Пауль Гор або Павел (* 27 липня 1875, Кишинів — † 8 грудня 1927) — бессарабський румунський історик, прозаїк і публіцист, почесний член (1919) Румунської академії, президент Молдовської національної партії. «Дуже культурна людина, він володів величезною бібліотекою і досконало знав історію Бессарабії»Predescu..

Закінчив гімназію в Миколаєві на Херсонщині (1895), а потім юридичний факультет Петербурзького університету (1901). У 1905 році він став мировим суддею на території Оргея і в тому ж році став президентом редакційного комітету Молдовського товариства. У 1909 році він став директором охорони здоров'я та директором Національного музею в Кишиневі, де працював до 1918 року. У 1910 р. обраний дворянським депутатом і заступником голови губернського земства. На цій посаді Пол Гор проситиме на трибуні в 1912 році запровадження румунської мови в школах.

Під час Першої світової війни був генеральним директором Червоного Хреста в Бессарабії. У 1917 році став президентом новоствореної Молдовської шкільної комісії; 20 березня — президент Молдовської національної партії, 16 травня — Молдовського культурного товариства. Весь цей період він виконував посаду заступника бессарабського комісара Ц. Мімі. Він був першим жителем Кишинева, який вивісив румунський прапор на своїй резиденції. 7 червня 1919 року він був обраний почесним членом Румунської академії. Автор праць «Плебісцит в Бессарабії» (1919), «Населення Бессарабії за національностями за офіційними російськими джерелами» (у співавторстві з П. Казаку) (1920), «Самоуправлення і земства» (1920), «Бессарабія» (1926).Academia Română, Dicţionarul general al literaturii române, vol. III (E-K). Editura Univers Enciclopedic, Bucureşti, 2005, p. 385 Перебуваючи на передовій Першої світової війни в складі Червоного Хреста, він пише мемуари Flămânzi i, Fragment, Abyss, Rătăciri (Військовий епізод: росіяни під Grozești), Moș Vranceanu, Subt impresia focului.

У Великій Румунії він проводив широку діяльність, ставши: президентом Бессарабської комісії історичних пам'яток (1919), Культурної ліги, секції Кишинева (1920), членом правління Румунського нумізматичного товариства (1921), комітету Румунського королівського географічного товариства (1921), почесний член Церковного історико-археологічного товариства Кишинева (1921), член Румунського атенеуму (1923), Румунського товариства відродження, Фонду принца Кароля.

Похований на цвинтарі церкви Святого Іллі в Кишиневі, яку згодом зруйнувалиColeșnic..

Север Цотта вважав його «шляхтичем без пихи, гордим, але справедливим боярином, мудрим і скромним ученим, доброю і милосердною людиною, щирим і вірним другом, благочестивим християнином і містичним монархістом, рідкісним проявом генія нашого раси і останнім лицарем Бессарабії»Andrieș-Tabac, p. 97.

Внесок у геральдику та вексилологію Пол Гор ретельно вивчав науку та мистецтво геральдики, його знання рекомендували його для призначення членом Геральдичної ради Франції, Міжнародної геральдичної конвенції в Лондоні, Швейцарського геральдичного товариства, асоціацій Адлера у Відні, Герольда з Берліна, Сан-Мішель з Бамберга, як член-кореспондент Геральдичної академії з Мадрида тощоCernovodeanu, p. 30-31, n. 80.. Георге Безвіконі свідчив, що «Пауль Гор був першим, але й останнім лицарем Бессарабії. Вивчаючи минуле, він прийшов до середньовічної та піднесеної концепції ідеї лицарства, раси та герба. Таким чином, він став єдиним герольдом Бессарабії, навіть усієї Румунії»Andrieș-Tabac, p. 100. .

В умовах створення в Кишиневі Молдавської національної партії 3 квітня 1917 року Павло Гор (як президент) написав російською мовою дослідження під назвою «Національні кольори румунів Бессарабії» (залишилося в рукописі). мета твору — продемонструвати, що бессарабці мають природно використовувати румунський триколорAndrieș-Tabac, p. 94.:

З цієї точки зору геральдист Сільвіу Андріс-Табак вважає Гора моральним автором герба та прапора Молдавської Демократичної Республіки, головним чином через те, що "Пауль Гор мав реальну можливість впливати на думку революціонера еліта і громадськість. [. . . ] Лише професійний геральдист такого рівня міг знайти формулу, яка б виразила геральдичною мовою звільнення Молдавської провінції […] від панування імператорів Романових і, вводночас знати (а він знав), яким був старий герб Молдовського князівства .

У 1922 році була створена Геральдична консультативна комісія під головуванням Дімітріє Ончула. Пол Гор буде одним з перших його членів, оскільки він пропонує кілька моделей для герба Великої Румунії. Прийняття герба почалося з його ідеїCernovodeanu, p. 30.. Але все ж у 1922 році Гор був призначений директором музею та президентом Державної архівної комісії в Кишиневі, що змусило його пропустити багато засідань Геральдичної консультативної комісії. Після його смерті в 1928 році Комісія була доповнена призначенням Джордже Д. Флореску.

Праці

Записка про одновірців у Бессарабії (1908); Права Мазилісів (1911); Альбом молдавського килимового орнаменту (1912); Плебісцит з Бессарабії (1919); Самоуправління і земства (1920); Хризантема з кордону, в міжвоєнній прозі з Бессарабії, інж. і прив. Veronica Bâtcă, Бухарест, 1996, 63-72

Також писав дослідження та статті в: «Літературні бесіди», «Історичний огляд», «Румунське життя», «Демократія», «Архівний журнал», «Бессарабія».

Див. також Герб Молдовської Демократичної Республіки Прапор Молдовської Демократичної Республіки

Посилання

Бібліографія Silviu Andrieș-Tabac, Heraldica teritorială a Basarabiei și Transnistriei, Ed. Museum, Chișinău, 1998. Dan Cernovodeanu, Știința și arta heraldică în România, Ed. Științifică și Enciclopedică, București, 1977. Iurie Coleșnic, Basarabia necunoscută, Chișinău, 1993. Lucian Predescu, Enciclopedia Cugetarea, București, 1940 (ediția a II-a, 1999).

Щоб поглибити тему Sever de Zotta, Paul Gore, Chișinău, 1928. Gheorghe Bezviconi, Pavel Gore în «D. T. N.», III, 1936, nr. 28-30 din ianuarie-martie; V, 1937, nr. 50 din noiembrie. Constantin Moisil, Comisia consultativă heraldică, în «Revista Arhivelor», I, 1925, nr. 2.

Посилання Члени Румунської академії з 1866 по теперішній час — Г Кишинівська публічна юридична бібліотека — Сумнозвісні портрети Ніколае Йорга про Пола Гора