Вільям Стотт (, , Олдем, Велика Британія — , Белфаст, Велика Британія) — британський художник Вікторіанської епохи, учень Жана-Леона Жерома. Іменував себе у підписах на картинах як Вільям Стотт з Олдема.

Біографія

Стотт народився в Олдемі у 1857 році. Був сином власника млина. Він навчався в Олдемській і Манчестерській школах мистецтв, а у 1878 році переїхав до Парижа, щоб навчатися у Жана-Леона Жерома, з осені 1879 року став студентом Національної вищої школи витончених мистецтв. Майже відразу після переїзду до Франції він почав вивчати передмістя Парижа, відвідав Фонтенбло, а також колонію художників, незадовго до цього створену у селі Грез-сюр-Луен. Він став впливовим членом цієї колонії, яка об'єднувала англійських, ірландських, шотландських й американських художників. Стотт між 1880 і 1882 роками встановив дружні стосунки з ірландським художником Френком О'Мірой, його подругами Бель Боус () і Бертою Ньюкомб (), впливовими американськими художниками — братами Томасом Александром і Лоуеллом Бірджем Гаррісоном, французьким художником-символістом англо-австрійського походження Луїсом Велденом Гоукінсом, і їхнім знайомим, шотландським художником Артуром Мелвіллом. Картини перших років роботи Стотта у Франції були представлені на Паризькому салоні 1881 року. Це були два полотна, «В'язальниця» () і «Полуденний сон» (), які визначили основні особливості його подальшої творчості. У 1882 році Стотт був удостоєний нагороди Паризького салону за картину «Місце для купання» (), яка знаходиться у Новій пінакотеці в Мюнхені.

Після повернення в Англію Стотт став послідовником і близьким другом художника-тоналіста Джеймса Вістлера, однак його символічний портрет коханої Вістлера, яка була зображена на картині оголеною, «Венера, яка виходить з морської піни», викликав розрив між ними. У 1889 році відбулася перша персональна виставка Вільяма Стотта у приватній галереї Поля Дюран-Рюеля у Парижі. В останні роки свого життя він регулярно виставляв свої полотна у Королівській академії мистецтв, в основному, експонуючи твори, які мали надмірну декоративність, зображували сцени з античної міфології. Він раптово помер 25 лютого 1900 у віці сорока двох років під час морської подорожі на поромі з Лондона до Белфаста.

Особливості творчості

Художник еволюціонував від класицизму у дусі полотен Жана-Леона Жерома до повітряного пленерного натуралізму Жюля Бастьєна-Лепажа й емоційності Жана-Франсуа Мілле. Протягом більшої частини своєї кар'єри Стотт створював пейзажі, але з 1886 року у його творчості стали з'являтися і картини на міфологічні та алегоричні теми, як-от «Німфа» (1886) та «Народження Венери» (1887), ними художник намагався здобути визнання офіційної критики й особливо привернути до себе увагу Королівської академії. Його картина «Діана та Ендіміон» (1888) отримала широке визнання та була виставлена у Паризькому салоні у 1890 році. Богиня Місяця Діана виступає з місячного світла, щоб поцілувати сплячого пастуха Ендіміона, якому боги дарували вічний сон, щоб зберегти його красу та молодість. Припускають, що Стотт перебував під впливом романтичної поеми Джона Кітса «Ендіміон» і визнав це у своєму виступі у «Manchester Arts Club», коли він сказав: «читання Кітса було однією з найбільших моїх радостей у житті…». Близьке до цієї картини полотно «Діана, Сутінки та Ранкова зоря» () було написано взимку 1889 року та виставлено у галереї Гросвенор у Лондоні навесні 1890 року. У своїй статті про Стотта, від жовтня 1894 року, мистецтвознавець Стівенсон наводить ілюстрацію, яка зафіксувала «Diana, Twilight and Dawn», він описує картину в захоплених тонах. Картина була представлена на кількох меморіальних виставках після смерті Стотта, а у листопаді 1913 році його син продав її на аукціоні Крістіс, яку придбав Чарльз Джексон, арт-дилер із Манчестера. Довгий час вважалося, що полотно було втрачено, але нещодавно його виявили у США.

Художник зображував на своїх пейзажах переважно сільські види: річку, ліс, ставок, пагорби, пляжі… він був здатний за реальністю розгледіти поезію, а за звичним предметом символ, мистецтвознавці співвідносять його творчість з картинами Джеймса Кемпбелла Ноубла, Джона Робертсона Ріда і Роберта Макбета, школой Глазго, знаходять в його творчості відгомони манери Антуана Ватто. Художник використовував різні техніки: масло, акварель і пастель. Одна з найбільш відомих його картин «польова квітка» була створена в 1881 році та перебуває в музеї Олдема (, розмір — 80 x 46 сантиметрів, холст, масло, accession number 8.20). Вона була даром галереї від Г. Гіндлі Сміта, зробленим у 1920 році. З 1882 року Стотт завжди підписував свої картини «Вільям Стотт з Олдема», щоб дистанціюватися від не менш відомого на той час художника Вільяма Едварда Стотта (, 1859—1918) і підкреслити своє походження з Олдема. Сучасник Стотта і сам відомий живописець Волтер Річард Сікерт описав його як «одного з двох найбільших художників світу». Вікторіанський мистецтвознавець Стівенсон високо цінував творчість Стотта, він відзначав у великій статті про художника в «The Studio arts magazine» у жовтні 1894 року: «Вільям Стотт з Олдема проявив себе як художник, з швидкістю комети, яка мчить до сонця»

Тривалий час творчість художника не привертала до себе увагу фахівців, але у 2003 році в Олдемі було проведено його персональну виставку, а мистецтвознавець Роджер Браун (викладач Університету Редінга) видав книгу «William Stott of Oldham 1857—1900: „A Comet rushing“». Перед випуском книги він досліджував життя та творчість Вільяма Стотта протягом шести років. Довгий час рекордом продажу на аукціоні для роботи Стотта була грошова сума £18 000, сплачена на аукціоні Крістіз у 2005 році за картину під назвою «Idlers». Однак у 2011 році його картина «The Happy Valley» була виставлена на аукціон за 120 000 фунтів стерлінгів.

Галерея: картини Вільяма Стотта

Примітки

Література

Посилання