Людмила Валеріївна Нільська (нар. 13 травня 1957, Струніно, Володимирська область, РРФСР, СРСР) — радянська і російська акторка театру і кіно.

Біографія Народилася 13 травня 1957 року в місті Струніне Олександрівського району Володимирської області. Коли їй було 16 років, сім'я переїхала до міста Александрова.ВИДЕО. Программа Татьяны Устиновой «Мой герой. Людмила Нильская» (эфир — 15 октября 2015 года). Телеканал «ТВ Центр» // tvc.ru

1975 року Людмила з Александрова вирушила до Москви вступати до театрального інституту. Успішно склавши іспити, була зарахована до Школи-студії МХАТ, але провчилася там лише рік — була відрахована за незадовільну оцінку на іспиті з предмета «Історія КПРС». Після відрахування вступила до Щукінського училища.

В 1980 закінчила Вищу театральне училище імені Б. В. Щукіна в Москві (курс Алли Казанської). Після закінчення училища було прийнято до трупи Московського академічного театру імені Володимира Маяковського (1980—1994).

У 1978 році, студенткою театрального училища, Людмила дебютувала в кіно, знявшись у головній ролі в радянському художньому фільмі «Коник» режисера Бориса Григор'єва, після чого вітчизняні кінорежисери почали пропонувати їй одну роль за іншою. У 1980 році на екрани країни вийшли відразу три фільми за її участю: «Мелодія на два голоси<», «Петрівка, 38», «Через терни до зірок». У травні 1981 року відбулася прем'єра другого фільму радянського телевізійного серіалу «Державний кордон» під назвою «Мирне літо 21-го року», де Людмила Нільська зіграла роль польської шпигунки пані Ядвіги Ковальської, яка принесла акторці всесоюзну популярність.

До розпаду СРСР 26 грудня 1991 року акторка знялася в понад 20 художніх фільмах. Після цього, у зв'язку з економічним спадом у країні та переходом від планової економіки до ринкової, російський кінематограф почав відчувати великі труднощі, кіновиробництво практично зупинилося, внаслідок чого більшість акторів виявилися не потрібними. Для Нільської не було перспектив ні в театрі, ні в кіно, вони з чоловіком обоє залишилися без роботи. Чоловік, Георгій Ісаєв, запропонував переїхати до США, де пообіцяв влаштувати бізнес на кошти, вторговані від продажу двокімнатної квартири Людмили в Москві, і забезпечити добробут усієї родини. Людмила добре усвідомлювала, що як акторка в Америці нікому не буде потрібна. Але чоловік покладав на цю країну велику надію. У результаті 1994 року Людмила Нільська разом із чоловіком і трирічним сином емігрувала до США. Георгій відкрив у Каліфорнії автомайстерню, та його бізнес швидко прогорів. Людмилі довелося шукати роботу. Там вона працювала і продавчинею у магазині одягу, і прибиральницею, і водійкою при соціальній службі, тестувала комп'ютерні програми.ВИДЕО. Документальное кино. Биографический фильм «Людмила Нильская. Танго на битом стекле» (премьера — 2 июня 2012 года; режиссёр — Иван Цыбин). «Первый канал» // 1tv.ru«В образе Галины Брежневой» (интервью Людмилы Нильской). ИД «Крестьянин» (Ростов-на-Дону) // kr-news.ru (7 октября 2008 года)У 2001 році, після того, як чоловік оголосив Людмилі, що в нього давно є інша жінка і пішов із сім'ї, вона залишилася одна з десятирічним сином у чужій країні, де немає ні рідних, ні друзів, без грошових накопичень і з невлаштованим побутом.

Влітку 2003 року Людмила Нільська разом із сином Дмитром повернулася до Москви, оселившись на орендованій квартирі. Вже восени, за підтримки друзів, повернулася до професії. Почала працювати в Театрі Місяця під керівництвом Сергія Проханова, грати в антрепризних спектаклях, зніматися у телесеріалах.

Однією з перших робіт акторки в кіно після повернення до Росії стала роль Галини Брежнєвої у серіалі «Червона площа» (2004). Акторку стали запрошувати в різні серіали на другорядні ролі.

2008 року Людмила Нільська зіграла головну роль у багатосерійному біографічному телевізійному художньому фільмі «Галина» режисера Віталія Павлова, де знову створила образ дочки генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Ілліча Брежнєва. У 2009 році за виконання цієї ролі акторка удостоєна російської кінопремії «Золотий орел» у номінації «Краща жіноча роль на телебаченні».

З 2008 року — акторка Державного театру кіноактора в Москві.

Особисте життя

Чоловік — Георгій Ісаєв (нар. 1962). У 2001 році пішов із сім'ї Син — Дмитро Георгійович Ісаєв (нар. 1991) Онуки — Алекс і Ніколь

Творчість

Ролі у театрі «Дивіться, хто прийшов!» Аліна, театр ім. В. Маяковського 1987 р.

