Това́р (, commodity, article, product), у традиційній мовній культурі крамКрам // Словник української мови : в 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020. — продукт природи і людської праці або тільки людської праці у матеріальній і нематеріальній субстанції та у формі послуг, який завдяки своїм властивостям здатен задовольняти наявні чи передбачувані суспільні потреби. Призначений для обміну і купівлі-продажу, що виробляється не для власного споживання, а на продаж, також матеріальні та нематеріальні активи чи цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
В економічній теорії товари є економічними благами, створення та добровільний обмін яких на ринку зумовлені їхньою рідкістю — обмеженістю ресурсів для задоволення безмежних потреб людиниЕкономічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. 6-те вид., перероб. і доп. К.: Знання-Прес, 2007. — 719 с. — ISBN 966-311-049-X. Згідно з суб'єктивною теорією вартості, корисність товару є суб'єктивною оцінкою ступеня задоволення, яку людина діюча (Homo agens) присвоює конкретному благові порівняно з потребою в ньому в процесі людської діяльностіVon Mises, Ludwig. (1998). Human Action: A Treatise on Economics. The Scholar's Edition. Ludwig von Mises Institute.. Поєднання цих характеристик та їхнє суспільне визнання відображається в ціні, яка є грошовим вираженням суб'єктивної цінності товару, дозволяючи одночасно врахувати інтереси як виробника, так і споживача. Класифікація товарів
У сучасній економічній науці класифікація товарів здійснюється за кількома фундаментальними критеріями, які відображають їхні фізичні властивості, характер взаємодії з ринком та роль у структурі людської діяльності. Оскільки товар є специфічною формою економічного блага, призначеною саме для добровільного обміну, його класифікація відрізняється від загальної типізації благ (наприклад, поділу на вільні та економічні блага або чотирикомпонентної моделі Остром).
За мобільністю та участию у торгівлі Здатність товару до фізичного переміщення між різними просторовими ринками (зокрема національними) визначає ступінь його інтеграції у міжнародний поділ праці: Торговні (рухомі) товари () — блага, міжнародне транспортування яких є технічно можливим, а логістичні витрати не перевищують різницю між цінами на різних регіональних ринках (наприклад, промислове обладнання, сировина, споживча електроніка). Неторговні (нерухомі) товари () — блага, що споживаються виключно в тій країні, де вони були створени, через неможливість їхнього переміщення або надмірні витрати на транспортування (наприклад, об'єкти нерухомості, перукарські чи комунальні послуги).
За характером споживання та тривалістю Фізична зношуваність та особливості часової преференції індивідів зумовлюють поділ товарів за терміном їхньої корисності для споживача: Товари тривалого використання () — матеріальні блага, які людина діюча використовує багаторазово протягом тривалого часу без повної втрати їхніх споживчих властивостей (наприклад, автомобілі, побутова техніка). Товари короткочасного використання та швидкопсувні товари — блага, які повністю споживаються за один або кілька актів людської діяльності, або втрачають свою цінність через природні чи технічні обмеження за короткий проміжок часу (наприклад, харчові продукти, пальне).
За функціональним призначенням у виробництві Залежно від місця товару у структурі обхідних методів виробництва, виокремлюють товари нижчих та вищих порядків (згідно з теорією Карла Менгера): Кінцеві (споживчі) товари — блага першого порядку, які безпосередньо задовольняють суб'єктивні потреби людини. Проміжні товари (сировина) — матеріали, напівфабрикати та комплектуючі, які зазнають подальшої технологічної переробки. Капітальні товари (засоби виробництва) — блага вищих порядків (машини, верстати, будівлі), які використовуються для створення інших товарів і формування капітальної структури економіки Менгер К. Принципи економічної науки. Перша загальна частина / Карл Менгер ; пер. з нім. О. Бялової. — Київ : К.І.С., 2022. — 304 с. — ISBN 978-617-684-272-9.
За суб'єктивною потребою індивіда Оскільки цінність товару не є його внутрішньою властивістю, а формується як суб'єктивна оцінка індивіда, межа між типами потреб залежить від контексту та культури: Товари для задоволення життєвих потреб — блага, які оцінюються людиною як критично необхідні для її фізичного та соціального виживання у певному суспільстві (найнеобхідніші товари) Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. 6-те вид., перероб. і доп. К.: Знання-Прес, 2007. — 719 с. — ISBN 966-311-049-X. Товари для задоволення другорядних бажань — блага, пріоритет яких на суб'єктивній шкалі цінностей індивіда є нижчим і залежить від його особистих уподобань, культурних чинників та поточних умов діяльності (предмети розкоші) Von Mises, Ludwig. (1998). Human Action: A Treatise on Economics. The Scholar's Edition. Ludwig von Mises Institute..
Взаємозв'язок між товарами та попитом Динаміка ринкового попиту на конкретний товар визначається не лише його власною суб'єктивною цінністю, а й змінами цін на інші пов'язані блага, а також коливаннями рівня доходу споживачів. У економічній теорії ці чинники аналізують через концепцію еластичності попиту.
За відношенням до зміни ціни інших товарів (перехресна еластичність) Залежно від напрямку та сили впливу зміни ціни одного товару на обсяг попиту на інший товар (що математично виражається через коефіцієнт перехресної еластичности попиту), товари поділяють на три категорії: Взаємодоповнювані (комплементарні) товари — блага, які задовольняють певну потребу лише спільно, через що зростання ціни одного товару призводить до зменшення попиту на інший. Математично цей зв'язок виражається через негативну приватну похідну функції попиту:
Взаємозамінні товари (субститути) — товари, які здатні замінити один одного у процесі споживання чи виробництва, внаслідок чого зростання ціни одного блага спричиняє збільшення попиту на інше. Математично цей зв'язок описується через позитивну приватну похідну:
Незалежні товари — блага, які не пов'язані між собою у структурі людської діяльності, тому зміна ціни одного з них ніяк не впливає на обсяг попиту на інший.
