Саймон Філіп Г'ю Каллоу (англ. Simon Callow, 15 червня 1949, Стрітхем, Лондон, Велика Британія) — британський актор, режисер, оповідач і письменник. Він був двічі номінований на премію BAFTA за найкращу чоловічу роль другого плану за ролі у фільмах «Кімната з краєвидом» (1985) та «Чотири весілля та одні похорони» (1994). Він також грав у фільмах «Амадей» (1984), «Ейс Вентура: Коли кличе природа» (1995), «Закоханий Шекспір» (1998) та «Вікторія та Абдул» (2017). Серед його телевізійних робіт — «Шанс на мільйон» (1984) і «Чужинець» (2014).

Ранні роки Каллоу народився 15 червня 1949 року в Стрітхемі, південний Лондон, у сім’ї секретарки Івонн Мері (уроджена Гіз) та бізнесмена Ніла Френсіса Каллоу.  Його батько мав французьке походження, а мати мала датське та німецьке походження.  Він був вихований як римо-католик. Каллоу був студентом Лондонської ораторської школи в західному Бромптоні, а потім ненадовго навчався в Королівському університеті Белфаста в Північній Ірландії, де він брав активну участь у визвольному русі геїв. Через рік він залишив диплом, щоб пройти трирічний курс акторської майстерності в Драматичному центрі Лондона .

Кар'єра

Виконуючий обов'язки Занурення Каллоу в театр почалося після того, як він написав листа від шанувальників серу Лоуренсу Олів’є, художньому керівнику Національного театру, і отримав відповідь із пропозицією приєднатися до їхніх касових співробітників. Спостерігаючи за репетиціями акторів, він зрозумів, що хоче грати.

Каллоу дебютував на сцені в 1973 році, з'явившись у виставі «Три маєтки» в театрі Assembly Rooms в Единбурзі. На початку 1970-х років він приєднався до театральної трупи Gay Sweatshop і зіграв у фільмі Мартіна Шермана, який отримав визнання критиків «Проходячи мимо». У 1977 році він зіграв різні ролі в постановці Joint Stock Theatre Company «Epsom Downs», а в 1979 році він знявся в «Душі білої мурахи» Сну Вілсона в Сохо Полі.

Каллоу з'явився в ролі Верлена в «Повному затемненні» (1982), лорда Фоппінгтона в «Рецидиві» (1983) і головній ролі у «Фаусті» (1988) у Lyric Hammersmith, де він також зняв «Пекельну машину» (з дамою Меггі Сміт ) у 1986 році.  У 1985 році він зіграв Моліну в «Поцілунку жінки-павука» в лондонському театрі Буша.  Він зіграв Моцарта в прем'єрі «Амадея» Пітера Шаффера в Національному театрі (1979), а також з'явився в оригінальній радіопрограмі BBC 1983 року. Пізніше він писав, що «досить рано відкрив для себе Моцарта: опери, симфонії, концерти, духові серенади — усе це було значною частиною мого музичного пейзажу, коли мене попросили зіграти партію композитора в «Амадеї» Пітера Шаффера; можливо, це була одна з причин, чому я отримав роботу».  Він виступав у Національному театрі в ролі Орландо в «Як вам це подобається» (1979) і Фульганціо в «Житті Галілея» (1980).

Каллоу з'явився разом із Саїдом Джаффрі в британському телевізійному драматичному серіалі 1994 року «Маленькі Наполеони», граючи інтриганського консервативного радника в місцевому уряді. У 1996 році Келлоу зняв три музичні п’єси «Кантабіле» («Поїздка на роботу» , «Помста офіціанта» , «Ріцеркаре № 4»), написаних його другом Стівеном Олівером. Ricercare № 4 був замовлений Каллоу спеціально для Cantabile. Він озвучив хитрого і зрадливого Вольфганга в Shoebox Zoo. У 2004 році він з'явився в епізоді Comic Relief Little Britainна благодійність. У 2006 році він написав матеріал для програми BBC1 This Week , в якому нарікав на відсутність персонажів у сучасній політиці. Він грав роль графа Фоско, лиходія з роману Вілкі Коллінза «Жінка в білому», у фільмі (1997) і на сцені (2005, у мюзиклі Ендрю Ллойда Веббера у Вест-Енді). У 2016 році Каллоу зіграв головну роль у трисерійній оригінальній комедії «Бунтар».

