Вбивство Владислава Торнового сталося у Червоноармійському районі міста Волгоград, Росія, в ніч з 9 на 10 травня 2013 року після святкування Дня Перемоги. Молоді люди жорстоко знущалися з Торнового, після чого вбили його, розмозивши голову 20-кілограмовим каменем. Усіх трьох учасників подій — Олексія Буркова, Антона Смоліна та Павла Семикіна — затримали. За зізнанням Смоліна, вбивство було скоєно на ґрунті ненависті до гомосексуалів. Після вивчення обставин звинувачення у вбивстві було висунуто лише проти Буркова та Смоліна, Семикін проходив як свідок. Закритий судовий процес було розпочато у жовтні 2013 року і тривав до червня 2014 року, а обвинувальний вирок було винесено та оголошено 24 червня 2014 року. Смолін був засуджений до 21 року і двох місяців колонії, а Бурков — до 19 років колонії та 2 років обмеження волі. У вересні 2014 року залишив апеляційну скаргу засуджених без задоволення.
Огляд події Тіло 22-річного Владислава Торнового (нар. 4 серпня 1990 року) з множинними тілесними ушкодженнями, у тому числі в області статевих органів, було виявлено близько сьомої години ранку 10 травня 2013 року у дворі будинку № 16 по вулиці Російській у Червоноармійському районі міста Волгограда. Також у вбитого була каменем розмозжена голова, і в анус жертви була засунута пляшка з-під пива. Очевидно, що вбивці також намагалися підпалити тіло, але їм це не вдалося. За даними слідства, вбивство було скоєно близько першої години ночі.
Жертва була встановлена, і по гарячих слідах слідчі швидко встановили коло спілкування вбитого та виявили підозрюваних. Ними виявилися 22-річний друг убитого Буркова, який навчався з ним в одній школі, і його 27-річний раніше засуджений за крадіжки знайомий Смолін. Крім того, ще один молодий чоловік Семикін, який не брав участі в злочині, проте спостерігав за ним, проходив як свідок. Усі троє учасників подій були близькими друзями Владислава Торнового та часто були у нього в гостях.
Детальна хроніка подій
Попередні події Увечері 9 травня після святкового салюту на честь Дня Перемоги, що закінчився о 22:10, Владислав Торновий разом із двома колишніми однокласниками, з якими він п'ять років тому закінчив школу № 134, та їхніми дівчатами пішов із набережної у своєму районі. Друзі Торнового проводили своїх дівчат до дому, а сам Владислав вирушив до букмекерської контори.
Близько опівночі, повертаючись додому, Торновий зустрів на лавочці біля будинку № 16 на вулиці Російської своїх друзів — сусіда по двору Антона Смоліна та свого найближчого друга Олексія Буркова, з яким він навчався в училищі № 33 на електромонтерів з ремонту та обслуговування електрообладнання. Молоді люди розпивали пиво на лавці біля дитячого майданчика.
27-річний Антон Смолін вже був багаторазово судимий за розбій та крадіжки та відсидів три терміни. Він закінчив ту саму школу, що і Владислав Торновий, але на 5 років раніше. Сусіди та знайомі Смоліна називають його психічно неврівноваженим. За словами однокласників Торнового, у Антона Смоліна та Олексія Буркова вже й раніше були конфлікти з Владиславом, внаслідок чого у них вже кілька разів відбувалися бійки.
Антон Смолін під час слідчого експерименту розповів, як сталося вбивство Владислава. У ході бесіди Торновой нібито зізнався товаришам у своїй гомосексуальності, що викликало відторгнення компанії. Багато ЗМІ писали про те, що молоді люди образилися у своїх «патріотичних почуттях», проте слідчий відділ Червоноармійського району в інтерв'ю Російській службі Бі-бі-сі спростував інформацію про те, що підозрювані на допиті піднімали тему патріотизму.
