Гай-Парк — муніципальний парк у Торонто, Онтаріо, Канада. Гай-Парк — це змішаний рекреаційний і природний парк зі спортивними спорудами, культурними закладами, освітніми закладами, садами, ігровими майданчиками та зоопарком. Одна третина парку залишається в природному стані, представляючи біотоп савани з рідкими дубами. Гай-Парк був закладений на ділянці, що належала Джонові Джорджу Говарду і була передана у власність місту Торонто. Парк був відкритий для публіки в 1876 році. Він займає площу 161 га і є другим за величиною муніципальним парком у Торонто після Сентенніал-Парку.
Гай-Парк розташований на захід від центральної частини Торонто, на північ від затоки Гамбер-Бей, і підтримується Департаментом парків міста Торонто. Він простягається на південь від району Блур-стріт-Вест до Квінсвей, на північ від озера Онтаріо. На заході він обмежений Елліс-Парк-роуд і ставком Ґренадір-Понд, а на сході — Парксайд-драйв.
Опис Ландшафт парку горбистий, з двома глибокими ярами, що простягаються на всю відстань парку з півночі на південь. Значні природні частини парку класифікуються як провінційні природно і науково вжливі території.
Східний яр
Східний яр — заглибина, орієнтована з півночі на південь, що займає східну половину парку вздовж невеликого струмка та кількох ставків. Лісиста зона починається в північно-східному куті парку, від вулиць Блюр і Кіл. Струмок починається від ставків з джерельним живленням, — ставка Говарда та ставка Рідаут і тече на південь через яр уздовж Спрінґ-Крік-роуд. На півдорозі до південної межі парку яр менш лісистий з місцями для пікніків, ігровим майданчиком і зоопарком. У ставку, на захід від ігрового майданчика, часто зустрічаються кілька видів качок, у тому числі каролінських. Ставок був історично одним із перших місць, де було проведено кільцювання птахів, воно позначене табличкою. Там іноді можна побачити чапель північних. З нижнього ставка, на північ від Квінсвей, вода стікає по трубах на південь до озера Онтаріо.
Східний яр лежить над підземною річкою. У 2003 році міські робітники знайшли переконливі докази існування Лаврентійської річкової системи передльодовикового періоду, коли закривали дві артезіанські свердловини на ставку в північно-східному куті парку. Свердловини почали викидати шлейф води, піску, сланцю та гравію на 15 метрів у повітря. Завдяки цьому відкриттю геологи нарешті точно визначили південний кінець цієї стародавньої річкової системи, південний потік якої починається біля затоки Джорджен-Бей. Підземний потік, що протікає на глибині 50 м під поверхнею в чистій корінній породі, залишався непорушеним протягом тисяч років.
Центральна рівнина і савана
Центральна частина являє собою велику рівнину, що охоплює більшу частину північної межі, поступово звужується до точки, що виходить на озеро, де знаходиться маєток Колборн-Лодж. Хоча більша частина рівнини призначена для пікніків, садів і спортивних майданчиків, на ній є ділянка відкритого середовища існування, яка називається дубовою саваною, прикладів якої в Онтаріо небагато. Високі дерева дуба чорного, які зустрічаються по всьому Гай-Парку, є характерною рисою цього середовища проживання. Багатьом деревам понад 150 років. Савана перебуває під особливою опікою міста та волонтерів-захисників. Лісисті території Гай-Парку зберігаються так, щоб імітувати природні умови, а повалені дерева залишають гнити. Регулярні контрольовані спалювання проводяться, щоб імітувати лісові пожежі та їхній сприятливий вплив на дуби. Немісцеві рослини поза межами декоративних садів виполюють волонтери. Проте, на території парку не бракує штучно висаджених дерев, у тому числі ялини колорадської, сосни звичайної та катальпи північної.
