхавши до Ліми, закінчив середню освіту в Національному коледжі Нуестра Сеньйора де Гваделупе (1937-1941). Потім вивчав літературу та психологію в Університеті Сан-Маркос (1942-1945) та в Університеті Сан-Агустін-де-Арекіпа (1946-1951).

Здійснив подорожі з метою навчання Болівією (1948 і 1951), Аргентиною (1955), Іспанією, Францією, Голландією, Кореєю та Китаєм (1970).

Працював на Національному радіо Перу (1951-1960), у Національному університеті освіти та в Національному інституті культури.

Е. В. Вікунья отримав Національну поетичну премію 1959 року.

З доробку

Доробок Елеодоро Варгаса Вікуньї не є значним за обсягом, проте достатньо добре дослідженим. Твори письменника демонструють глибоке знання місцевого селянина-індіанця та його середовища.

У своїх оповіданнях Варгас Вікунья майстерно відтворив ліризм розмовної мови селянського населення Анд. Його словесна економія та точність прикметників йдуть рука об руку з його витонченою чутливістю. Його метод оповіді кумулятивний і вибірковий водночас: він акумулює й відбирає ліричні чи поетичні образи зі складного світу вірувань і поведінки корінного селянина, які хоч і мають регіональне коріння, але здіймаються до універсального осягнення дійсності і стосуються засадничих тем людського життя, що не залежить від культурного походження авторів та їхніх героїв. Цей метод наочний у Ñahuín: там присутні фундаментальні пари: життя і смерть; дорослішання і народження; сівба і урожай; повінь і посуха.La voz de lo andino en la narrativa de Eleodoro Vargas Vicuña. Por Marco Martos. En: Literatura peruana

Прозу Варгаса Вікуньї порівнювали з прозою Хуана Рульфо, мексиканського письменника, який теж віднайшов ліризм, який містить сільську мову, оперував лаконічною мовою та деякою мрійливістю.

У поезії Е. Варгаса Вікуньї критики відмічають потяг до екзотичної есеїстики та соціального протесту.

Бібліографія Ñahuín (1953; і доповнене 1976), оповідання Zora, imagen de poesía (1964), поезії, за яку отримав Національну поетичну премію"El gozo de las letras III" de Carlos Eduardo Zavaleta (2012) p. 70 Таїта Христос (Taita Cristo, 1964), збірка оповідань. Була перевидана посмертно у 1999 році, разом з Nahuín у одному томі. El cristal con que se mira (1975), оповідання. Florida llama: pensamiento de la noche (1996), поезії Поетична премія Пукара від муніципалітету Пукара .

Також опублікував оповідання в журналах Oráculo (1981) і La Casa de Cartón (1997).

Примітки

Джерела, література і посилання Sánchez, Luis Alberto: La literatura peruana. Derrotero para una historia cultural del Perú, tomo V. Cuarta edición y definitiva. Lima, P. L. Villanueva Editor, 1975. Tauro del Pino, Alberto: Enciclopedia Ilustrada del Perú. Tercera Edición. Tomo 17. Lima, PEISA, 2001. ISBN 9972-40-166-9 Tatamayo, оповідання Елеодоро Варгаса Вікуньї