Онора де Ракан (; 5 лютого 1589, Обіньє-Ракані — 21 січня 1670, Париж) — французький письменник і перекладач. Один із засновників і член Французької академії.
Біографія Онора де Бюей, якого звали маркіз де Ракан, виріс у мануарі Шаммарен (Обіньє-Ракан, між Туром і Ле-Маном). Він втратив батька, коли йому було 8 років, і матір, коли мав 13. Він став пажем короля. Був улюбленим учнем Франсуа де Малерба. 1618 року написав свою єдину п'єсу, пастораль «Бержері», яка мала великий успіх. Її виконували в Бургундському готелі з 1619 року та при дворі з 1624 року. За оцінкою П'єра Вольца, твори Ракана цікаві й для сьогоднішніх читачів.
У 1630 році «ніжний Ракан» переїхав у свій замок Ла-Рош-Ракан (поблизу Сен-Патерн-Ракан у департаменті Ендр і Луара) і, спонуканий абатом сусіднього цистерціанського монастиря Ла Кларте-Дьє, почав своє тридцятиліття перекладом Книги Псалмів, який став «пам'яткою французької поезії» (Жан-П'єр Шово).
Ракан був одним із засновників Французької академії з 1635 року. Серед його шанувальників був Жан де Лафонтен.
Твори
Sept Psaumes, 1631. Odes sacrées, 1651. Cent neuf psaumes, 1654. Poésies, критичне видання, Louis Arnould, Paris, Hachette, 1930. Les Bergeries, критичне видання, Louis Arnould, Paris, Droz, 1937, 1991. Vie de Monsieur Malherbe, Marie-France Quignard, Paris, Le Promeneur, 1991. Œuvres complètes, критичне видання, Stéphane Macé, Paris, Honoré Champion, 2009 (1144 с).
Примітки
Література
Louis Arnould, Racan (1589—1670). Histoire anecdotique et critique de sa vie et de ses œuvres, Thèse Paris 1896, Genève, Slatkine Reprints, 1970. Valéry Larbaud, Notes sur Racan, Maestricht, A.A. Stols, 1928. Pierre Voltz (* 1933), La comédie, Paris, A. Colin, 1964, S. 45–46. Jean-Charles Payen und Jean-Pierre Chauveau, La poésie des origines à 1715, Paris, Armand Colin, 1968, S. 134—135, 168—169 und 484—485. Pierre Robert, Racan en son pays, Chambray-Lès-Tours, C.L.D., 1991. Jean-Pierre Ryngaert, " Honorat de Racan ", in: Dictionnaire des écrivains de langue française, hrsg. von Jean-Pierre Beaumarchais, Daniel Couty und Alain Rey, Paris, Larousse, 2001 s. v.
Посилання