Авіано́сець (англ. aircraft carrier), авіаносі́й, літаконосі́йавиано́сец // Російсько-український словник для військовиків / А. Бурячок [та ін.]; відп. ред. Д. Гринчишин. — Київ: Варта, 1995. — С. 26. — 384 с. — ISBN 5-7707-7108-9., літаконосецьлітаконо́сець // Німецький та український військовий словник / Іван Ільницький-Занькович. — Берлін: Видавництво Бернард і Ґрафе, 1939. — 507 с. — великий військовий корабель, метою якого є перевезення авіації у необхідні місця по всій планеті. Виконує роль водної бази перебування авіації.
Авіаносці мають злітно-посадкову палубу й інші засоби забезпечення злету й посадки літаків, а також ангари, технічні засоби обслуговування й заправки авіатехніки, засоби керування й забезпечення польотів.
З початку двадцятого століття авіаносці еволюціонували від дерев'яних суден, що використовувалися для розгортання повітряних куль, до ядерних військових кораблів, які перевозять численні винищувачі, штурмовики, гелікоптери та інші типи літальних апаратів. Хоча більш важкі літаки, як-от ударники та бомбардувальники, можуть злітати з авіаносців, такі літаки не сідають на них. Завдяки своїй дипломатичній і тактичній вазі, мобільності, автономності та різноманітності засобів враження, авіаносці часто є центральною частиною сучасних бойових флотів. Тактично і навіть стратегічно авіаносці замінили лінкори у ролі флагмана флоту. Однією з ключових переваг авіаносця є те що, плаваючи в міжнародних водах, він не порушує жодного територіального суверенітету і, таким чином, усуває потребу в дозволах на польоти від третіх країн, скорочує час і транзитні відстані для літаків, що базуються на ньому, і, отже, значно збільшує час присутності в зоні бойових дій.
Очолюючи авіаносні ударні групи, авіаносці є високоманевреними бойовими одиницями, що дозволяють швидко концентрувати значні сили в будь-якій частині Світового Океану.
Станом на лютий 2023 року у світі налічується 47 діючих авіаносців, які експлуатуються чотирнадцятьма флотами. Військово-морські сили Сполучених Штатів мають 11 великих атомних авіаносців флоту, кожен з яких перевозить близько 80 винищувачів; більшість із них — це найбільші авіаносці у світі, їхня сумарна палубна площа вдвічі більша, ніж решти авіаносців всіх країн разом узятих.
Підтипи авіаносців
Підтипи Десантний корабель Протичовновий авіаносець Аеростатоносець і тендер повітряних куль Ескортний авіаносець Вертольотоносець Легкий авіаносець Гідроавіаносець і носій гідролітаків Суперавіаносець
Конфігурації Чотири основні конфігурації авіаносців на службі військово-морських флотів Світу, розділені за тим, як літак здійснює зліт та посадку:
Катапульто-злітний і затримувано-посадковий (, CATOBAR): ці авіаносці, зазвичай, несуть найбільші, найважчі й найозброєніші літаки, хоча менші CATOBAR-ові авіаносці можуть мати обмеження (вантажопідйомність літакового ліфта і т. д.). Три країни в даний час мають авіаносці цього типу: десять у Сполучених Штатах і по одному у Франції та Бразилії (всього дванадцять авіаносців); Коротко злітний і затримувано-посадковий (STOBAR): ці авіаносці, як правило, обмежуються перевезенням легких літаків з іншими обмеженими корисного навантаження. STOBAR-носії літаків, таких як Су-33 і, в майбутньому, МіГ-29К на «Адмірал Кузнєцов», в першу чергу, застосовуються для оборони в повітрі й на морі, а не на виконання ударних завдань, які вимагають важких навантажень (бомби і ракети повітря-земля). В даний час Росія, Китай та Індія експлуатують авіаносці цього типу; Коротко-злітні з вертикальною посадкою (STOVL): обмежується перевезенням STOVL-літаків. STOVL літаки, такі як Harrier Jump Jet і Як-38, як правило, мають дуже обмежене корисне навантаження, низьку продуктивність та високе споживання палива в порівнянні зі звичайними літаками. Однак, нове покоління STOVL літаків, що, в даний час, складається з F-35B, має значно кращу продуктивність. Цим типом літаконосіїв озброєні одним Індія й двома Італія, Іспанія має один десантний корабель як активний носій STOVL-літаків з чотирьох авіаносіїв; Таїланд має один активний авіа-STOVL-носій але не має жодного STOVL-літака. Деякі аналітики також вважають дев'ять американських десантних кораблів другорядними легкими носіями, що збільшує загальну кількість авіаносіїв до чотирнадцяти; Вертольотоносець: вертольотоносці мають схожий на інших авіаносців зовнішній вигляд, і можуть мати регулярні справи з літаками з нерухомим крилом. У деяких з них розроблені додаткові або постійні катапульти для злету STOVL-літаків, деякі перепрофільовані на кораблі командос. Деякі вертольотоносці зі стійкою поверхнею можуть обслуговувати експериментальні літаки (VTOL X-Plane). В даний час більшість вертольотоносців, але не всі, класифікуються як десантні кораблі, завдання яких — висадка і підтримка наземних сил на території супротивника. США має дев'ять суден даного типу, Франція три, Японія два, Велика Британія один, Республіка Корея один й Іспанії один. Десантні кораблі США та Іспанії працюють з STOVL реактивними літаками.