Ґренадір-Понд Ґренадір-Понд — велика водойма розміром 14,2 гаKidd et al., p. 4, розташована на західній околиці парку. Ставок названий на честь місцевого гарнізону міста Йорк у 1800-х роках і використання ним ставка для риболовлі. Про ставок ходять дві місцеві легенди. Одна з них полягає в тому, що британські гренадери провалилися крізь його тонкий лід, коли переходили, щоб захистити місто під час війни 1812 року. Однак гренадерська гвардія не була розміщена у Форт-Йорку в цей час, а скоріше 8-й (королівський) піхотний полк, який не пов'язаний з гренадерською назвою. Варто зазначити, що більшість британських піхотних полків групували найбільших і найсильніших чоловіків разом у цей період, щоб сформувати підрозділи «гренадерів», які формувалися на правому фланзі свого головного полку. Інші міфи включають те, що ставок «бездонний», тобто його глибину неможливо виміряти через кількість мулу. Риболовля на ставку залишається популярним видом відпочинку. У ставку водяться кілька видів риб. Риба, виловлена в ставку, безпечна для споживання, тут проводилися рибальські змагання.
Були зроблені ініціативи щодо оздоровлення середовища ставка та прилеглої території. Ґренадір-Понд отримує частину води з Вендіґо-Крік (невеликий струмок, який починається біля Дандас-стріт Вест і Ло-стріт і спускається до піщаної коси озера Онтаріо) до Вендіґо-Понд і підземних потоків, що живлять його з півночі. Північний кінець ставка був натуралізований, завдяки формуванню водно-болотного угіддя для фільтрації води, яку ставок отримує з потоку. Південний і південно-західний берег ставка також були натуралізовані: були видалені доглянутий газон і бетонне замощення берега, щоб покращити стан ставка та відвадити ватаги канадських казарок. Тепер таблички закликають відвідувачів не годувати водоплавних птахів. Ґренадір-Понд є домом для багатьох видів птахів і болотної дикої природи. Ставок виходить до озера Онтаріо через труби поблизу парку сера Казимира Ґзовського, замінюючи природну піщану косу, яка існувала при впадінні Вендіґо-Крік. Уздовж східного берега ставка є сади Гай-Парку на схилі пагорба та вишневий гай.
На його північному кінці є залишки Вендіґо-Крік, Вендіґо-Понд і дитячий майданчик. Струмок, ставок і шлях Вендіґо, ймовірно, названі на честь вендіґо, міфічних канібальних істот алґонкінської міфології. Алґонкіни не мали поселення в парку, але, як вважають, використовували його для полювання та риболовлі та вирощування кукурудзи на піщаних горбах, що нині належать до паркуKidd et al., p. 6. Яр, що простягався на північ уздовж струмка, свого часу простягався на північ від парку, повз вулицю Блюр. Яр було засипано, щоб забезпечити продовження вулиці Блюр та житлову забудову на північ від парку.
Історія
У 1836 році Джон Джордж Говард придбав 65-гектарну нерухомість у графстві Йорк, на захід від Торонто, для ферми овець, вартістю 1000 доларів США. Саме тут Говард спроєктував і побудував Колборн-Лодж, котедж у стилі регентства в 1837 році як резиденцію для своєї сім'ї.
У 1854 році залізниця вперше пройшла на південь від маєтку Говарда. Говард продав ділянку землі площею приблизно 0,81 га уздовж південного краю території залізничній компанії Гамільтон і Торонто (Велика західна залізниця) за 300 фунтів стерлінгів. Піщану косу, що відокремлює Ґренадір-Понд від озера Онтаріо, було засипано та використано для залізничного насипу. Для контролю рівня води встановили випускний водозливний дренаж. У 1891 році ще одна смуга була продана Grand Trunk Railway за CA$1,000.
Після успішної кар'єри архітектора, інженера та землевпорядника в місті Торонто Говард пішов тут на пенсію в 1855 році. У 1873 році Говард і його дружина погодилися передати свою заміську власність площею 40 га місту Торонто. Було кілька умов для передачі, в тому числі те, що Говарди продовжують жити у своїй резиденції, ніхто не має права пити чи продавати алкогольні напої в парку, і що місто утримує парк «для безкоштовного використання, користі та задоволення громадян Торонто назавжди і називатися та позначатися в будь-який час після цього як Гай-Парк». Місто також повинно було сплатити CA$300 і щорічну пенсію в розмірі 1200 доларів США, доки хтось із них буде жити. Міська рада проголосувала 13 проти 2 за прийняття умов Говарда. Двоє незгодних вважали, що парк надто далеко від міста, щоб бути корисним для його громадян. У той час прямий доступ до власності Говарда був лише човном, лінією Великої західної залізниці на південь або платною дорогою. Незабаром після цього була побудована «Дорога до Гай-Парку» від Лейк-Роуд до земель парку, сьогоднішні Спрінґ-роуд і Центр-роуд.
