Брекстон Брегг (; 22 березня 1817, Воррентон — 27 вересня 1876, Галвестон) — американський воєначальник, підполковник армії США і генерал армії Конфедеративних Штатів Америки. Учасник Другої семінольської, американо-мексиканської й американської громадянської війн.
Брекстон Брегг, уродженець Варрентона, штат Північна Кароліна, отримав освіту у Вест-Пойнті та 1837 року став офіцером артилерії. Військову службу розпочав у Флориді, командуючи артилерійським підрозділом у Другій семінольській війні, хоча безпосередньої участі в боях не брав. З літа 1845 року активний учасник американо-мексиканської війни, особливо відзначився в битві при Буена-Віста. У 1856 році він звільнився з лав американської армії і став власником цукрової плантації в Луїзіані.
На початку громадянської війни Брегг навчав солдатів-конфедератів у регіоні узбережжя Мексиканської затоки. Він був командиром корпусу в битві під Шайло. З червня 1862 року командувач армією Міссісіпі (пізніше стала армією Теннессі). Того ж року спробував вторгнутися в Кентуккі, але після битви при Перрівіллі в жовтні відступив. У грудні він провів ще одну битву під Мерфрісборо, а в битві на річці Стоунз проти Камберлендської армії генерал-майора Вільяма Роузкранса зазнав поразки й відступив. Після кількох місяців без значних боїв, у червні 1863 року, Роузкранс переграв Брегга під час Туллахомської кампанії, що змусило армію КША здати Середній Теннессі Союзу. Брегг відступив до Чаттануги, але у вересні звідти знову відійшов, коли війська Роузкранса увійшли в Джорджію. Пізніше того ж місяця, армія Брегга, посилена резервами Конфедеративної армії зі Східного театру війни, змогла перемогти Роузкранса у битві при Чикамозі, найкривавішій битві на Західному театрі та єдиній великій перемогі Конфедерації на цьому театрі війни.
У листопаді армія Брегга була розгромлена генерал-майором Уліссом С. Грантом у боях за Чаттанугу та відкинута назад до Джорджії. Президент Конфедерації Джефферсон Девіс згодом звільнив Брегга від командування, відкликавши його до Ричмонда, щоб служити його головним військовим радником. Брегг ненадовго повернувся до бойових дій командирОМ корпусу наприкінці війни під час Каролінської кампанії.
Сучасники та військові історики зазвичай вважають Брекстона Брегга одним з найгірших генералів Громадянської війни. Більшість битв, у яких він брав участь як командувач, закінчувалися поразкою. Брегг був надзвичайно непопулярний як серед офіцерів, так і серед рядового складу, що перебував під його командуванням, які критикували його за численні недоліки, включаючи погану стратегію на полі бою, запальний характер і надмірно жорстокі вимоги до дотримання дисципліни. Брегг має загалом погану репутацію серед істориків, хоча деякі вказують на невдачі підлеглих Брегга, особливо генерал-майора та колишнього єпископа Леонідаса Полка — близького соратника Девіса та відомого ворога Брегга — як на важливіші фактори багатьох поразок, що зазнала армія Конфедерації.
Біографія Брекстон Брегг народився у Воррентоні, Північна Кароліна, і був одним із шести синів Томаса та Маргарет Кросленд Брегг. Один із його старших братів, Томас Брегг, у майбутньому став генеральним прокурором Конфедерації. Брекстон також був двоюрідним братом Едварда С. Брегга, який став генералом Союзу під час Громадянської війни. Коли Брексону було лише десять років, його батько вирішив присвятити сина військовій службі та шукав способи отримати рекомендації для вступу до Військової академії США. У віці 16 років Вест-Пойнт прийняв Брекстона на навчання. Серед його однокласників були майбутні відомі генерали Союзу Джозеф Гукер і Джон Седжвік, а також майбутні генерали Конфедерації Джон К. Пембертон, Джубал Ерлі та Вільям Х. Т. Вокер. Брегг досяг серйозних успіхів у навчанні завдяки своїй чудовій пам'яті, а не старанному навчанню, і отримав менше дисциплінарних недоліків, ніж більшість його однокашників. Він закінчив п'ятим з п'ятдесяти кадетів випускників класу 1837 року і отримав звання другого лейтенанта з призначенням до 3-го артилерійського полку США.