Розпізнавальні знаки суден
Для позначення авіаносців та пов'язаних із ними кораблів використовують декілька систем позначення.
+Класифікація ВМС США для авіаносців та пов'язаних з ними кораблів Символ Позначення CV Важкий авіаносець CVA Ударний авіаносець CVAN Атомний ударний авіаносець CVE Ескортний авіаносець CVG Авіаносний крейсер CVHA Авіаносець — ударний вертольотоносець (не використовується) CVHE Авіаносець — ескортний вертольотоносець (не використовується) CVL Легкий авіаносець CVN Багатоцільовий атомний авіаносець CVS Протичовновий авіаносець LHA Універсальний ударний десантний корабель-вертольотоносець LHD Універсальний десантний корабель-вертольотоносець LPH Десантний вертольотоносець
Огляд Авіаносці — найбільші військові кораблі з коли-небудь побудованих. Сучасний авіаносець має на борту кілька десятків літаків, до яких можуть входити винищувачі, штурмовики, літаки-заправники, літаки далекого радіолокаційного виявлення й управління, протичовнові літаки, розвідувальні літаки й літаки радіоелектронної боротьби. Також авіаносець має у своєму розпорядженні групу вертольотів, до якої входять пошуково-рятувальні, розвідувальні, протичовнові й транспортні машини.
Сучасний авіаносець має потужну енергетичну установку, великий запас авіаційного палива й озброєння, що дозволяє значний час діяти на великій відстані від своїх берегів.
Як завдання визначають: протиповітряну оборону морських з'єднань на марші, протичовнову оборону морських з'єднань, повітряну підтримку сухопутних військ у прибережній зоні, знищення протиповітряної оборони супротивника, забезпечення завоювання переваги в повітрі в заданому районі, знищення кораблів супротивника.
. Місячні витрати по утриманню авіаносця (без персоналу) становлять понад 10 мільйонів доларів США.
Список авіаносців за країнами:
Країна На озброєнні Будується Усього США 11 3 14 Китай 2 1 3 Індія 2 1 3 Велика Британія 2 0 2 Франція 1 0 1 Росія 0 1 (на ремонті) 1 Легкі авіаносці: Італія 202 Іспанія 1 1 2Туреччина11 Таїланд 1 0 1 Бразилія 1 0 1
Історія
Перші авіаносці
Першими кораблями, що несли авіацію можна фактично назвати аеростатоносці XIX і початку XX століття. У зв'язку з обмеженістю можливостей аеростатів, вони застосовувалися головним чином у розвідувальних цілях (окремі спроби використати аеростати для бомбардувань — важко назвати успішними). Пізніше, багато хто з побудованих на початку XX століття аеростаносців, були переустатковані для носіння гідролітаків.
Розвиток авіації на початку XX століття змусило морські відомства різних країн звернути увагу на можливість застосування літаків у морській військовій справі. Спочатку літаки розглядалися як розвідники, однак незабаром став очевидним потенціал бомбардувальної й торпедоносної авіації.