За словами Смоліна, він і його раніше судимий приятель почали бити Владислава, штовхати його ногами, зламавши йому ребра. Потім молоді люди розділили жертву догола і стали різати йому склом від розбитої пляшки ноги та сідниці. Після цього Смолін засунув жертві в задній прохід шийку від півлітрової скляної пляшки з-під пива. Незабаром до Торнового, що лежить, підійшов Бурков і вдарив по пляшці ногою, так що вона майже повністю увійшла до Торнового, що вже непритомний. Після цього молоді люди засунули в жертву другу та спробували засунути третю пляшку, але вона вже не увійшла повністю.Незабаром на дитячому майданчику з'явився Павло Семікін — приятель Буркова. Як стверджує слідчий Бадма Гіляндіков, Семікін спробував зупинити своїх приятелів, але це не вдалося. Однак після цього молодик не намагався дзвонити в поліцію і спостерігав за тим, що відбувається.
Смолін продовжував бити ногами лежачого без свідомості Торнового по ребрах, внаслідок чого одна пляшка вийшла з тіла жертви. Молоді люди переклали тіло на картон і підпалили, проте картон майже одразу ж згас. Чоловіки вирішили піти, проте Смолін вирішив добити жертву, щоб той не прийшов до тями і не звернувся до поліції. Тоді він узяв 20-кілограмовий камінь і вдарив їм кілька разів по голові Торнового.
Наступні події О 2-й годині ночі бабуся Владислава Торнового, у якої він жив, намагалася знайти онука. Батьки Владислава розлучилися, коли він ще навчався у початковій школі. Після розлучення у батьків незабаром з'явилися нові сім'ї, і Влад майже весь час жив із бабусею. Не дочекавшись онука, бабуся зателефонувала Буркову, з яким Торновий був у близьких дружніх стосунках. Проте їй відповіла невідома жінка, сказавши, що Бурков спить. Батько Торнового у цей час перебував у Тобольську, де він уже довгий час працював на вахті. Після того, як він дізнався про те, що трапилося, він відразу ж найближчим рейсом прилетів до Волгограду.
За словами слідчого Бадми Гіляндікова, Смолін був затриманий у власній квартирі і не чинив опору. Бурков заперечував свою провину та посилався на втрату пам'яті внаслідок алкогольного сп'яніння. У квартирах обох чоловіків було виявлено сліди крові, які були відправлені на експертизу.
Похорон Владислава Торнового пройшов 14 травня 2013 року в закритій труні.
Розслідування та суд
Коментарі слідчих
За версією слідчого Бадми Гіляндікова, причиною вбивства була особиста неприязнь.
За словами старшого слідчого районного слідчого відділу СУ СК у регіоні Андрія Гапченка, мотивом скоєння злочину стала інформація про гомосексуальність убитого. Однак Гапченко зазначив, що ця інформація ніяк не перевірялася і перевірятися не буде. В інтерв'ю інформаційній агенції РІА Новини Гапченко заявив, що, за словами одного з підозрюваних, Торновий у ході розпивання алкоголю зізнався у своїй гомосексуальності, внаслідок чого його приятелі вирішили посміятися з нього і заради жарту почали зривати з нього одяг, щоб відправити додому голим, проте вони зайшли надто далеко. В той же час Гапченко стверджує, що на даний момент є й інші версії щодо мотивів скоєння злочину, проте всі вони є таємницею слідства. За повідомленням старшого прокурора Управління з нагляду за кримінально-процесуальною та оперативно-розшуковою діяльністю Андрія Кухаренка, твердження про гомосексуальність Владислава Торнового є засобом захисту обвинувачених. За словами Кухаренка, жодних «об'єктивних даних», які свідчать про «нестандартну поведінку потерпілого», під час розслідування кримінальної справи встановлено не було.
Судове засідання та вирок Справу про вбивство Владислава Торнового було передано до Волгоградського обласного суду у жовтні 2013 року, а судовий процес розпочався взимку і на прохання родичів проходив за зачиненими дверима. За словами прес-секретаря Волгоградського обласного суду Володимира Шевченка, процес було закрито через «обговорення обставин особистого життя вбитого». За словами Шевченка, прокурор та адвокати також не коментуватимуть справу. Прес-релізи також були відсутні. Судовий процес був також проігнорований родиною Торнового.
Згідно з офіційною карткою процесу на сайті Волгоградського обласного суду, попередні слухання у справі № 2-8/2014 було розпочато 28 жовтня 2013 року. Перше засідання у справі пройшло 6 грудня 2013 року, внаслідок чого було ухвалено рішення направити обвинувачених на психіатричну експертизу до Інституту Сербського в Москві. Наступні засідання у справі пройшли 18 та 23 квітня 2014 року.
