Довгий будинок () — в археології та антропології тип довгого вузького будинку з одиничним приміщенням. Характерний для різних періодів історії та різних народів від та доколумбової Америки до сучасної Азії. Найбільш властивий скотарській культурі і нерідко поєднував у собі все господарство: житло, стійло для тварин і склад.
Як правило, був ранньою формою капітального дерев'яного будівництва, що включає в Європі, середньовічний і .
Європа Відомі два ранні типи подібних будівель у Європі, що нині зникли:
Неолітичний довгий будинок належить до періоду появи перших фермерів у центральній та західній Європі близько 5000 до н. е.; німецькі довгі будинки, що розкидані південно-західним узбережжям Північного моря і належали німецьким скотарям, датуються III—IV століттям до н. е. і є прабатьками пізніших середньовічних будов подібного типу в Європі.
У середні віки ідея довгого будинку була поширеною, що виявилося в різних типах подібних будівель у різних куточках Європи, окремі з яких дійшли до наших днів:
медова зала епохи вікінгів; англійські південно-західні варіанти в Дартмурі та Уельсі; англійський північний варіант у КамбріїClay Dabbins: Vernacular Buildings of the Solway Plain.; шотландський ; , що розвинувся у , який, імовірно, вплинув на архітектуру німецьких ; довгі будинки у Франції або .
Подальший розвиток не як єдиного простору, а як об'єднання фермерського господарства, ідея довгих будинків отримала в добу середньовіччя у вигляді німецького комірчастого будинку на півночі і особливо на північному заході Німеччини та в їхніх північних сусідів, і у вигляді в Ютланді та Шлезвігу, та його варіанту — . Подібні будинки вже не мали спільного простору, але все ще об'єднували всі сфери діяльності ферми під одним дахом, завдяки поділу будинку на секції. Замість укопаних у землю стовпів, споруди будувалися на стовпах, встановлених на фундамент. Велике і міцне горище дозволяло зберігати значні запаси зерна або соломи в придатних умовах. Добре збережені зразки цих будинків датують XVI століттям.
Слов'янські святилища Розкопки слов'янських святилищ виявили довгі будинки значних розмірів: у святилищі Богіт (Медобори) — 12 × 35 метрів, у святилищі Звенигород — 5 × 25 метрів, окремі споруди сягали 50 метрів завдовжки. Обидва святилища датуються X–XIII століттями, тобто продовжували функціонувати ще довго після офіційного хрещення Русі — серед знахідок на території трапляються як язичницькі артефакти, так і християнські хрестики та лампадки. Дослідник Павло Салига припускає, що ці довгі будинки при святилищах, ймовірно, є тим самим типом споруди, що й курені на Запорозькій Січі, і повʼязує цю спадкоємність з інститутом мужеських домів.
Азія На Борнео, в Індонезії та малайзійських штатах Сабах та Саравак, даяки будують довгі будинки Rumah panjang / Rumah Betang.
На острові Сіберут плем'я будує довгі будинки «ума».
Див. також
Іглу Тіпі Вігвам Дорсетська культура Кампонг (селище) Народна архітектура
Примітки
Посилання Inside Austronesian Houses: Perspectives on domestic designs for living з великими розділами про довгі будинки Борнео Borneo (Kalimantan) — традиційне мистецтво народу каян Robert J. Barrett (файл датовано 6 травня 2004), «Space, repetition and collective interlocution: Psychiatric interviews in a Borneo longhouse» (pdf). Communication & Medicine 1(1) (2004), pp. 25—34. Докладне дослідження шизофренії, але включає дві сторінки «2. Архітектура довгого будинку: Руаї, Білік і Садау» (), з планом і фасадом; та докладні посилання Penom, — ескізи планування довгого будинку The Pagan Tribes of Borneo by Charles Hose and William McDougall Royal Ontario Museum longhouse village — огляд північноамериканського села з довгими будинками (Онтаріо, Канада). Exhibitions & Galleries: World Culture Galleries: Gallery of Canada: First Peoples Collections & Research — онлайнова збірка зображень The Potlatch Longhouse — потлачі та довгі будинки хайда