«Остання ставка» «Ніч ніжна» «Летіли два крокодили» «Чокнуті» «Безумство кохання» «Підступ» «Життя Клима Самгіна» «Одруження у комуналці, або Комедія радянських часів» (антреприза)

Фільмографія

1978 — Коник — Олена Кузнєцова («Ковалик»), студентка історико-філологічного факультету 1980 — Петровка, 38 — Альона, спортсменка (стрибки з вишки у воду) 1980 — Крізь терни до зірок — Селена 1980 — Мелодія на два голоси — Альона Борисоглібська, студентка (озвучує Наталія Гурзо) 1980 — Державний кордон. Фільм 2-й: Мирне літо 21-го року — пані Ядвіга Ковальська, польська шпигунка 1981 — Скажені гроші — Лідія Юріївна Чебоксарова 1982 — Десь плаче іволга — Марина Орлова 1982 — Ніхто не замінить тебе — Лариса, дружина Олексія 1983 — Комбати — Ліля, дружина Сєдова 1984 — Пісочний годинник — Інга 1985 — Друзів не вибирають — Надія Вікторівна Корсакова 1986 — Арена несамовитих (ჭიდაობას რა უნდა, Грузія) — Наташа 1986 — Без терміну давності — Лариса Кирієнко 1987 — Моонзунд — Анна Ревельська, «Клара Георгіївна Ізельгоф» 1987 — Гардемарини, вперед! — Марта 1987 — Випадок із газетної практики — Дар'я Дмитрівна, подруга Кривцова 1987 — Де знаходиться нофелет? — Віра Сімакова, одружена товаришка по службі Павла 1988 — Штормове попередження — Марина Андріївна Сабова, керівник пресцентру міністерства 1990 — Бабій — Ліля, подруга Аркаші 1991 — Плащаниця Олександра Невського — Ліда Уварова, дружина професора 1991 — Мавпа, що розмовляє — коханка Едіка 1992 — Сповідь утриманки — Діна Петрівна Козіна, перша дружина Вадима 2003-2009 — Адвокат — Ірина Демидова, співачка 2004 — Красна площа — Галина Брежнєва 2004 — Ангел пролетів — мати Діми 2005 — Полювання на ізюбря — Ліза Федякіна 2005 — Чорна богиня — Єлизавета Петрівна, мати Олександра 2006 — Чарівність зла — Гертруда Шильдбах, співробітник НКВС у Швейцарії 2006 — Вовчиця — Марія Морозова, мати Андрія 2006 — Міський романс — Катерина Гущина, мати Миті 2006 — Снігова королева — Світлана 2007 — Міський романс 2. Фільм «Розплата за гріхи» — Катерина Гущина, мати Миті 2006 — Іспанський вояж Степанича — Нонна Іванівна Іванова 2006 — Розсмішити Бога — мати Світлани 2008 — Шут і Венера — мама Мишкіна 2008 — Охоронниця — Маргарита Петрівна Анікіна 2008 — Термінно в номер 2 — Маргарита, дружина Промислова 2008 — Галина — Галина Брежнєва''' 2009 — Дві сторони однієї Анни — Ольга Шелягіна, мама Ані та Сергія 2010 — Анжеліка — Клавдія, мати Сергія 2010 — Громадянка начальниця — Катерина Пчолкіна, засуджена 2010-2011 — Обручка — Елла Борисівна Вєтрова, мати Уляни 2010 — Почуй моє серце — Анна Миколаївна, прийомна мати Тетяни 2011 — Фурцева — Надя Леже, французька художниця, подруга Катерини Фурцевої 2011 — Понаїхали тут — Зіна, домробітниця Тетяни 2011 — Випадковий свідок — матінка Парасковія 2012 — Градянка начальниця. Продовження — Катерина Пчолкіна, засуджена 2012 — Маша Пирогова — народний юрист — Тетяна, мати Маші 2012 — Красуня — Ніна Іванівна Савіна, мати Андрія 2012 — Дельта — Раїса Петрівна Моніна, тітка Степана 2013 — Жінки на межі — Лідія Борисівна Шутович 2013 — Пенелопа — Маргарита Семенівна Стрельцова, мати Івана 2013 — Причал любові і надії — Надія Петрівна Акімова, відома актриса на пенсії 2015 — Слава — Наталя Миколаївна, мати хокеїста В'ячеслава Фетисова 2019 — Випадковий кадр — Алевтина Миколаївна Шуйко

Визнання

Громадські нагороди

2009 — лауреат російської кінопремії «Золотий орел» у номінації «Краща жіноча роль на телебаченні» — за роль Галини Брежнєвої у багатосерійному телевізійному художньому фільмі «Галина»(2008).

Примітки

Посилання Дивіться хто прийшов! Людмила Нільська у ролі Аліни. Театр ім. В. Маяковського (1987) // Радянське телебачення. ГОСТЕЛЕРАДІОФОНД

«В образі Галини Брежнєвої» (інтерв'ю Людмили Нільської). ВД «Селянин» (Ростов-на-Дону) // kr-news.ru (7 жовтня 2008 року) ВІДЕО. Програма «Приватна історія: Людмила Нільська» (ефір — 19 квітня 2015 року). Телеканал «Москва. Довіра» // m24.ru ВІДЕО. Програма Юлії Меньшової «Наодинці з усіма. Людмила Нільська» (випуск від 10 грудня 2013 року). " Перший канал " // 1tv.ru В Америці пенсіонерки пишалися, що у них прислуга — сама Нільська. Відома актриса розповіла про те, як бігла від долі та як повернулася. Газета «Аргументи та факти» // pskov.aif.ru (30 листопада 2011 року) Олена Сибіріна. «Подвійна ностальгія». Людмила Нільська у виставі «Одруження у комуналці, або Комедія радянських часів». Газета «ВДВ Александров» // alexnews.info (27 листопада 2013 року)