Разом зі своїм підрозділом Брегг брав участь у Другій семінольській війні у Флориді, спочатку помічником офіцера комісара та полковим ад'ютантом, але він жодного разу не брав участі в реальних бойових діях. Невдовзі він почав страждати від низки хвороб, провину за які він списував на тропічний клімат. Незабаром він став командиром батареї 3-го артилерійського полку і командував фортом Маріон поблизу Сент-Огастіна. Із початку своєї кар'єри Брекстон Брегг здобув репутацію сварливого та скандального офіцера, який нажив собі безліч ворогів та недоброзичливців.
Історик Тай Сейдул писав, що як підлеглі Бреггу офіцери, так і підпорядковані йому в армії Теннессі солдати «ненавиділи» Брегга і часом відмовлялися виконувати його накази. Один рядовий, Сем Воткінс, який пізніше став професійним письменником, згадував у своїх мемуарах, що «жоден із солдат Брегга ніколи не любив його. Вони не вірили в його лідерські здібності як генерала. На нього дивилися як на безжального тирана… Він любив морально нищити людей». Сейдул каже, що бої, де Брегг був командиром, часто закінчувалися поразкою через його пристрасть проводити тупі лобові атаки на противника і його «дивовижну спроможність перетворювати незначні перемоги та поразки на стратегічні розгроми».
У 1843 році 3-й артилерійський полк передислокували до форту Моултрі, Чарлстон, штат Південна Кароліна. Тут Брегг дислокувався з трьома майбутніми генералами армії Союзу, яких він вважав близькими друзями: Джорджем Г. Томасом, Джоном Ф. Рейнольдсом і Вільямом Т. Шерманом.
Американо-мексиканська війна Влітку 1845 року Бреггу та його артилерійській батареї було наказано перейти в підпорядкування генерала Закарі Тейлора для захисту Техасу від Мексики. За особисту хоробрість і відмінну поведінку в ході мексикансько-американської війни Брекстон Брегг був неодноразово відмічений та підвищений у званні: у травні 1846 року його підвищили до капітана за битву при Форт-Брауні, до майора — за заслуги у битві за Монтеррей (вересень 1846) і до підполковника — за битву при Буена-Віста (лютий 1847 р.). У червні 1846 року Брегг також отримав звання капітана регулярної армії. В армії Тейлора він здобув значну популярність (за свої професійні якості, а не за особистісні) за дисципліну та виучку підлеглих йому людей, а також нещодавно апробовану тактику дій підрозділу легкої артилерії, яка виявилася ефективною в більшості його боїв проти мексиканської армії. Але дії Брегга у битві при Буена-Віста принесла йому національну славу. Своєчасне розміщення ним артилерійського підрозділу на стику бойових порядків американських військ допомогло відбити чисельно переважаючу атаку мексиканських сил.
31 грудня 1855 року Брегг подав у відставку, яка набула чинності 3 січня 1856 року. Він і його дружина придбали цукрову плантацію площею 1600 акрів (6,5 км2) за 4,8 км на північ від Тібодо, Луїзіана. Ніколи не виступав проти рабства — і його батько, і його дружина були рабовласниками — він використав 105 поневолених африканців на своїй власності. Він продовжував підтримувати свою репутацію суворого дисциплінарного і прихильника військової ефективності.
Громадянська війна До початку громадянської війни Брегг був полковником ополчення Луїзіани. 12 грудня 1860 року губернатор Томас О. Мур призначив його членом державної військової ради, організації, якій було доручено створити 5-тисячну армію. Він погодився на виконання цього завдання, незважаючи на те, що був противником сецесії. 11 січня 1861 року Брегг привів групу з 500 добровольців до Батон-Руж, де вони переконали начальника тамтешнього федерального арсеналу здатися. Оголошення штатом акту про відокремлення від Сполучених Штатів також прискорило процес створення власної армії, і Мур призначив Брегга її командувачем, з присвоєнням звання генерал-майора 20 лютого 1861 року. До 16 квітня він командував військами, що були зосереджені навколо Нового Орлеана. 7 березня 1861 року Брекстону Бреггу надали звання бригадного генерала армії Конфедеративних Штатів Америки. 12 вересня 1861 року йому присвоїли звання генерал-майора. До зими 1862 року генерал очолював конфедеративні війська у Флориді та Алабамі.
