Кетрін Локк (; 24 червня 1910 — 12 вересня 1995) — американська акторка театру і кіно 1930-1950-х років.

У 1930-ті Локк досягла успіху на бродвейській сцені в таких спектаклях, як «Чудово проводячи час» (1937) та « Гамлет» (1938—1940). У 1940-і роки Локк почала зніматися в Голлівуді, де найкращими картинами за її участю стали «Сьомий хрест» (1944), «Зміїна яма» (1948), «Звук люті» (1950) та «Що скажуть люди» (1951).

Ранні роки та початок кар'єри Кетрін Локк народилася 24 червня 1910 року в селі Калинковичі Мінської губернії Російської імперії (нині — територія Білорусі), проте ще в дитинстві разом із сім'єю переїхала на Східне узбережжя США. Батьки направили її на навчання до Академії відомого музиканта Вальтера Дамроша в Нью-Йорку, розраховуючи, що вона стане концертною піаністкою. Однак Локк втекла до Південної Каліфорнії, де вступила до складу молодої енергійної акторської трупи The Potboilers у Лос-Анджелесі.

Бродвейська кар'єра До 1928 року Локк повернулася до Нью-Йорка, отримавши роль у виставі «Радість змій» у Театрі Provincetown у Гринвіч-Вілледж. З 1932 року Локк стала виступати на Бродвеї, зігравши епізодичні та невеликі ролі у спектаклях «Жар-птиця» (1932), «На півдорозі в пекло» (1934), «Злочин і кара» (1935) та «Якщо тіло» (1935).

Прорив для Локк настав у 1937 році, коли в парі з Джоном Гарфілдом вона зіграла головну роль у бродвейській комедії Артура Кобера «Чудово проводячи час» (1937—1938, 372 вистави). Як написав після прем'єри вистави один захоплений критик, «цього ранку я представляю вам молоду дівчину на ім'я Кетрін Локк — це зірка». Як відзначила Мірна Олівер в Лос-Анджелес Таймс, ця роль «зробила Локк зіркою бродвейського сезону 1937 року», і, за словами Variety, «улюбленицею Бродвею».

Наприкінці 1938 року на Бродвеї вийшов спектакль за трагедією Вільяма Шекспіра « Гамлет» з Морісом Евансом у головній ролі, в якому Локк постала в образі Офелії. За інформацією Variety, Локк «отримала чудові відгуки за виконання цієї ролі». Зокрема, відомий нью-йоркський театральний критик Джон Мейсон Браун «захопив її гру», назвавши Локк «найбільшою» акторкою в цій ролі. Вистава протрималася на сцені (з перервою) з жовтня 1938 до січня 1940 року, витримавши понад 130 постановок. Як зазначила Сандра Бреннан, у «наприкінці 1930-х років Локк була однією з найяскравіших зірок бродвейського театру».

У 1940 році Локк грала у спектаклі «П'ята колона» (1940), в основу якого була покладена п'єса Ернеста Хемінгуея про Громадянську війну в Іспанії. Її партнерами по спектаклю були визнані актори Франшо Тоун та Лі Джей Кобб. І, нарешті, у 1941—1942 роках Локк грала у виставі «Сутичка в ночі» за п'єсою Кліффорда Одетса. Виставу поставив Лі Страсберг, а ролі виконували такі визнані актори, як Таллула Бенкхед, Лі Джей Кобб і Роберт Раян.

Голлівудська кар'єра Кетрін Локк дебютувала в кіно ще в 1936 році, зігравши головну жіночу роль у кримінальній драмі Paramount Pictures «Спліч» (1936). Після успішної бродвейської кар'єри у 1937—1943 роках Локк знову приїхала спробувати щастя до Голлівуду. Її першою картиною після перерви стала біографічна драма 20th Century Fox « Вілсон» (1944) про Президента США Вудро Вілсона, де вона зіграла роль другого плану. У тому ж році вийшов драматичний трилер Metro-Goldwyn-Mayer « Сьомий хрест» (1944) про втечу з німецького концентраційного табору у 1936 році. Фільм поставив Фред Ціннеман, головну роль втікача зіграв Спенсер Трейсі, а Локк дісталася роль німецької фрау, яка розчаровується у своєму чоловікові після того, як той відмовляється допомогти втікачеві.

Локк повернулася до зйомок лише через чотири роки з невеликою роллю в драмі 20th Century Fox «Зміїна яма» (1948), що розповідає про пацієнтку психіатричної клініки (Олівія де Гавілленд), яка проходить важкий процес зцілення.

Ще через два роки Локк зіграла в соціальному фільмі нуар « Звук люті» (1950) про лінчування двох кіднепперів і вбивць у маленькому каліфорнійському містечку. Цього разу вона зіграла просту та наївну дівчину Гейзел, яка разом із подругою випадково знайомиться з двома викрадачами та вбивцями, розраховуючи весело провести з ними час. Пізніше один із викрадачів, пригнічений відчуттям провини, зізнається Гейзел у вбивстві, а коли вона з жахом починає кричати, він намагається задушити її. Однак Гейзел вдається вирватися з його рук та викликати поліцію. Картина здобула захоплені відгуки сучасних критиків. Зокрема, Майкл Кіні написав, що «фільм дає все — захоплюючу історію, чудову акторську гру, висококласну операторську роботу та громадські проблеми, які залишаться з вами надовго», не кажучи про «захоплюючу кульмінацію, яка змушує задуматися, одну з найкращих у своєму роді». Що ж стосується роботи Локк, то навіть Бослі Краузер, який критично оцінив картину, написав у «Нью-Йорк Таймс», що вона «отримує коротку можливість зіграти просту нещасну дівчину з маленького містечка, і робить це досить добре».

Наступною роботою Локк стала невелика роль у романтичній комедії 20th Century Fox «Що скажуть люди» (1951) з Кері Грантом у головній ролі. Ще через рік була нуарова боксерська драма Universal Pictures з Тоні Кертісом «Плоть і лють» (1952), де вона зіграла невелику роль матері головної героїні. І, нарешті, в 1958 році Локк востаннє з'явилася на екрані в мелодрамі за романом Франсуази Саган «Смутна посмішка» (1958), знову зігравши матір головної героїні.

Особисте життя Кетрін Локк у 1934 році одружилася з Моррісом А. Гелпріном, з яким розлучилася в 1942 році. У 1947 році одружилася з кіно-, теле- та радіосценаристом Норманом Корвіном. Якийсь час вона виступала в одному з радіошоу свого чоловіка. У шлюбі народила двох дітей — сина Ентоні та доньку Діану. Пара жила в Шерман-Оукс у Каліфорнії. Шлюб закінчився зі смертю Локк в 1995 році.

Смерть Кетрін Локк померла 12 вересня 1995 року в своєму будинку в Лос-Анджелесі від пухлини мозку на 86-му життя.

Фільмографія

Примітки

Література

Посилання

Кетрін Локк на сайті IMDb Кетрін Локк на сайті AllMovie Кетрін Локк на сайті Internet Broadway Database