Перестрахува́ння — страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) Закон України «Про страхування».
При здійсненні перестрахування кожна страхова компанія виходить з того, що даний процес повинен бути економічно ефективним при досягненні поставленої цілі, а також повинен враховувати вартість перестрахування. Перестрахування здійснюється перестрахувальником з метою захисту себе від втрат, які він може понести. При настанні страхового випадку збиток відшкодовується першим (прямим) страховиком, після чого інші страховики відшкодовують йому (прямому страховику) шкоду відповідно до умов договору перестрахування.
Перестрахува́льник, цедент (англ. cedent) — сторона, що передає ризик при перестрахуванні. При цьому перестрахувальник — це або страховик, що прийняв на себе ризик за оригінальним договором страхування або співстрахування (страховому полісу) і передає його в перестрахування, або ретроцедент — якщо сам прийняв ризик у перестрахування і частково передає його іншому перестраховику (ретроцесіонеру) у ретроцесію (тобто подальше перестрахування).
Перестраховик (англ. reinsurer) — страховик, що приймає від іншого страховика (перестраховика) частину відповідальності або всю відповідальність за ризиком.
Система перестрахування Перестрахування є вторинним страхуванням раніше застрахованого ризику з метою забезпечення платоспроможності страховика. При цьому страховик, який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.
Процес, пов'язаний з передачею всього або частини ризику, називають перестрахувальним ризиком, або перестрахувальною цесією. У цьому випадку перестраховика, що віддає ризик, називають цедентом, а перестраховика, що приймає ризик — цесіонер.
Передаючи ризики у перестрахування, перестрахувальник отримує право на тантьему, тобто на комісійні з прибутку, яку перестраховик може отримати при реалізації договору. Таким чином, перестрахування є вторинним страхуванням страховиків від надзвичайних ризиків, що перевищують платоспроможність страхової організації. У цьому полягає сутність і основна функція перестрахування.
Об'єктом перестрахувальних відносин цедента, і фактор є майнові інтереси страхового товариства. В основі перестрахування лежить договір, згідно з яким одна сторона (цедент) передає іншій стороні — перестраховику (фактору), який у свою чергу бере на себе зобов'язання відшкодувати цеденту відповідну частину виплаченого страхового відшкодування. Процес передачі називається цедіруванням ризику, або перестрахувальної цесії.
Страхувальна компанія зобов'язана захистити тримача полісу незалежно від того, чи дійсно перестраховик виплатив належне страховику. Багато страхових компаній потрапило у скруту, купивши перестрахування у компаній, які потім не виплатили свою частку втрат. Наприклад, при 50 % пропорційному перестрахуванні страхова компанія може опинитися з половиною премії, але повним розміром збитків. Це особливо важливо при придбанні перестрахування у перестраховика, що не є резидентом тієї самої країни, що і страховик. Збитки «приходять» пізніше, ніж премії і в певних випадках (забруднення середовища тощо) збитки можуть надійти на декілька років пізніше.
Контракти на перестрахування Вищенаведені приклади стосуються контрактів на перестрахування, які покривають більше, ніж один страхувальний поліс. Угоди на перестрахування зазвичай діють 12 місяців, після чого страховик та ведучий перестраховик провадять обговорення умов можливого продовження (це звичайно для страховика і перестраховика мати відносини, що продовжуються багато років).
Одначе, перестраховка може бути придбана і на базі кожного окремого полісу, в цьому випадку вона відома як факультативне перестрахування. Факультативне перестрахування теж може бути підписане як або пропорційне або непропорційне. Факультативне перестрахування часто використовується для великих або інших «нестандартних» ризиків, тобто таких, що «не вкладаються» в умови стандартних угод на перестрахування.
Ретроцесія («ланцюжок» перестрахувальників)
Ризик, прийнятий перестраховиком від перестрахувальника (цесіонарієм від цедента), в свою чергу, часто піддається подальшій передачі повністю або частково наступного страховому товариству. Така подальша передача перестрахування ризику називається ретроцессією. Страхове товариство, що передає ризик у перестрахування третьому учаснику, називається ретроцедентом, а страхове товариство, що приймає даний ризик — ретроцесіонер.
Цей процес інколи може продовжуватись до тих пір, допоки первинна перестрахувальна компанія не отримає частину своїх ризиків назад. Це відомо як «спіраль» і було звичним у таких галузях, як морське і авіаційне страхування. Досвідчені престрахувальні компанії свідомі цієї небезпеки і намагаються уникнути її.
Договір перестрахування Договір перестрахування відповідає принципу «покриття збитків», полягає в тому, що перестраховик зобов'язаний виплатити цеденту (перестрахувальнику) страхову суму або страхове відшкодування пропорційно частці участі і тільки в тому випадку, якщо перестраховик виплатив належну страхову суму (страхове відшкодування) страхувальнику. При цьому перестрахувальник зобов'язаний надати перестраховику повну й достовірну інформацію про цедированний ризик. Ця умова називається принципом доброї волі.