У лютому 1862 року Брегг здійснив передислокацію близько 10 000 людей до Корінта, штат Міссісіпі, де приєднався до головних сил армії Конфедерації. Тут йому було доручено покращити погану дисципліну у військах, які вже були зібрані під командуванням генерала Альберта Сідні Джонстона.
Битва при Шайло У битві при Шайло 6-7 квітня 1862 року генерал Брекстон Брегг командував корпусом (одночасно виконуючи обов'язки начальника штабу Армії Міссісіпі під командуванням Джонстона). У перший день битви Міссісіпська армія Півдня завдала несподіваного удару, намагаючись відкинути федеральну армію від річки Теннессі і загнати противника в болота на західному берегу, і в такий спосіб розбити армію Теннессі Гранта до того, як вона з'єднається з Огайською армією генерала Б'юелла. Під час першого наступу корпусу Брегга було наказано атакувати в лінію, що становила майже 4,8 км, але невдовзі він почав керувати діями усіх підрозділів, які опинилися навколо центру бойового порядку Півдня. Його люди загрузли біля опорного пункту Союзу під назвою «Осине гніздо», який Брегг поодинокими фронтальними атаками годинами атакував. Після того, як Джонстон був убитий у битві, генерал П'єр Борегар прийняв на себе командування армією Міссісіпі, а Брегга призначив своїм заступником. Брегг був збентежений, коли Борегар пізно вдень припинив атаки на останню позицію Союзу, яку рішуче захищали юніоністи, назвавши це їхньою останньою можливістю для перемоги. Однак Конфедеративна армія надто поспішила з висновком про свою перемогу: вночі до Гранта приєдналася армія генерала Б'юелла і до ранку співвідношення сил на полі бою стало зовсім іншим. Зранку посилена армія Союзу контратакувала, і конфедерати відступили назад до Корінта.
Брегг отримав публічну похвалу за свою роль у битві, і 12 квітня 1862 року Джефферсон Девіс присвоїв йому звання повного генерала, шостій людини, яка отримала це звання, і однієї із семи в історії Конфедерації. Після облоги Корінта Борегар пішов у відпустку за хворобою, залишивши Брегга тимчасовим командувачем армії в Тупело, штат Міссісіпі. 17 червня 1862 року Брегг був призначений на посаду командувача Західним департаментом (відомим офіційно як Департамент номер 2), в підпорядкування якого входила й армія Міссісіпі також.
У серпні 1862 року генерал-майор Конфедерації Едмунд Кірбі Сміт вирішив вторгнутися в Кентуккі зі Східного Теннессі, сподіваючись, що він зможе заручитися підтримкою прихильників справи Конфедерації в прикордонному штаті та перетягнути сили Союзу під командуванням генерал-майора Дона Карлоса Б'юелла за межі річки Огайо. Брегг розглядав різні варіанти, включаючи спробу повернути Корінт або наступати проти армії Буелла через Середній Теннессі.
Битва біля Перревілля 8 жовтня протиборчі армії несподівано зіткнулися в битві біля Перревілля; сутички між поодинокими підрозділами почалися ще напередодні, коли солдати шукали поблизу джерела води. Брегг наказав крилу своєї армії під командуванням генерал-майора Леонідаса Полка атакувати те, що, як він вважав, було ізольованою частиною військ Буелла. Після значних вагань та небажання наступати, зрештою Полк атакував корпус генерал-майора Александра М. МакКука на лівому фланзі армії Союзу і змусив його відступити. До кінця дня МакКук був відкинутий приблизно на милю, але незабаром прибуло підкріплення Союзу, щоб стабілізувати лінію, і Брегг лише тоді почав усвідомлювати, що його обмежена тактична перемога у кривавій битві була здобута проти менш ніж половини армії Б'юелла, а решта резервів противника швидко прибувала на поле битви.