Avro Canada — канадська авіабудівна компанія, що існувала з 1945 по 1962 . По завершенню другої світової війни, Британська корпорація , придбавши в Канаді державний авіаційний завод Victory Aircraft, заснувала на його базі свою дочірню компанію «A.V. Roe Canada Ltd». На початку своєї діяльності, Avro Canada, займалась ремонтом, та обслуговуванням літаків часів другої світової війни (Hawker Sea Fury, North American B-25 Mitchell та Avro Lancaster), але з часом, купуючи інші компанії та активно інвестуючи в новітні дослідження — Avro Canada стала третьою за величинию компанією Канади і увійшла до сотні найбільших компаній світу.
Історія
Передумови Авіабудівний завод в Малтоні (селище Малтон стало частиною міста Міссісога в 1974 році), Онтаріо, був заснований корпорацією , в 1938 році. Це був один з так званих , збудованих під прикриттям звичайної машинобудівної компанії, не пов'язаної з авіаційною галуззю. Додатковою перевагою цього підприємства, було його розміщення в Канаді, що убезпечувало його від ворожих авіанальотів під час другої світової війни. Завод виготовляв, ліцензійні, британські військові літаки. У виробництві були багатоцільові літаки Avro Anson, бомбардувальники Handley Page Hampden, винищувачі Hawker Hurricane та допоміжні літаки Westland Lysander. Згодом було прийнято рішення, запустити, на заводі, виробництво важких, чотиримоторних бомбардувальників Avro Lancaster, але компанія виявилася неспроможною самостійно налагодити випуск такого великого й складного літака, і тому в листопаді 1942 року, завод був націоналізований урядом Канади і підпорядкований новоствореній державній корпорації .
Початок діяльності Уряд Канади, 1944 року, створює «Консультативний комітет з авіабудування». Директор авіаційного виробництва Канади, Кларенс Декатур Хоу, зазначав в своїй доповіді, що для Канади, є надзвичайно важливим, створити свою власну авіаційну промисловість, яка б могла забезпечити замкнутий цикл, проектування і виготовлення літаків та двигунів до них, всередині Канади. В цей же час, британська компанія Avro, шукає можливості для свого післявоєнного розвитку, проте, зі слів представників Avro, міністерство національної оборони Канади, на той час, не бажало розглядати нічого більшого за ліцензійне виробництво літаків і двигунів до них. Ситуація змінилась, в жовтні 1944 року, коли Кларенс Хоу, отримав посаду міністра реконструкції, в уряді Маккензі Кінга. На цій посаді Кларенс Хоу був відповідальним за матеріальне та наукове забезпечення повоєнної конверсії, а також за приватизацію державних підприємств. Він посприяв укладенню угоди, між урядом і британською Корпорацією Hawker Siddeley, згідно з якою Hawker Siddeley придбала державний завод Victory Aircraft, на базі якого заснувала «A.V. Roe Canada Ltd», як філію в Канаді, своєї дочірньої, авіабудівної компанії «A.V. Roe and Company». На початку своєї діяльності, Avro Canada виконувала роботи з ремонту й обслуговування військових літаків, часів другої світової війни. Паралельно з цим, в компанії було започатковано ряд нових, інноваційних, амбітних проектів розрахованих на використання реактивної тяги.
Розширення та диверсифікація
З часом, A.V. Roe Canada Ltd, було реорганізовано в холдингову компанію, що складалась з двох дочірніх підприємств: Avro Aircraft (проектування і виробництво літаків) і Orenda Engines (проектування і виробництво авіаційних двигунів), які почали працювати під цими назвами з 1 січня 1955 року. Будівлі компаній були розташовані один навпроти одного в комплексі, по периметру аеропорту Малтон. Загальна чисельність персоналу двох авіаційних компаній досягла 15 000 чоловік у 1958 році.
В той же період, під керівництвом A.V. Roe Canada Ltd, придбала ряд компаній, серед яких , Canadian Applied Research, , Canadian Steel Improvement, Canadian Steel Wheel, Canadian Thermo Control Co, , та багато інших. До 1958 року A. V. Roe Canada Ltd. перетворилась на промислового гіганта із понад 50 000 співробітників в 44 дочірніх компаніях, які займалися видобутком вугілля, виробництвом сталі, залізничним рухомим складом, літаками та авіаційними двигунами, а також комп'ютерами та електронікою. 1956 року прибутки A.V. Roe Canada Ltd, склали 45 % доходу Hawker Siddeley. Річний дохід становив приблизно 450 мільйонів доларів США. 1958 року, A. V. Roe Canada Ltd зайняла трете місце за капіталізацією в Канаді.
Загибель корпорації Avro Aircraft, основний авіаційний підрозділ A.V. Roe Canada Ltd, наприкінці 50-х років, займався реалізацією амбітного і коштовного проекту надзвукового винищувача CF-105 Arrow. Основним замовником літака мали бути Королівські військово-повітряні сили Канади (). Фінансування також відбувалось переважно з бюджету Канади. 1958 року, за результатами федеральних виборів, до влади в Канаді прийшла прогресивно-консервативна партія, на чолі з Джоном Діфенбейкером. Після перемоги на виборах, посівши посаду прем'єр-міністра, Джон Діфенбейкер скасував фінансування проекту CF-105 Arrow, віддавши перевагу підписанню угоди про створення командування повітряно-космічної оборони Північної Америки NORAD спільно з Сполученими Штатами Америки. Діфенбейкер стверджував, що рішення ґрунтувалося на «ретельному дослідженні» загроз і оборонних можливостей, а також вартості різних систем оборони. Про скасування розробки CF-105 Arrow було оголошено 20 лютого 1959 року. Цей день став відомий як «чорна п'ятниця» канадської авіації. В результаті цієї події, без роботи опинились майже 15 000 співробітників Avro Aircraft та Orenda Engines, і ще приблизно стільки ж людей, втратили роботу в компаніях-постачальниках Avro Canada. Провідні інженери Avro Aircraft, почали масово залишати компанію. Протягом двох місяців після скасування проекту всі літаки, двигуни та виробниче оснащення було списано на металобрухт. Офіційною причиною наказу про знищення матеріалів та обладнання — було вказано, запобігання витоку інформації, про секретні технології і матеріали, використані у програмах «Arrow» та «Iroquois».
