Клеторологіон Філофея () — найдовший і найважливіший із створених у Східній Римській імперії (Візантії) списків посад і трактатів про Тактику.
Назва походить від давньогрецького Κλητορολόγια - "список звань"; дослівно κλητός - "звання" + λόγος - "вчення"). Один з перших детальних описів табелю про ранги, де описано як саме і де має сідати за імператорський стіл візантійська знать, щоб уникнути будь-яких помилок.
Був опублікований у вересні 899 року під час правління імператора Лева VI Мудрого, що правив у 886–912 роках, невідомим протоспатарієм і атріклінесом Філофеєм. Як атріклінес Філофей відповідав за прийом гостей на імператорському дворі, надання їм почестей та постановка на місцях, відповідно до їхнього місця в імператорській ієрархії. У передмові до своєї праці він прямо стверджує, що склав цей трактат як «точне викладення порядку імператорських прийомів, бенкетів, назви та значення кожного титулу, складеного на основі стародавньої клеторології», і рекомендує його прийняти при імператорському дворі.
52-а глава «Книги про церемонії» і є Клеторологіон Філофея, вона озаглавлена: «Дослідження про порядок імператорського чину, про номенклатуру і почесті, покладені кожній гідності, складене при христолюбному і наймудрішому нашому імператорі, у вересні місяці 3 індикту в літо від створення світу 6408, Філофеєм, імператорським протоспафарієм і артикліном».
Титули Відповідно до трактату Філофея найвищими титулами Східної Римської імперії вище всіх посад і чинів були: Патріарх Константинопольський, Цезар або кесарь (молодший «імператор», співправитель, спадкоємець імператора), Новелісим (близький родич імператора), Куропалат (керівник імператорської охорони, пізніше титул використовували грузинські, вірменські та причорноморські володарі), Василеопатор або Базілевсопатор (вихователь майбутнього імператора), Зоста Патриція (вищий жіночий титул), Магістр, Ректор, Сінкель, Архієпископ Болгарії.
До 1-го класу титулів і звань відносились: Патрикії (члени сінкліта, сенату імперії, що отримували від імператора золотий пасок, Доместики Схол, Анфіпати патрикії та стратигі фем, Митрополіти, Архієпископи, Єпископи, Примикірій| євнухів кувуклія (імператорської спочивальні), Протоспафарії (носили на шиї обсипаний дорогоцінним камінням золотий ланцюг, отриманий особисто від імператора).
До 2-го класу титулів і звань відносились: Спафарокандідати, Спафарокувикуларії, Пресвітери, Ігумени, Дісинати.
До 3-го класу титулів і звань відносились: Спафарії, Диакони, Протопопи, аподоместики, клисурархи, турмархи, топотириты схол.
До 4-го класу титулів і звань відносились: іпати, нотарії, клирики, кандидати, мандатори, коміти, веститори та інші чиновники та придворні.
А також інші особи, значимість яких вимагала відповідного класу, ступеня і чину.
Джерела Bury, J. B. (1911). The Imperial Administrative System of the Ninth Century – With a Revised Text of the Kletorologion of Philotheos. London: Oxford University Press. Kazhdan, Alexander (1991). "Philotheos, Kletorologion of". In Kazhdan, Alexander (ed.). The Oxford Dictionary of Byzantium. Oxford and New York: Oxford University Press. pp. 1661–1662. ISBN 0-19-504652-8.