Костянтин Тимофійович Константи́нов ( 7 липня 1915, с. Суклея, Тираспольський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія — 8 березня 2003) — молдовський радянський актор театру і кіно. Чоловік актриси Катерини Каземирової, батько скульптора Костянтина Константинова та режисера Елеонори Константинової.
Біографія Народився 7 липня 1915 року в селі Суклеї (нині Слободзейський район Молдови). 1937 року закінчив Одеське театральне училище і був направлений у Тирасполь до Першого молдавського драматичного театру, який, після приєднання Бессарабії до СРСР, у 1940 році переїхав до Кишинева.
У роки німецько-радянської війни працював у ансамблі «Дойна», що був евакуйований в глибину Радянського Союзу. Після звільнення Молдаської РСР знову працював у Молдавському музично-драматичному театрі імені Олександра Пушкіна. Член ВКП(б) з 1949 року. Обирався депутатом Верховної Ради Молдавської РСР 9-го скликання. Помер 8 березня 2003 рокуКонстантинов Константин Тимофеевич / Кино-СССР. .
Творчість у театрі Виконував різноманітні комедійні та характерні ролі:
Козьма («Гайдуки» група авторів); Флочі («Килим Іляни» Леоніда Корняну); міністр Тиндале («Синзяна і Пепеля» Васіле Александрі); Осип, Каленик («Ревізор», «Майська ніч» Миколи Гоголя); Робінзон («Безприданниця» Олександра Островського); Фігаро («Одруження Фігаро» П'єра Бомарше); Добротвірський («Закон честі» Олександра Штейна); Чир («Любов Ярова» Костянтина Треньова); Митрич («Влада темряви» Льва Толстого); Йордаке («Світло» Андрія Лупана); дід Мелігуце («Чарівна булава» Лівіу Деляну); Тоаке («Вируючий Дунай» Єміліана Букова); Корчнов («Премія» Олександра Гельмана); Емануїл («Батько» Дмитра Матковського); Панталоне («Слуга двох панів» Карло Ґольдоні); Володимир Ленін («Кремлівські куранти», «Людина з рушницею» Миколи Погодіна). </div> Фільмографія Знімався у кіно з 1938 року, зіграв ролі:
«Радянська Молдавія» (1938, Київська кіностудія) — епізодична роль «Оборона Царицина» (1941) — юнкер «Ляна» (1955, Кіностудія імені Максима Горького) — Гіца «Молдавські наспіви» (1955) — естрадний співак «Не на своєму місці» (1957) — дід Харитон «Отаман Кодр» (1958) — боярин Мирза «Я вам пишу…» (1959) — Костянтин Костянтинович «Подорож у квітень» (1962) — касир «Вулиця слухає» (1963) — перехожий «При спробі втечі» (1964) — корчмар «Гіркі зерна» (1966) — епізодична роль «Весілля у палаці» (1969) — Ботоліке «Десять зим за одне літо» (1969) — дядя Тулбурел «Вибух уповільненої дії» (1970) — Рошкован «Червона хуртовина», (1971) — священик «Лаутари» (1971) — епізодична роль «Врятоване ім'я» (1972) — водовоз «Зарубки на згадку» (1972) — епізодична роль «Віка, я та фейлетон» (1972) — епізодична роль «Останній гайдук» (1972) — пан Мімі «Зелена хвиля» (1973) — старшина Гредінару «Чоловіки сивіють рано» (1974) — селянин «Довгота дня» (1974) — дід Капріян «Нікушор з племені ВВ» (1975) — Лук'ян Кузьмич «Кінь, рушниця і вільний вітер» (1975) — Алі-ага «По вовчому сліду» (1976) — мірошник; «Не вір крику нічного птаха» (1976) — Степанич «Хто-кого» (1977) — дід Аргір «Корінь життя» (1977) — сторож; «Фортеця» (1978) — Бурич «Підозрілий» (1978) — Ботезату «Я хочу співати» (1979) — епізодична роль «Де ти, любове?» (1980) — батько Марчелли «Дім Діоніса» (1980, «Телефільм-Кишинеу») — Діоніс «Перехідний вік» (1981) — старий «Весільна подорож перед весіллям» (1982) — епізод «Лебеді на ставку» (1982) — селянин «Червневий рубіж» (1982) — Маноле «Як стати знаменитим» (1983) — епізод «Тривожний світанок» (1984) — епізодична роль «Таємничий в'язень» (1986) — дядько Михайла «Шуліки здобутком не діляться» (1988) — Делімарц «Радощі земні» (1988) — епізод </div>
Відзнаки Народний артист Молдавської РСР з 1953 року; Нагороджений: радянськими орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани»; молдовськими орденом Республіки (1994) та медаллю «Міхай Емінеску» (2000); Національна премія Республіки Молдова (26 серпня 1994).Постанова Уряду Республіки Молдова № 637 від 26 серпня 1994 року «Про присудження Національної премії Республіки Молдова в галузі літератури, мистецтва та архітектури у 1994 році».
Примітки
Література Д. И. Прилепов. Константинов, Константин Тимофеевич // Театральная энциклопедия. Том III / Глав. ред. П. А. Марков — Москва: Советская энциклопедия, 1964. Стовп. 175. ; Константинов Константин Тимофеевич // ; Константинов Константин Тимофеевич // Одеське театрально-художнє училище. Особистості: Біографічний словник/Букач В. М. . – Одеса: КЦВ, 2025. – С. 80-81. Джерела