Преміленіалізм, у християнській есхатології, — це віра в те, що Ісус фізично повернеться на Землю (Друге пришестя) перед Тисячоліттям, буквально тисячолітнім золотим віком миру. Преміленіалізм ґрунтується на буквальному тлумаченні Об'явлення 20:1–6 у Новому Завіті, де описується царювання Ісуса протягом тисячі років.
Конфесії, такі як орієнтальне православ'я, східне православ'я, католицизм, англіканство, пресвітеріанство і лютеранство, як правило, є аміленіаристами і тлумачать Об'явлення 20:1–6 як таке, що стосується теперішнього часу, віри в те, що Христос зараз царює на небесах разом із померлими святими; таке тлумачення розглядає символізм Об'явлення як посилання на духовний конфлікт між Небом і Пеклом, а не фізичний конфлікт на Землі. Аміленіаристи не розглядають тисячоліття, згадане в Об'явленні, як таке, що належить до буквальної тисячі років, а скоріше як символічне, і бачать царство Христа вже присутнім у церкві, починаючи з П'ятидесятниці в книзі Дії.
Преміленіалізм часто використовується для позначення конкретно тих, хто дотримується віри в земне тисячолітнє правління Христа, а також у захоплення вірних, яке прийде до (диспенсаційного) або після (історичного) періоду Великої Скорботи, що передує Тисячоліттю. Згідно з опитуваннями на цю тему, протягом останнього століття ця віра була поширеною в євангелізмі.Survey -Premillennialism Reigns in Evangelical Theology Survey Аміленіаристи не розглядають тисячу років, згадану в Об'явленні, як буквальну тисячу років, але розглядають число «тисяча» як символічне та нумерологічне.
Преміленіалізм відрізняється від інших поглядів, таких як постміленіалізм, який розглядає тисячолітнє правління як таке, що має бути перед другим пришестям.
Термінологія Сучасний релігійний термін «преміленіалізм» увійшов у вжиток лише в середині 19 століття. Вигадування цього слова було «майже повністю роботою британських і американських протестантів і спонукано до їхньої віри в те, що Французька та Американська революції (особливо Французька) здійснили пророцтва, зроблені в книгах Даниїла та Об'явлення».Robert K. Whalen, «Premillennialism» in The Encyclopedia of Millennialism and Millennial Movements, Ed. Richard A. Landes (New York: Routledge, 2000), 331.
Інші погляди Прихильники аміленіалізму трактують тисячоліття як символічний період часу, що узгоджується з високо символічною природою літературного та апокаліптичного жанру Книги Одкровення, іноді вказуючи, що тисяча років представляє Боже правління над Його творінням або Церквою.
Постміленіалізм, наприклад, погоджується з преміленіалізмом щодо майбутнього земного правління Христа, але не погоджується з концепцією захоплення та скорботи до початку тисячоліття. Постміленіаристи дотримуються думки, що Друге пришестя відбудеться після тисячоліття.
Історія
Юстин Мученик та Іриней Юстин Мученик у ІІ столітті був одним із перших християнських письменників, який чітко описав себе як продовжувача «юдейської» віри про тимчасове месіанське царство до вічного стану, хоча поняття Тисячоліття в його «Діалозі з Трифоном» здається відмінним від того, що міститься в «Апології».Див.: Philippe Bobichon, «Millénarisme et orthodoxie dans les écrits de Justin Martyr» в Mélanges sur la question millénariste de l'Antiquité à nos jours, M. Dumont (dir.), Париж, 2018, pp. 61-82 online За словами Йоганна Квастена, «у своїх есхатологічних ідеях Юстин поділяє погляди хіліастів щодо тисячоліття».Johannes Quasten, Patrology, Vol. 1 (Westminster, Maryland: Christian Classics, Inc.), 219. (Quasten was a Professor of Ancient Church History and Christian Archaeology at the Catholic University of America) Furthermore according to the Encyclopedia of the Early Church «Юстин (Dial. 80) підтверджує тисячолітню ідею як ідею християн повної ортодоксальності, але він не приховує того факту, що багато хто її відкидав.» M. Simonetti, "Millenarism, " 560. Він дотримується преміленіального розрізнення, а саме, що буде два воскресіння: одне — віруючих перед правлінням Ісуса, а потім — загальне воскресіння. Юстин написав у 80-му розділі своєї праці «Діалог з Трифоном»: «Я та інші, хто є правовірними християнами в усіх питаннях, впевнені, що буде воскресіння мертвих і тисячоліття в Єрусалимі, який тоді буде побудований… Бо Ісая говорив так про цей тисячолітній період». Хоча раніше в тому ж розділі він визнав, що його погляд не є загальноприйнятим, сказавши, що «він і багато хто з тих, хто належить до чистої та благочестивої віри і є справжніми християнами, думають інакше».