У 2022 році він приєднався до акторського складу британського відродження фільму Коула Портера «Все буває», замінивши Гері Вілмота в ролі Еліші Вітні. Виробництво завершить тур у Великій Британії, перш ніж завершити показом у Barbican Center.  З 11 липня по 3 серпня 2008 року Каллоу з'явився на Стратфордському Шекспірівському фестивалі в Канаді у виставі There Reigns Love, виконанні сонетів Вільяма Шекспіра.  Того ж року він з’явився на Единбурзькому фестивалі, виконавши «Доктора Меріґолд» і «Містер Чопс» Чарльза Діккенса в адаптації та постановці Патріка Гарленда; повторюючи їх з грудня 2009 року по січень 2010 року в Riverside Studios і в турі в 2011 році.

У лютому 2008 року він зіграв психіатра в постановці «Equus» Пітера Шаффера, яку поставив Чичестерський фестивальний театр.

У період з березня по серпень 2009 року він грав Поццо в постановці Шона Матіаса «В очікуванні Ґодо» Семюеля Беккета з Ієном Маккелленом у ролі Естрагона, Патріком Стюартом у ролі Володимира та Рональдом Пікапом у ролі Лакі. Постановка гастролювала Британією перед показом у Королівському театрі Хеймаркет у Лондоні.

З червня по листопад 2010 року він брав участь у національному турі нової п’єси одного актора «Шекспір: Людина зі Стратфорда», написаної Джонатаном Бейтом, режисером Томом Кернсом і постановкою театральної групи Ambassador. П’єса була перейменована під назву «Бути Шекспіром» у зв’язку з її дебютом у Вест-Енді на Trafalgar Studios, де відбулася її прем’єра 15 червня 2011 року. Її було відновлено в тому ж театрі в березні 2012 року, перед показом у Нью-Йорку та Чикаго. У березні 2014 року він повернувся до Вест-Енду, цього разу в театрі Гарольда Пінтера.

У жовтні 2014 року Келлоу з'явився в комедійному скетчі, створеному для Channel 4 The Feeling Nuts Comedy Night, щоб привернути увагу до раку яєчок. Того ж року він зіграв повторювану роль вигаданого герцога Сандрінгемського в телевізійному серіалі Starz «Чужинець».

Фільми Він вперше знявся в кіно в 1984 році в ролі Шиканедера в фільмі «Амадей». Наступного року він з'явився в ролі преподобного містера Біба у фільмі «Кімната з краєвидом» . Його перша телевізійна роль була в епізоді Carry On Laughing «Orgy and Bess» у 1975 році, але її вирізали з остаточної версії. Він знявся в кількох серіалах ситуаційної комедії Channel 4 «Шанс на мільйон» у ролі Тома Ченса, ексцентричної особистості, з якою регулярно траплялися випадковості. Подібні ролі та роль у фільмі «Чотири весілля та одні похорони» принесли йому широку аудиторію.  Каллоу зіграв Плінія Старшого в дитячому драматичному серіалі CBBC 2007 року. Римські таємниці в епізоді «Таємниці Везувію». Він зіграв Армана Дюкена у міні-серіалі «Соколине око» на Disney+.

Режисура Келлоу також режисерував п’єси та писав: його «Бути актором» (1984) був критикою театру, де домінували режисери, на додаток до автобіографічних розділів, що стосувалися його ранньої кар’єри актора. У 1992 році він поставив п'єсу «Тіні» Шармана Макдональда та мюзикл «Моя прекрасна леді» з костюмами, розробленими Джаспером Конраном. У 1995 році він поставив сценічну версію класичного французького фільму Les Enfants du Paradis для Королівської Шекспірівської компанії.

Серед оперних постановок, здійснених Каллоу, — «Così fan tutte» у Люцерні, Die Fledermaus для шотландської опери в 1988 році, Il tritico для Broomhill Trust, Кент у серпні 1995 року, «Консул» Менотті в Holland Park Opera, Лондон у 1999 та Le roi malgré lui Шабріє в Grange Park Opera у 2003. Він також режисерував Кармен Джонс у Old Vic, Лондон у 1991, з Вільгельменією Фернандес у головній ролі.