Об'єкт перестрахувальних відносин Об'єктом перестрахувальних відносин є майнова ситуація даного страхового товариства, що виступає в ролі цедента. Перестраховик не має ніяких прав і обов'язків, що випливають із укладених перестрахувальником договорів страхування. В свою чергу страхувальник не має нічого спільного з договорами перестрахування, укладеними перестрахувальником щодо передачі ризиків. Страховик не зобов'язаний повідомляти страхувальника про намір передати в перестрахування взяті ризики.
Види перестрахування
Активне перестрахування (передача ризику) Пасивне перестрахування (прийом ризику)
Методи перестрахування Передавання ризиків у перестрахування може відбуватися постійно або одноразово. Історія розвитку перестрахування свідчить, що першими були епізодичні передавання найбільш небезпечних ризиків. Отже, за методом передавання ризиків у перестрахування і за оформленням правових відносин сторін перестрахувальні операції поділяються на такі:
Факультативні; Облігаторні (договірні); Факультативно-облігаторні і облігаторно-факультативні (змішані).
Факультативний метод перестрахування Він характеризується повною свободою сторін договору перестрахування. Перестрахувальник має право передавати ризики або лишати їх на власній відповідальності, а перестраховик має право прийняти ризики чи відмовитися від них. При факультативному перестрахуванні кожний ризик передається окремо. Головна особливість цього методу перестрахування полягає в можливості використання методу індивідуальних оцінок страхового ризику. Факультативне перестрахування в багатьох аспектах схоже на пряме страхування, зокрема в тому, що перестраховик, приймаючи ризик, дуже докладно його вивчає, знайомиться з практикою страхових операцій цедента. Таке докладне, ретельне вивчення партнера та його пропозицій має сенс, особливо якщо це одне з перших приймань від компанії-цедента. Проте вивчення інформації в такому обсязі потребує багато часу і чималих адміністративних витрат для обох сторін (перевірка документів, вивчення подробиць щодо ризиків і т. ін.).
Переваги факультативного методу
можливість вибору для компанії-цедента якомога сприятливіших умов перестрахування (розміщення ризику в кількох перестрахувальних компаніях, вибір найкращих пропозицій); використання цедентом перестрахування в тих випадках, коли відповідальність справді може зашкодити фінансовій стійкості страховика або коли він має розширити свою діяльність у сфері несприятливих для нього страхувань.
Особливістю факультативного перестрахування є можливість регулювання страховиком (цедентом) розміру власного утримання. Порядок укладання перестраховувального договору на факультативній основі такий. Спочатку перестрахувальник та перестраховик укладають між собою договір про співробітництво з факультативного перестрахування. Цей договір не містить даних про ризики, а лише визначає схему роботи, права та обов'язки сторін. Підписуючи таку угоду, перестраховик не зобов'язаний приймати ризики від страховика на перестрахування. Факультативне перестрахування передбачає рішення перестраховика в кожному окремому випадку. Коли у страховика з'являється ризик, який він бажає перестрахувати згідно з Договором про співробітництво з факультативного перестрахування, він надсилає перестраховикові ковер-ноту. Ковер-нота містить таку інформацію: вид страхування; територію страхування; об'єкт страхування; страхову суму; ставку премії; власне утримання; премію перестраховика, комісію і т. ін.
Облігаторне перестрахування Воно передбачає обов'язкове віддавання перестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями. Перестраховик також обов'язково має приймати ці частини ризиків згідно з умовами договору. У договорі облігаторного перестрахування обов'язково визначаються ліміти відповідальності, термін дії договору, перестраховувальна премія, перестраховувальна комісія, обмеження щодо покриття, схема розрахунків тощо. Перестрахування на облігаторній основі має універсальний характер, тобто використовується в усіх видах страхування, діє на всіх страхових ринках світу. Облігаторне перестрахування дало поштовх до розвитку техніки перестрахування, що посприяло розробленню системи договорів у різних галузях і видах страхування.
Облігаторне перестрахування дає змогу збільшити обсяги страхових операцій, збирає більшу частину перестраховувальної премії у професіональних перестраховиків світу. Інші переваги цього методу:
рівномірний розподіл ризиків (перестраховик упевнений у тому, що ризики як більш, так і менш сприятливі, будуть розподілені рівномірно); автоматичність приймання ризиків, що потребує значно менших витрат, пов'язаних з обробкою ризиків, скороченні часу на андерайтинг; можливість розвитку довгострокових відносин між сторонами; гарантія підтримки перестраховика, яка надає більшої свободи цеденту щодо проведення страхових операцій, розширення бізнесу.
В облігаторному перестрахуванні перестрахувальник має систематично висилати перестраховикові бордеро премії і бордеро-збитки. У такому разі відпадає потреба надавати додаткову інформацію, що відбиває стан страхового портфеля цедента. Бордеро-премії— це перелік ризиків, які підпадають під дію облігаторного договору перестрахування. Зазвичай бордеро-премія містить такі дані: номер оригінального полісу; назву застрахованого об'єкта; період страхування; страхову суму; власне утримання перестрахувальника; частку перестраховика; перестраховувальну премію. Стосовно збитків, що сталися, перестрахувальник надсилає перестраховикові бордеро-збитки. Цей документ містить таку інформацію: номер оригінального полісу; дату настання збитків; деталі пошкодження об'єкта; повний збиток; сплачений збиток; зарезервований збиток і т. ін.