Гуго Ла́ур (; 20 березня 1893, Кяру — 30 грудня 1977, Таллінн) — естонський радянський актор театру і кіно, театральний режисер і театральний педагог. Член Спілки акторів Естонії з 1934 року; член-засновник Спілки театральних діячів Естонської РСР у 1945 році (у 1950—1953 роках — голова правління); член Спілки кінематографістів Естонії з 1959 рокуLaur, Hugo / Eesti teatriliit. .

Біографія Народився 20 березня 1893 року у селищі Кяру (нині повіт Ляене-Вірумаа, Естонія) у сім'ї лісника. Протягом 1907—1910 років навчався у Гімназії Гуго Треффнера в Тарту. У 1911—1918 роках працював техніком-будівельником і архітектором у Ризі, Муху, Таллінні. Одночасно у 1911—1913 роках навчався у будівельній школі в Ризі та у 1913—1914 вивчав архітектуру в приватній технічній школі професора Берлофа.

Грати на сцені почав у 1912 році у Ризькому естонському товаристві освіти і допомоги. Протягом 1918—1949 років — актор театру «Естонія». У 1930-х роках як стипендіат голови держави їздив у навчальну поїздку до Німеччини та Австрії. У 1949—1965 роках — актор Талліннського драматичного театру. Одночасно протягом 1948—1950 років викладав на кафедрі акторської майстерності у Естонському театральному інституті.

Член ВКП(б) з 1950 року. Обирався депутатом Верховної Ради Естонської РСР 3-го скликання (1951—1954). Помер у Таллінні 30 грудня 1977 року.

Творчість театоральні ролі

Осип («Ревізор» Миколи Гоголя, 1928); Тобіас («Сільські чоботарі» Алексіса Ківі, 1928); Пійбелехт («Домовик» Едуарда Вільде, 1932); Захар Бардін («Вороги» Максима Горького, 1946); Мерфі («Російське питання» Костянтина Симонова, 1947); Мярт Лаагус («Два табори» Августа Якобсона, 1948); батрак Пааво («Вітер з півдня» Ельмара Гріна, 1949); Серебряков («Дядя Ваня» Антона Чехова, 1951); Мадіс («Варгамяе» за Антоном Таммсааре, 1951); Хааке («На межі дня і ночі» Августа Якобсона, 1951); Горностаєв («Любов Ярова» Костянтина Треньова, 1952); боцман Бухта («Загибель ескадри» Олександра Корнійчука, 1953). </div> ролі у кіно

Братт, контрабандист («Хвилі пристрасті», 1930); Аугуст Мійлас, професор ботаніки у відставці («Життя в цитаделі», 1947); Сааму, наймит («Світло в Коорді», 1951); Вааг («Щастя Андруса», 1955); Сойн («На задвірках», 1956); комірник («Червневі дні», 1957); Репс («Непрохані гості», 1959); Лаас Лаутріківі («Льодохід», 1962); Юліус Рааген, вчитель («Оглянися в шляху», 1963); рибалка («Будиночок у дюнах», 1963); вахтер серпня («Приборкувачі велосипедів», 1963); візник («Новий нечистий з пекла», 1964); дідусь («Дівчинка і відлуння», 1964); Теенус, вчитель музики і наглядач церкви («Їм було вісімнадцять», 1965); Міхкель Мядасоо («У суворий край», 1965); старий чернець («Остання реліквія», 1969); епізод («Заблукалі», 1970); Піме-Каарлі («Берег вітрів», 1970). </div> Працював також як режисер. Виступав на естраді із художнім читанням.

Відзнаки почесні звання Заслужений артист Естонської РСР з 1945 року; Народний артист Естонської РСР з 1947 року; премії Сталінська премія (1948; За роль професора Мійласа у фільмі «Життя в цитаделі»); Премія Радянської Естонії за 1950 рік; Сталінська премія (1952; за роль батрака у фільмі Сааму «Світло в Коорді»); ордени два ордена «Знак Пошани»; орден Леніна (1956).

Примітки

Література Лаур, Хуго // Театральная энциклопедия. Том III / Глав. ред. П. А. Марков — Москва: Советская энциклопедия, 1964. Стовп. 417—418.