Мефодій Максимович Апо́столов (; 24 травня 1915, Суклея — 22 листопада 2004) — молдавський радянський актор.

Біографія Народився року в селі Суклеї (нині Слободзейський район Молдови). 1937 року закінчив Одеське театрально-художнє училище і був направлений у Тирасполь до Першого молдавського драматичного театру, який, після приєднання Бессарабії до СРСР, у 1940 році переїхав до Кишинева.

Брав участь у німецько-радянській війні. Після війни продовжив роботу в театрі. Член ВКП(б) з 1948 року. З 1958 року — голова президії Театрального товариства Молдавської РСР. Обирався депутатом Верховної Ради Молдавської РСР 4-го і 8-го скликань. Помер 22 листопада 2004 рокуМефодий Апостолов на kino-teatr.ru. .

Творчість Театральні ролі

Кент, Капулетті («Король Лір», «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра); Ляпкін-Тяпкін («Ревізор» Миколи Гоголя); Пеклеванов («Бронепоїзд 14-69» Всеволода Іванова); Жадов, Митя («Прибуткове місце», «Бідність не порок» Олександра Островського); Яровий («Любов Ярова» Костянтина Треньова); Федір («Барабанщиця» Афанасія Салинського); Август («Овідій» Васіле Александрі); Батько («Спогади…» по Йону Крянґе); Антіохій Жора («Дмитро Кантемир» Іона Георгіце); Лазо («Сергій Лазо» Єлизавети Бондарєвої); Годун («Розлом» Бориса Лавреньова). </div> Ролі у кіно

голова журі («Ляна», 1955); адвокат («При спробі до втечі», 1965); апостол («Потрібен воротар», 1967); Іліє Гроссу («Крутизна», 1970); Ніколає Гице («Червона хуртовина», 1971); епізод («Офіцер запасу», 1971); полковник Пинтя («Останній гайдук», 1972); епізод («Врятоване ім'я», 1972); епізод («Тихоня», 1973); молдавський боярин («Дмитрій Кантемір», 1973); епізод («Гнів», 1974); Кожухарь («Довгота дня», 1974); Петров («Чоловіки сивіють рано», 1974); турок («Кінь, рушниця і вільний вітер», 1975); директор заводу («І прийде день...», 1979); Дмитре («Велика – мала війна», 1980); епізод («Шуліки здобутком не діляться», 1988); Герасим Іонович Костенко («Кодри», 1990—1991); іноземний турист («Чоловічий характер, або Танго над прірвою 2», 1999). </div>

Відзнаки Народний артист СРСР з 1952 року; Нагороджений радянськими орденами Леніна (1960), Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки (1944), Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)Апостолов Мефодий Максимович / Память народа. ; молдовським Орденом Республіки (1 грудня 1994); медалями «За оборону Кавказу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

Примітки

Література Д. И. Прилепов. Апостолов, Мефодий Максимович // Театральная энциклопедия. Том I / Глав. ред. С. С. Мокульский — Москва: Советская энциклопедия, 1961. Стовп. 248. ; Апостолов Мефодий Максимович // Одеське театрально-художнє училище. Особистості: Біографічний словник/Букач В. М. . – Одеса: КЦВ, 2025. – С. 27.