Іреней, єпископ Ліона кінця 2 століття, був відвертим прихильником преміленіаріату. Він найбільш відомий своїм об'ємним томом, написаним проти гностичної загрози 2-го століття, який зазвичай називають «Проти єресей». У п'ятій книзі «Проти єресей» Іриней зосереджується головним чином на есхатології. В одному уривку він захищає преміленіалізм, стверджуючи, що майбутнє земне царство є необхідним через Божу обітницю Аврааму, він написав: «Обітниця непохитна… Бог обіцяв йому успадкувати землю. Але Авраам не отримав його протягом усього часу своєї подорожі туди. Відповідно, має бути так, що Авраам разом зі своїм насінням (тобто тими, хто боїться Бога і вірує в Нього) отримає це при воскресінні праведних». В іншому місці Іреней також пояснив, що благословення Якова «безсумнівно, належить до часів царства, коли правитимуть праведні після їхнього воскресіння з мертвих. Це також час, коли створіння принесе плід із великою кількістю різноманітної їжі, бо він стане оновленим і випущеним на волю… І всі тварини будуть харчуватися рослинністю землі… і вони будуть у ідеальне підпорядкування людині. І про це засвідчено в четвертій книзі писань Папія, слухача Івана і супутника Полікарпа». (5.33.3) Очевидно, Іреней також дотримувався шоститисячолітньої схеми, писавши, що кінець людської історії відбудеться після 6000 року. (5.28.3).«Бо стільки днів, скільки тривало створення цього світу, стільки тисяч років триватиме його існування. І тому Писання говорить: „Так завершилося створення неба і землі та всього, що їх прикрашає. І завершив Бог на шостий день роботу, яку Він створив, і відпочивав Бог на сьомий день від усієї своєї роботи“. Це розповідь про те, що було створено раніше, а також пророцтво про те, що має статися. Бо день Господній як тисяча років, і за шість днів було завершено творіння: отже, очевидно, що воно закінчиться на шостому тисячолітті» Against Heresies 5.28.3.
Інші донікейські преміленіаристи Іреней і Юстин представляють двох найвідвертіших преміленіаристів донікейської церкви. Інші ранні преміленіаристи включали Псевдо-Варнаву,«Серед апостольських отців Варнава є першим і єдиним, хто прямо вчить про преміленіарне царювання Христа на землі. Він вважає мозаїчну історію створення світу типом шести століть праці для світу, кожне з яких триває тисячу років, і тисячоліттям відпочинку, оскільки для Бога „один день як тисяча років“. За тисячолітнім суботнім днем на землі настане восьмий і вічний день у новому світі, типом якого є День Господній (який Варнава називає „восьмим днем“)» (перейти до Послання Варнави тут). Philip Schaff, History of the Christian Church, Vol. 2 (Peabody, MA: Hendrickson, n.d.) 382. Папія, Мефодія, Лактанція,Insruct. adv. Gentium Deos, 43, 44. КоммодіанаAccording to the Encyclopedia of the Early Church «Коммодіан (середина III ст.) підхоплює тему 7000 років, останнім з яких є тисячоліття (Instr. II 35, 8 ff.).» M. Simonetti, "Millenarism, " 560. Теофіла, Тертуліана,Against Marcion, book 3 chp 25 Мелітона,Simonetti writes in the Encyclopedia of the Early Church «We know that Melito was also a millenarian» regarding Jerome's reference to him as a chiliast. M. Simonetti, "Millenarism, " 560. Іполита Римського, Вікторіна ПеттауськогоЗверніть увагу, що це Victorinus of Pettau, а не Marcus Piav(v)onius Victorinus, гельський імператорIn his Commentary on Revelation and from the fragment De Fabrica Mundi (Частина коментаря до Книги Буття). Ієронім визначає його як преміленіариста. і різні групи гностиків і монтаністів. Багато з цих богословів та інших членів ранньої церкви висловлювали свою віру в преміленіалізм через прийняття традиції шести-семитисячолітнього періоду. Ця віра стверджує, що історія людства триватиме 6000 років, а потім буде насолоджуватися суботою протягом 1000 років (тисячолітнє царство), таким чином, уся історія людства матиме загалом 7000 років до нового творіння.