Загальна концепція авіаносців була запропонована в доповіді військово-морського аташе США у Франції в 1908 році. Більш детально концепція авіаносців була описана в книзі Клемана Андера «L'Aviation Militaire», виданої в 1909 році
Перший зліт з палуби зробив 14 листопада 1910 американець Юджин Б. Елі з борта легкого крейсера «Бірмінгем». Це стало можливо завдяки встановленій на носі судна злітній платформі.
Через два місяці, 18 січня 1911 року, він же здійснив посадку на борт броненосного крейсера «Пенсильванія». Спеціально для цього була змонтована дерев'яна злітна палуба, з якої льотчик незабаром після успішної посадки знову злетів.
Першим справжнім авіаносцем (правда він ніс гідролітаки) був британський авіаносець «Арк Роял», що був прийнятий на озброєння в 1915 році. Корабель брав участь в Першій світовій війні і проводив бомбардування османських позицій.
Досить екстравагантним проєктом став британський «Ф'юріос» — великий лінійний крейсер, за проєктом повинен був бути оснащений двома 457-мм баштовими гарматами, однак, ще на стапелі передня башта «Ф'юріоса» була знята й замість неї була змонтована польотна палуба.
Гібрид, що вийшов, виявився невдалим, тому що польотна палуба хоч і була достатня для злету, проте вона була занадто мала для вдалої посадки літака на авіаносець. Тому корабель був перебудований й оснащений додатковою 100-метровою «посадковою» палубою, що розташовувалася за надбудовами. Після чого з'ясувалося, що посадці літака на авіаносець, що рухається, тепер заважають повітряні вихри від палубної надбудови й димаря. І тому при будівництві британського «Аргус», перебудований з італійського пасажирського лайнера «Conte Rosso», взагалі відмовилися від яких-небудь надбудов, обладнавши його великою плоскою палубою, радикально вирішивши проблему посадки літака на авіаносець. Однак, експлуатація виявила необхідність наявності хоч якоїсь надбудови, як командний місток, так і пости спостереження й засобу зв'язку.
Тому, уже після війни, при будівництві авіаносців «Ігл» й «Гермес», було вирішено встановити по правому борту спеціальну надбудову острівного типу. Проте, у зв'язку із сумнівами адміралтейства при черговій перебудові «Ф'юріос», забравши всі надбудови не стали встановлювати «острів». І тільки через 15 років, острів на «Ф'юріос» все-таки був установлений. Не мали цієї надбудови також американський «Ленглі», японський Хошо, а також цілий ряд ескортних авіаносців.
Особливим типом авіанесучих суден були плавучі бази гідролітаків, авіаматки, що класифікувалися в різних флотах як авіатендери або гідроавіаносці. Цей тип кораблів міг забезпечити переміщення й зліт гідролітаків, але не забезпечував їхню посадку, внаслідок чого літаки сідали на воду й піднімалися на борт судна кранами.
Найперший авіаносець у флоті Російської імперії з'явився 19 листопада 1904 року, їм став аеростатоносець «Русь», придбаний на пожертвування графа Строганова Сергія Олександровича в Німеччині. «Русь» ніс на борту 8 аеростатів й 1 сферичну повітряну кулю. Аеростатоносець «Русь» так і не узяв участі в російсько-японській війні, а незабаром після поразки в Цусімі, він і зовсім був проданий «через непотрібність». Через кілька років, в 1909 році капітан корпуса корабельних інженерів Л. Мацієвич виступив у Петербурзі з доповіддю про необхідність створення авіаносців, а потім через півроку запропонував проєкт будівництва авіаносця на 25 аеропланів, із проведенням попередніх досвідів на одному з есмінців. Навесні 1910 року підполковником К. Конкоткиним був запропонований набагато більш дешевий проєкт з перебудови застарілого корабля «адмірал Лазарєв» у справжній авіаносець із польотною палубою й ангаром. І хоча обидва проєкти не були відкинуті, проєкт Мацієвича був відправлений в архів після його загибелі в авіакатастрофі восени 1910. А проєкт Конокоткина, одержавши первісне схвалення, був закритий після його переводу на Амурську Флотилію, з формулюванням «Справа виробництва сама собою припинена».