Лондонський басейн — витягнутий, приблизно трикутний осадовий басейн довжиною приблизно 250 км, що розташований під Лондоном та значною мірою під південно-східною Англією, південним сходом та прилеглою акваторією Північного моря. Басейн утворився в результаті тектоніки стиснення, пов’язаної з альпійським горотворенням у палеогеновий період, і був переважно активним 40 — 60 мільйонів років тому.
Межі та форма Просторові межі Загальноприйнятими межами є пізньокрейдяного часу ескарпи Чилтернз та на півночі та Норт-Даунс і Беркшир-Даунс на півдні. На південь лежать рівнини Вельд і Солсбері, а на північ — . Приблизна західна межа знаходиться в районі графства Вілтшир. Східний кінець зливається з басейном Північного моря, простягаючись на суші вздовж північного узбережжя Кента до і вгору східного узбережжя Ессекса і Саффолка, де він перекритий плейстоценовими відкладеннями, що покривають значну частину східного Саффолка і Норфолка, і їх краще розглядати як частину басейну Північного моря. Ellison R.A. et al. 2004, Geology of London: Special Memoir for 1:50,000 Geological sheets 256 (North London), 257 (Romford), 270 (South London) and 271 (Dartford) (England and Wales), British Geological Survey, Keyworth, Chilterns: Sheet 51N 02W Solid Geology, 1:250,000 Geological map series, British Geological Survey, Keyworth, 1991, (flat)
Вісь басейну прямує із заходу на схід від Марлборо і Ньюбері (Беркшир) до (Суррей), а потім трохи відхиляється на північ від сходу через Вестмінстер, проходячи посередині між Челмсфордом і Саутенд-он-Сі (Ессекс) до східного узбережжя між лиманами. і . Sumbler M.G. (4th Ed 1996), London and the Thames Valley, British Regional Geology series, British Geological Survey, Попри те, що на північ від нинішнього гирла Темзи, ця лінія проходить значно на південь від центральної лінії басейну, яка є асиметричною, її південна кінцівка падає крутіше, ніж північна. Thames Estuary: Sheet 51N 00 Solid Geology, 1:250,000 Geological map series, British Geological Survey, Keyworth, 1989
Геологічні межі
Басейн утворився на вершині крейдяної групи пізньої крейди, що оголюється у Чілтернз і Норт-Даунс. У центрі басейну крейда в основному вкрита палеоценовими, еоценовими та молодшими породами, хоча крейда також виходить на поверхню через локалізовані складки та розломи, наприклад у Віндзорському замку, та . Крейда утворює артезіанський басейн з джерелами прісної води, що виникають у річищі Темзи. У більшій частині басейну поверхнева порода — еоценова , оточена на околицях старішими відкладеннями. На великих територіях у напрямку до західного краю Лондонська глина перекрита досить молодими відкладеннями , утворюючи піщані пустища.
Тектонічна історія
Більша частина басейну на глибині підстилається блоком палеозойських порід, відомим як Лондонська платформа . Він відокремлений розломами від ранньокрейдового (що лежить під басейном Вельд і ) на півдні та на заході. Вертикальні рухи цього блоку вплинули як на осадження, так і на структуру, в результаті чого багато мезозойських порід, що лежать під сусіднім Велдом, відсутні або є дуже тонкими. Породи тріасового віку відсутні під Лондоном, залягаючи на глибині лише на західній околиці басейну. Юрські гірські породи трапляються на ширшій території на заході та півдні, але також відсутні під самим Лондоном. У період ранньої крейди платформа була піднята та розмита, а ерозійний матеріал відкладався на південь як . Рівень моря піднявся під час відкладення , але повністю вкрив платформу лише під час відкладення . Уся територія залишалася під водою протягом більшої частини пізньої крейди, хоча крейда містить рівні, що вказують на періоди ерозії.
Під час палеогену південний схід Англії був охоплений рухами, пов’язаними з утворенням Альп (альпійський орогенез). Одним із наслідків цього були відносні вертикальні рухи, коли східна частина Вессекського басейну була піднята як антикліналь Вельд-Артуа, а Лондонська платформа опускалася, утворюючи Лондонський басейн. До 320 м палеоценових і еоценових відкладень було відкладено в басейні. У плейстоцені море відступило з басейну, оскільки глобальний рівень моря впав через накопичення льодовикових покривів.
Осадове заповнення та стратиграфія Лондонський басейн в основному заповнений палеогеновими відкладеннями. Найнижчою (найдавнішою) одиницею є (Танетський ярус, 56–58 мільйонів років For the dating of the Thanetian age: see Gradstein et al. (2004)), яка лежить неузгоджено на вершині крейди. Вона складається переважно з мілководних морських пісків. Танетську формацію перекриває , яка була відкладена на прибережній рівнині та/або прилеглій мілководній акваторії протягом пізнього танетського та раннього іпрського періодів. Ламбетська група складається з формацій , і .
Ламбетську групу перекриває , що складається з двох формацій. Від старих до новіших – формації і (відома своїми скам’янілими залишками). Вони були відкладені у мілководній акваторії, естуарії або прибережному рівнинному середовищі і були відкладені в Іпрський вік (55,8-48,6 мільйона років тому).
Темзинську групу перекриває , що складається з формацій , Віндлшем і Камберлі-Санд. Brenchley & Rawson (2006), p 396 Група Браклешем також складається з мілководних морських і прибережних фаційних порід. Товщина сягає 140 м Jackson (2008), p 71 і має вік від пізнього іпрського до лютецького.
Географія Дренаж Басейн в основному дренується річкою Темза, але не збігається з дренажним басейном Темзи. Верхів'я Темзи прорізає Чілтернз через , і, отже, Темза дренує частини Котсволдз, долини та . Основним витоком у власне Лондонському басейні є Кеннет, що тече вздовж осі від району Мальборо, зливаючись із Темзою біля Редінгу.
На півдні річки, такі як і Медвей, що витікають з Вельда, прорізають Норт-Даунс у басейн; вони, як припускають, датуються до ерозії купола Вельда. Clayton K. in Jones K.C.D. (Ed), The Shaping of Southern England, Institute of British Geographers Special Publication 11, Academic Press, 1980,
Вважають, що протягом плейстоценового льодовикового періоду нижня Темза була відхилена значно на південь від її попереднього річища, ближче до головної осі басейну, ймовірно, . Північно-східна частина басейну тепер дренується до Північного моря річками: , , Стоур і .
Примітки
Література ; 2006: The geology of England and Wales, Geological Society of London (2nd ed.), . ; 2004: A Geologic Time Scale 2004, Cambridge University Press. ; 2008: Bedrock geology UK south. An explanation of the bedrock geology map of England and Wales – 1:625,000 edition, Keyworth, Nottingham, British Geological Survey, .