За реакцією на зміну доходу споживача (еластичність за доходом) Зміна купівельної спроможності індивідів у процесі ринкового обміну трансформує структуру їхніх споживчих преференцій. За цим критерієм товари поділяють на: Нормальні товари — блага, обсяг попиту на які зростає в міру збільшення доходів індивідів. Серед них виокремлюють: Найнеобхідніші товари — попит на які зростає повільніше, ніж дохід споживача Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. 6-те вид., перероб. і доп. К.: Знання-Прес, 2007. — 719 с. — ISBN 966-311-049-X. Предмети розкоші / товари Веблена — попит на які випереджає зростання доходів . При цьому для товарів Веблена попит демонструє аномальне зростання зі збільшенням ціни через прагнення індивідів продемонструвати свій високий соціальний статус. Товари нижчої споживчої цінності (інферіорні товари) та товари Гіффена — малоцінні блага, попит на які падіє із зростанням доходів споживачів, оскільки індивіди замінюють їх якіснішими альтернативами Von Mises, Ludwig. (1998). Human Action: A Treatise on Economics. The Scholar's Edition. Ludwig von Mises Institute.. Граничним виявом цієї категорії є товари Гіффена — товари, обсяг споживання яких парадоксально зростає при підвищенні їхньої ціни, оскільки через падіння реального доходу споживачі змушені відмовлятися від інших товарів на користь найдешевших.
Ексклюзивність та конкурентність: чотирикомпонентна модель Критерії класифікації: виключність та конкурентність У межах сучасної економічної теорії аналіз товарів та ширшого кола економічних благ базується на двох фундаментальних характеристиках: Критерій виключності () — відображає наявність технічної можливості або правових механізмів (зокрема, прав власності) ефективно обмежити доступ індивідів до споживання чи використання конкретного блага (наприклад, за допомогою встановлення цінового бар'єра, огорожі чи системи авторизації) Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. 6-те вид., перероб. і доп. К.: Знання-Прес, 2007. — 719 с. — ISBN 966-311-049-X. Критерій конкурентності або зменшуваності () — визначає, чи зменшує споживання або використання блага одним суб'єктом (у процесі його людської діяльності) той обсяг, який залишається доступним для інших учасників ринку .
Класифікація благ у дослідженнях Елінор Остром базується на уточненні цих двох фундаментальних критеріїв: виключенні () — складності обмеження доступу потенційних споживачів до ресурсу, та від’ємності () — ступені, в якому використання ресурсу одним суб'єктом зменшує його доступність для інших Остром Е. Керування спільним. Еволюція інституцій колективної дії / пер. з англ. Т. Монтян. — Київ : Наш час, 2012. — 398 с. — ISBN 978-966-1530-95-8.
Історичний розвиток концепції Виокремлення цих критеріїв відбувалося в економічній науці поетапно: Внесок Пола Самуельсона (1954) полягав у математичному визначенні колективних (суспільних) благ, головною рисою яких є абсолютна неконкурентність: споживання блага одним індивідом не зменшує його доступності для будь-кого іншого . Річард Масґрейв (1959) концептуалізував критерій виключності, показавши, що за відсутності технічних умов для виключення споживачів ринковий механізм не здатний забезпечити примусову оплату блага через систему цін . Джеймс Б'юкенен (1965) у своїй теорії клубів запропонував місток між приватними та суто суспільними благами, описавши товари, які є виключними, але неконкурентними (до досягнення певної межі перевантаження) .
Чотири фундаментальні типи благ за класифікацією Остром На основі критеріїв виключення та від’ємності виділяють чотири типи благ :
Висока від’ємність (конкурентність) Низька від’ємність (неконкурентність) Складне виключення Спільні recursos (Common-pool resources) Суспільні (публічні) блага (Public goods) Легке виключення Приватні блага (Private goods) Клубні (колективні) блага (Club/Toll goods)
Спільні ресурси (Common-pool resources) — це блага з високою від’ємністю та складним виключенням. Використання однієї одиниці такого ресурсу зменшує кількість, доступну для інших, але обмежити доступ до ресурсної системи фізично чи юридично дуже дорого. «Термін «спільний ресурс» використовується для визначення природної або штучної ресурсної системи, яка достатньо велика, щоб зробити дорогим (але не неможливим) усунення потенційних вигодонабувачів від отримання вигод від її використання» . Особливість: «Від’ємність ресурсного юніта тягне за собою наближення до граничної кількості ресурсних юнітів, які продукуються СР... може не лише призвести до короткострокового «ефекту скупчення», а й навіть зруйнувати продуктивний потенціал ресурсу» . Суспільні (публічні) блага (Public goods) — характеризуються складним виключенням, але низькою від’ємністю. Користування такому благом однією особою не зменшує його доступність для інших. «Відносно високі витрати на фізичне усунення об’єднаних присвоювачів від ресурсу або від внесених у ресурсну систему поліпшень є приблизно такими, як і витрати на усунення потенційних вигодонабувачів від користування публічним майном» . Приклад: «...користування прогнозом погоди однією людиною не робить цей прогноз недоступним для інших, так само як «споживання» нею громадської безпеки не призводить до зменшення загального рівня безпеки громади» .