Карл Гілті (28 лютого 1833 року, Грабс, Швейцарія — 12 жовтня 1909 року, Монтре, Швейцарія) — швейцарський філософ, письменник, історик і політичний діяч.

Біографія Карл Гілті народився 28 лютого 1833 року в містечку Верденберґ у кантоні Санкт-Галлен на північному сході Швейцарії. Його батьком був лікар Йоганн Ульріх Гілті, який практикував у місті Кур — адміністративному центрі кантону Граубюнден. Його родина століттями мешкала у Верденберзі, а 1835 року він придбав на аукціоні зруйнований замок Верденберг. Мати Карла Гілті, Елізабет (уроджена Кіліас), походила з міста Кур і була донькою колишнього полкового лікаря французької армії. Вона померла у 1847 році.

Після навчання в Курі, Геттінгені та Гейдельберзі, де він отримав ступінь доктора права 1854 року, він став юристом, а потім присвятив себе історії та філософії Швейцарії.

У 1857 році, після заручин, що тривали лише кілька місяців, Гілті одружився з Йоганною Гертнер, яка походила з родини прусських учених-юристів. Її батько, Густав Гертнер, який помер 1842 року, був професором права в Боннському університеті. Її мати, Марія Сімон, народилася у Вроцлаві в сім'ї судді та колишнього голови Прусської екзаменаційної комісії юристів. Вона написала й опублікувала політичний роман про німецьку революцію1848-1849 років з передмовою свого брата Генріха Сімона — члена Франкфуртського парламенту і члена виконавчого органу, призначеного неповним парламентом, тимчасового Імперського регентства. Марія Сімон, як і її брат, були змушені втекти до Швейцарії у реакційну добу після придушення революцї. Хрещеним батьком Йоганни був націоналіст і продемократичний письменник Ернст Моріц Арндт, який також був членом Франкфуртського парламенту.

У 1872 році Карл Гілті став членом Великої міської ради міста Кур. Призначений професором конституційного права в Бернському університеті в 1874 році, Гілті був речником за права жінок обирати й бути обраними. Карл Гілті стверджував, що Швейцарія, як національна держава, котра складається з кількох національностей і мов, має унікальну місію продемонструвати, що вона може вийти за рамки племінних тенденцій.

У 1890 році був обраний до Національної ради, де працював до самої смерті.

Публікації Серед його численних публікацій — 1868 року та Les Constitutions fédérales de la Confédération suisse, спочатку опублікований 1891 року, потім перевиданий 1991 року, а також Das Glück, опублікований 1891 року та перевиданий 1897 та 1901 років.

Роботи Гілті вплинули на мислення Вільяма Джеймса.

Академічні: Theoretiker und Idealisten der Demokratie (Теоретики та ідеалісти демократії), Берн, 1868 Ideen und Ideale schweizerischer Politik (Ідеї та ідеали швейцарської політики), Берн, 1875 Vorlesungen über die Politik der Eidgenossenschaft (Лекції про політичну систему Швейцарії), Берн, 1879 Ueber die Wiedereinfuhrung der Todesstrafe (Про смертну кару), Берн, 1879 Die Neutralität der Schweiz in ihrer heutigen Auffassung (Нейтралітет Швейцарії), Берн, 1889 Das Referendum im schweizerischen Staatsrecht (Референдум у Швейцарії), Архів публічного права, 1887 Der Burenkrieg (Бурська війна), Берн, 1900. Особисті: Glück (Щастя), 1891, (переклав нідерландською Едуард Фіммен у 1903) Lesen und Reden (Про читання та говоріння), 1891 Für schlaflose Nächte (Для безсонних ночей), 1901.

Посилання та джерела

Посилання