24 червня 2014 року суддя Олександр Володимирович Клочков виніс обом підсудним обвинувальний вирок: Буркову — за ст. 105 год. 2 п.п. «д», «ж» Кримінального Кодексу Росії («вбивство, вчинене з особливою жорстокістю і вчинене групою осіб, групою осіб за попередньою змовою або організованою групою») та Смоліну — за ст. 105 год. 2 п.п. «д», «ж» (аналогічно) та ст. 162 ч. 1 («розбій») КК РФ. Раніше засуджений 27-річний Антон Смолін був засуджений до 21 року і двох місяців колонії, а 22-річний Олексій Бурков — до 19 років колонії та двох років обмеження волі. При винесенні вироку мотив ненависті до ЛГБТ не був врахований судом як обтяжуюча обставина, незважаючи на те, що вбивці посилалися саме на це, сподіваючись навіть отримати поблажливість суду.
Підсудні оскаржували вирок у Верховному суді РФ, проте Верховний суд не знайшов підстав для зміни винесеного раніше рішення суду, і початковий вирок залишено чинним.
Реакції на вбивство
Реакція ЛГБТ-спільноти
Жорстоке вбивство Владислава Торнового приголомшило російську ЛГБТ-спільноту і викликало великий резонанс у ЛГБТ-групах у соціальних мережах. Російські ЛГБТ-активісти та захисники прав ЛГБТ назвали вбивство жорстоким прикладом зростання насильства на ґрунті гомофобії. У соціальних мережах навіть виникло кілька спеціальних груп, присвячених пам'яті вбитого. Деякі активісти ставили в «Твіттері» Олені Мізуліної саркастичні питання на кшталт: «Чи добре вам спиться, Олено Борисівно? Волгоградський хлопчик у снах не приходить?» тим самим звинувачуючи основного ідеолога законопроекту про «пропаганду гомосексуалізму» у розпалюванні гомофобії в країні. Багато хто ставив собі на аватарки траурні фотографії із зображенням вбитого.
За словами правозахисника і ЛГБТ-активіста Миколи Алексєєва, законопроект, що обговорюється на той час про «пропаганду гомосексуалізму», а також заяви Володимира Путіна на адресу ЛГБТ про те, що гомосексуали впливають на спад народжуваності в Росії, стали «мовчазною підтримкою» і приз гомофобним злочинам. Алексєєв у своїй заяві стверджував, що вбивство Владислава Торнового демонструє плоди гомофобської політики, що проводиться в країні. На думку правозахисника, таких злочинів у Росії буде більше, якщо ця політика не зміниться. Він також зазначав, що таких випадків може стати менше лише тоді, коли мотив ненависті стосовно ЛГБТ при скоєнні злочинів буде в Росії визнаний обтяжливою обставиною. Крім того, активіст був стурбований тим, що вбивство Торнового розглядалося як побутовий злочин.
Місцева ЛГБТ-спільнота з Волгограда також не вірила в гомосексуальність убитого. Якщо Торновий і був геєм, то він приховував це і не перебував у жодних ЛГБТ-організаціях. У той же час, за словами голови Російської ЛГБТ-мережі Ігоря Кочеткова, для ЛГБТ-активістів питання про те, чи був Владислав Торновий геєм чи ні насправді, не має принципового значення, важливо те, що його вбили лише за те, що вважають геєм.
На знак жалоби за Владиславом Торновим і в день пам'яті по всіх жертвах гомофобії та трансфобії багато ЛГБТ-організацій вирішили змінити форму проведення щорічного «райдужного флешмобу», присвяченого Міжнародному дню боротьби з гомофобією. 17 травня 2013 року в Санкт-Петербурзі на Марсовому полі пройшов «райдужний флешмоб», у якому взяли участь до ста людей. Учасники випустили в небо райдужні та траурні чорні кулі. Поліція припинила мітинг через 15 хвилин, побоюючись за безпеку ЛГБТ-активістів, яким протистояли близько двохсот націоналістів, козаків, десантників та православних радикалів, які скандують анти-ЛГБТ-гасла.