1962 року Hawker Siddeley розпустила A.V. Roe Canada Ltd і передала всі активи до своєї, новоствореної дочірньої компанії Hawker Siddeley Canada. Підрозділ з виробництва літаків, Avro Aircraft було ліквідовано. Того ж року авіаційний завод у Малтоні був проданий компанії . З часом активи DOSCO були націоналізовані. Canadian Car and Foundry було ліквідовано а їхні заводи знесені. Orenda Engines — фактично єдиний з великих підрозділів Avro Canada, який продовжує своє існування донині, 1997 року компанія була придбана , перейменована в Orenda Aerospace і продовжує свою діяльність під цією новою назвою.
Літальні апарати
CF-100 Canuck
Перша власна розробка компанії, двомоторний реактивний винищувач з прямим крилом. Це єдиний літак Avro Canada і одночасно єдиний канадський військовий винищувач, який надійшов у масове виробництво і експлуатацію. Роботи розпочалися в жовтні 1946 року, згідно зі специфікацією Королівських ВПС Канади, яка вимагала створення нового, всепогодного літака, винищувача-перехоплювача на реактивній тязі, придатного для місій патрулювання, на далекі відстані. 19 січня 1950 року прототип CF-100 Mark 1, здійснив свій перший політ, оснащений парою турбореактивних двигунів . В подальшому серійні літаки оснащувалися двигуном Avro Canada Orenda власного виробництва. Льотні випробування показали, що CF-100 має відносно короткий розбіг і високу швидкість набору висоти, що робить його добре придатним для виконання ролі винищувача-перехоплювача. Даний літак проектувався на початку ери реактивної авіації, тому мав відносно низьку тягооснащеність, пряме крило і був розрахований на дозвуковий політ. Проте 18 грудня 1952 року Януш Жураковський, головний пілот-випробувач Avro Canada, подолав звуковий бар'єр на прототипі CF-100 Mark 4, розігнавши літак в пікуванні з висоти 14 000 м, до швидкості 1,10 Маха, що зробило літак — першим реактивним літаком з прямим крилом, здатним здійснювати контрольований надзвуковий політ.
CF-100 Canuck, перебував на озброєнні у Королівських ВПС Канади та Збройних Силах Канади, також він був закуплений, для оснащення повітряних сил Бельгії. Всього було випущено 692 літака різних модифікацій. Літак було оснащено радаром. Озброєння літака складалось з восьми кулеметів Browning M3, в підфюзеляжному блоці, в більш пізніх модифікаціях, додались 2 блоки, кожен з яких містив 29 НАР . Також була випущена невелика серія CF-100 Mark 5, озброєних, новітніми на той час ракетами класу повітря-повітря AIM-7 Sparrow II. Існували також навчально-тренувальні модифікації CF100, та літаки обладнані комплексами РЕБ.
C102 Jetliner
Проект пасажирського турбореактивного авіалайнера середньої дальності, створений компанією Avro Canada у 1949 році. Перший політ літак здійснив 10 серпня 1949 року, лише на 13 днів, поступившись в першості De Havilland Comet, ставши таким чином другим реактивним пасажирським авіалайнером у світі. Назва «Jetliner» є акронімом слів «jet airliner». Літак максимальною злітною масою 25 тон, що міг вмістити до 50 пасажирів, було оснащено чотирма турбореактивними двигунами , тягою в 16 кН кожен. Крейсерська швидкість літака була 605 км/год, максимальна — 671 км/год, що було значно більше ніж могли запропонувати, розповсюджені на той час, гвинтові літаки. До прикладу, в межах випробувань прототипу літака, у квітні 1950 року, Jetliner доставив, вперше в світі, «реактивну авіапошту», з Торонто до Нью-Йорка за 58 хвилин, що було вдвічі швидше за попередній рекорд. Політ був широко висвітлений у ЗМІ, а екіпаж вітали на вулицях Манхеттена парадними стрічками і плакатами. Концепція реактивної тяги, була настільки нова, що Jetliner змусили припаркувати подалі від терміналу, а під двигуни поставили каструлі на випадок, якщо з них капатиме легкозаймисте паливо. Вцілому літак викликав великий інтерес, однак спроба розвивати одночасно два великі інноваційні проекти (C102 Jetliner і CF-100 Canuck) призвела до тривалих затримок їх реалізації. Холодна війна, на той час була в розпалі, уряд Канади, в особі Кларенса Хоу, наполягав на необхідності посилення RCAF і вимагав від Avro Canada прискорити роботу над військовим замовленням. Враховуючи це керівництво компанії зробило вибір на користь всепогодного винищувача-перехоплювача CF-100 Canuck і у 1951 році, видало наказ припинити роботу над проектом C-102 Jetliner. Перший літаючий прототип Jetliner був переданий , але в останньої, не знайшлось місця для зберігання літака і тому 13 грудня 1956 року, авіалайнер розрізали на брухт, зберігши лише носову частину з секцією кабіни пілотів. Вціліла частина літака зберігається в канадському музеї авіації та космосу в Оттаві, Онтаріо. Запланована раніше побудова другого прототипу — була скасована. .
CF-103