Співаківка (з 1921 до 19.05.2016 — Червóний Шахта́р) — село в Україні, у Оскільській сільській територіальній громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 501 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Заводська сільська рада.
Географія Село Співаківка розміщене на лівому березі річки Сіверський Донець, річка в цьому місці звивиста, утворює лимани і заболочені озера, на протилежному березі розташоване село Заводи. Село оточене великим лісовим масивом (сосна).
Походження назви До встановлення радянської влади село мало назву Співаківка. Потім перейменоване на Червоний Шахтар. У 2016 році Верховна Рада України повернула селу його історичну назву.
Історія 17 (27) лютого 1682 р. — дата заснування Співаківки.Кисиленко В. Ю. Огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле — 2020: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О. О. Євенок, 2020. — С.107-116. Село тоді виникло на місці іншої Співакової слобідки, яка до того припинила існуванняМатериалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ.) в XVI–XVIII столетии / Собранные и редактированные Д. И. Багалеем. – Т. 1. – Харьков, 1886. – с. 82. у 1692 році в селі було проведено переписРГАДА, Ф.210, Оп.22, д.56. 7 листопада 1921 — Співаківку було перейменовано на Червоний Шахтар. Це було викликано тим, що в боротьбі проти денікінців брали участь і шахтарі, які воювали в загонах Червоної Армії. Деякі з них загинули і поховані у Співаківці. 1920-і — 1930-х роки — до складу села Червоний Шахтар приєднали слободу Заводи. Під час Другої світової війни с. Співаківка Червоний Шахтар з осені 1941 до лютого 1943 року перебувало під німецькою окупацією. Червоних бійців, що загинули в боях за село, було поховано у братській могилі. У 1962 році на могилі було встановлено пам'ятник. 19 травня 2016 — Червоний Шахтар перейменовано назад на Співаківку постановою Верховної Ради України. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Ізюмського району (1923—2020), село увійшло до складу новоутвореного Ізюмського району.
Загинули у боях за село Пінчук Руслан Григорович (1988—2022) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 547 осіб, з яких 244 чоловіки та 303 жінки.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 498 осіб.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 90,22 % російська 8,78 % вірменська 1,00 %
Економіка Молочно-товарна ферма. Придонецьке лісництво. Студія звукозапису Spivaki records .
Об'єкти соціальної сфери Школа
Відомі люди Галицький Микола Васильович (19.12.1918 — 04.08.1976) — уродженець села, учасник Другої світової війни, гвардії старший сержант, за відвагу удостоєний звання Герой Радянського Союзу (27.04.1945), кавалер ордена Леніна. Кушнарьов Євген Петрович — український політик, 16 січня 2007 року був смертельно поранений випадковим пострілом під час полювання біля села Червоний ШахтарВбивство українського політика Євгена Кушнарьова: білі плями розслідування // Цензор, 2017-01-30.
Примітки
Посилання Погода в селі