У 1876 році до 49-гектарної частини власності Говарда додались 71 га, викуплений у Персіваля Рідаута на схід від ферми Говарда. Решта південні 16 га власності Говарда, включаючи Колборн-Лодж, перейшли до міста після смерті Джона Говарда в 1890 році. Подружжя Говардів поховано в Гай-Парку під кам'яним пам'ятником, перед яким розташована частина вишуканої огорожі з собору Святого Павла в Лондоні, Англія, через дорогу від Колборн-Лодж. Сьогодні у Колборн-Лодж є музей, що містить багато оригінальних меблів Говарда та колекцію акварелей Говарда з періоду раннього Торонто. Музей працює цілий рік.
Західна частина Гай-Парку, включаючи Ґренадір-Понд, була приватною власністю родини Елліс (на чолі з Джоном Еллісом), на честь якої названо Елліс-авеню. Сім'я Елліс продала землю сім'ї Чепмен, яка використовувала Ґренадір-Понд для виготовлення льоду під торговою маркою Grenadier Ice Company з 1880-х років. Після того, як поширилось виробництво штучного льоду та сучасних холодильників, виробництво льоду в Ґренадір-Понд припинилося приблизно в 1920 році (операції перемістилися на озеро Сімко під керівництвом Альфреда Г. Чепмена, архітектора з Торонто, який успадкував сімейний бізнес після смерті свого батька). Компанія Grenadier Ice Company була розташована на південь від Ґренадір-Понд і на схід від Елліс-авеню. У 1930 році Чепмени продали 29,1 га, включаючи ставок, місту за 150 000 доларів США.
Лісова школа Гай-Парк була відкрита в 1915 році на двох акрах між Colborne Lodge Road та Spring Road. Державна школа була призначена для дітей із «низькою життєвою силою», у ній наголошувалося на фізичній активності, а не на навчанні, і часто проводилися заняття просто неба. Після 1960-х років будівля використовувалася різними організаціями і була звільнена в 2013 році. У 2015 році в будівлю переїхав High Park Nature Center.
У 1921 році на північний захід від Ґренадір-Понд були знайдені могили на піщаному хребті, під час будівництва дороги поблизу Гаркрофта та Олімпус-авеню, тодішнього пташиного заповідника Гаркрофта архітектора Дж. А. Гарві. Вісім скелетів були знайдені в сидячому положенні в червоному піску під величезним пнем. Поруч були знайдені інші, менші скелети. Людські останки були датовані між 2500 роком до н.е. і 800 роком нашої ери, що вказує на певну присутність корінних народів у Гай-Парку. Останки були покриті порошкоподібною речовиною гематитового червоного кольору за звичаєм народу Червоної фарби, який жив у Новій Англії та Атлантичній Канаді. Місце також схоже на поховання корінного народу Червоної Охри, які влаштовували поховання в піщаних хребтах.
7,3 га Гай-Парку пізніше були передані Metro Transportation, коли будувалась траса Квінсвей у ранніх 1950-х. Ця передача порушувала умову, дану оригінальному власникові Джону Говарду про виключне використання земель лише як парку. Тоді представники Метропольного Торонто розшукували спадкоємців Говарда для отримання згоди.
Парк був відомий як місце для таємних зустрічей гомосексуалів у дні до декриміналізації гомосексуальності в Канаді в 1960-х роках. Його репутація місця зустрічей зберігалася десятиліттями пізніше. У 1985 році група з п'ятьох молодих підлітків з передмістя Торонто пішла в Гай-Парк і забила до смерті 40-річного бібліотекаря.