Донікейська опозиція Першим явним противником преміленіалізму, пов'язаного з християнством, був Маркіон. Маркіон виступав проти використання Старого Заповіту та більшості книг Нового Завіту, які не були написані апостолом Павлом. Стосовно Маркіона та преміленіалізму вчений Гарварду Г. Браун зазначив:
Перший великий єретик рішуче порушив віру ранньої церкви, відмовившись від доктрини неминучого, особистого повернення Христа… Маркіон не вірив у справжнє втілення, і, отже, в його системі не було логічного місця для справжнього Друге пришестя…Маркіон очікував, що більшість людства буде втрачено…він заперечував дійсність Старого Заповіту та його Закону…Як перший великий єретик, Маркіон розробив і вдосконалив свою інославну систему до того, як ортодоксія повністю визначилася….Маркіон представляє рух, який настільки радикально змінив християнське вчення про Бога і Христа, що його навряд чи можна назвати християнським.Brown HOJ. Heresies: Heresy and Orthodoxy in the History of the Church. Hendrickson Publishers, Peabody (MA), 1988, pp. 65,67,455.
Протягом періоду святоотців — особливо в 3 столітті — зростала опозиція преміленіалізму. Ориген був першим, хто відкрито кинув виклик доктрині. Завдяки алегоричному тлумаченню він був прихильником аміленіалізму (звичайно, традиція шести-семитисячолітньої традиції сама базувалася на подібних засобах алегоричного тлумачення)."Origen (Princ. II, 2-3)) rejects the literal interpretation of Rev 20-21, gives an allegorical interpretation of it and so takes away the scriptural foundation of Millenarism. In the East: Dionysius of Alexandria had to argue hard against Egyptian communities with millenarian convictions (in Euseb. HE VII, 24-25). M. Simonetti, «Millenarism» in Encyclopedia of the Early Church, Translated by Adrian Walford, Volume 1 (New York: Oxford University Press, 1992), 560. It is doubtless that Origen respected apostolic tradition in interpretation. It was Origen himself who said «Non debemus credere nisi quemadmodum per successionem Ecclesiae Dei tradiderunt nobis» (In Matt., ser. 46, Migne, XIII, 1667). However as it is noted in The Catholic Encyclopedia «Origen has recourse too easily to allegorism to explain purely apparent antilogies or antinomies. He considers that certain narratives or ordinances of the Bible would be unworthy of God if they had to be taken according to the letter, or if they were to be taken solely according to the letter. He justifies the allegorism by the fact that otherwise certain accounts or certain precepts now abrogated would be useless and profitless for the reader: a fact which appears to him contrary to the providence of the Divine inspirer and the dignity of Holy Writ.» Хоча Ориген не завжди був цілком «ортодоксальним» у своїй теології, в якийсь момент він повністю одухотворив друге пришестя Христа, яке пророчать книги Нового Завіту. Ориген зробив це у своєму Коментарі до Матвія коли він навчав, що «повернення Христа означає відкриття Себе та Свого божества всьому людству таким чином, щоб усі могли брати участь у Його славі тією мірою, яку виправдовують дії кожної особи (Коментар до Матвія 12:30)».Larry V. Crutchfield, «Origen» in Dictionary of Premillennial Theology, ed. Mal Couch (Grand Rapids: Kregel, 1996), 289. Навіть більш м'які форми цього вчення Оригена не залишали місця для буквального тисячоліття, і воно було настільки екстремальним, що мало хто насправді його дотримувався. Але його вплив отримав ширше визнання, особливо в період після Костянтина.