Ігор Ярославович Мацієвський ( 28 березня 1963, Львів) — український майстер художнього скла. Лауреат Львівської обласної мистецької премії імені Зеновія Флінти (2013) та Національної премії імені Тараса Шевченка у номінації «Декоративно-прикладне мистецтво» (2026). Член Львівської обласної організації НСХУ від 1998 року. Син Ярослава Мацієвського.

Життєпис Народився 28 березня 1963 року у Львові в родині Ярослава Мацієвського.

1985 року закінчив відділення художнього скла Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Викладачі за фахом — Я. Мацієвський, Б. Галицький, С. Мартинюк.

У 1985—1987 роках проходив службу в армії. Від 1987 року працював у Львові: спочатку гравірувальником на Львівському виробничому об'єднанні «Райдуга», у 1987—2006 роках — майстром-склодувом на Львівській експериментальній ке­­раміко-скульптурній фабриці.

У 2010 році обраний головою секції художнього скла Львівської обласної організації НСХУ. Також член Всеукраїнського виставкому декоративно-прикладного мистецтва.

Від 1983 року учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок і симпозіумів. Персональні виставки проходили у Львові (1999), Києві (2000), Ольштині (Польща, 2008).

Нині Ігор Мацієвський працює майстром виробничого навчання кафедри художнього скла Львівської національної академії мистецтв.

Роботи Створює скульптури, пластику, анімалістику, декоративно-ужитковий посуд. Для творчості Ігоря Мацієвського характерна емоційно трактована фігуративна склопластика, що втілює вічну тему краси жіночого тіла. В архаїчних торсах Праматері сконцентровано життєдайну силу; гранично узагальнені динам. скульптурні композиції подано в стрімкому русі. Автор використовує гутну техніку із застосуванням гальванопластики, серед них:

1987 — «Крізь темряву віків»; 1989 — «Відлига»; 1995 — «Порив»; 1996 — «Леді»; 1998 — «Спрагле тіло», «Палкі серця»; 1999 — «Мрійник», «Спокуса», «Мати»; 2001 — «Наречена»; 2002 — «Танок»; 2004 — «Бик»; 2008 — «Спрага»; 2009 — «Капелюшок», «Жіночність»; 2010 — «Вічний кумир»; 2011 — «+ весна»; 2012 — «Весняна рапсодія»; 2013 — «На камені ноги мию», «Львівська панянка», «Світанок»; 2014 — «Міс чарівність»; 2015 — «Всесвіт»; 2016 — «Шалена юність»; 2019 — «Непереможна воля до перемоги».

Деякі роботи зберігаються у приватних та музейних колекціях в Україні, зокрема, у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві та Національному музеї у Львові, та за кордоном, зокрема у США, Канаді, Німеччині, Австралії, Польщі, Росії, Аргентині, Іспанії.

Нагороди Діяльність мистця відзначена дипломами, почесними грамотами, подяками, зокрема, у 2013 році став лауреатом Львівської обласної мистецької премії імені Зеновія Флінти, у 2026 році — лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка у номінації «Декоративно-прикладне мистецтво» — за мистецький проєкт «Народжені у вогні».

Примітки

Джерела

Посилання