Однією з найвідоміших книг Келлоу є «Любов куди вона падає», аналіз його 11-річних стосунків із Пеггі Рамзі (1908–1991), видатним британським театральним агентом у 1960-1980-х роках. Він також багато писав про Чарльза Діккенса, якого він грав кілька разів: у моноспектаклі «Таємниця Чарльза Діккенса» Пітера Екройда; у фільмах Ганс Крістіан Андерсен: Моє життя як казка та Різдвяна пісня: Фільм ;і кілька разів на телебаченні, включаючи «Аудиєнцію з Чарльзом Діккенсом» (BBC, 1996) і «The Unquiet Dead», епізод 2005 року на BBC науково-фантастичний серіал Доктор Хто. Він повернувся до «Доктора Хто» у фіналі сезону 2011 року, знову взявши на себе роль Діккенса.

У грудні 2004 року він був ведучим різдвяного шоу London Gay Men's Chorus ,Make the Yuletide Gay у Barbican Center у Лондоні. Зараз він є одним із меценатів Лондонської студії Михайла Чехова. У липні 2006 року Лондонська ораторська школа Schola оголосила Каллоу одним із своїх нових патронів. У листопаді 2007 року він погрожував піти у відставку через суперечки навколо Terrence Higgins Trust (благодійна організація боротьби зі СНІДом, патроном якої також є Каллоу). Іншими покровителями католицького хору є принцеса Майкл Кентська та провідний шотландський композитор Джеймс Макміллан . Він повторив свою роль Вольфганга в Shoebox Zooа також озвучив дикого й прагнучого до дії Мисливця.

Автор Келлоу написав біографії Оскара Уайльда, Чарльза Лоутона, Орсона Уеллса та Річарда Вагнера . Він також написав антологію уривків Шекспіра «Шекспір ​​про кохання» та брав участь у серії «Актори про Шекспіра» Кембриджа .

Відданий класичній музиці, він публікував статті в Gramophone.

Розповідь Келлоу був читачем The Twits and The Witches в колекції аудіокниг Puffin Roald Dahl ( ISBN  978-0-140-92255-4 ) і створив аудіоверсії кількох скорочених книг П. Г. Вудхауса, які включають, серед іншого, вигадані персонаж Дживс . Серед них « Дуже добре», «Дживс» і «Тітки не джентльмени». Каллоу є читачем видання аудіокниги Вільяма Е. Уоллеса «Мікеланджело, Божий архітектор», опублікованого Princeton University Press.  Каллоу розповідав аудіокнигу Роберта Феглза 2006 переклад "Енеїди" Вергілія. У листопаді 2009 року лейбл Hyperion Records випустив «Mini Stories» — запис гуртом Caput Ensemble, у якому Хафліді Халлгрімссон створив сюрреалістичну поезію Даниїла Хармса, за участю Каллоу як оповідача.

Особисте життя У 2007 році журнал The Independent зайняв 28 місце в списку найвпливовіших чоловіків і жінок Великобританії. У 1999 році він був призначений командором ордена Британської імперії (CBE) за заслуги в акторській діяльності.

Він був одним із перших акторів, які публічно оголосили про свою гомосексуальність, зробивши це у своїй книзі «Бути актором» 1984 року.

Він одружився з Себастьяном Фоксом у червні 2016 року.

В інтерв'ю Каллоу заявив:Я насправді не активіст, хоча я знаю, що є деякі політичні дії, які можна зробити, які справді змінюють ситуацію, і я вважаю, що моє відкриття як гея було, мабуть, однією з найцінніших речей, які я зробив у своєму житті. Я не думаю, що жоден актор робив це добровільно, і я думаю, що це допомогло змінити культуру. У серпні 2014 року Келлоу був одним із 200 громадських діячів, які підписали лист до The Guardian, у якому висловили надію, що Шотландія проголосує за те, щоб залишитися частиною Сполученого Королівства на вересневому референдумі з цього питання.

Вибрана фільмографія

Фільми