Турсинхан Абдрахма́нова (; 5 листопада 1921, Боко — 11 жовтня 2003, Алмати) — казахська поетеса і літературознавець, доктор філологічних наук з 1981 року.
Біографія Народилася 5 листопада 1921 року в селищі рудника Боко (нині Жарминський район Абайської області Казахстану). Трудову діяльність розпочала 1941 року вчителькою, потім працювала директором школи. Протягом 1943—1949 років займала відповідальні пости: була першим секретарем Абайського, Аягузького райкомів комсомолу, завідуючою відділом Чарського райкому партії (член ВКП(б) з 1944 року). Після закінчення Вищої партійної школи при ЦК Компартії Казахстану працювала у Радянському райкомі партії міста Алмати. У 1950—1954 роках завідувала відділом редакції журналу «Қазақстан әйелдері»Абдрахманова Турсынхан / Восточно-Казахстанская областная детско-юношеская библиотека. .
1959 року закінчила Казахський державний університет імені Сергія Кірова в Алмати, згодом закінчила аспірантуру. Захистила кандидатську дисертацію на тему: «Лірика Ілляса Джансугурова». Працювала у Державному комітеті Ради Міністрів Казахської РСР з друку, у президії Академії наук Казахської РСР. Протягом 1969—1986 років — науковий співробітник Інституту літератури та мистецтва імені Мухтара Ауезова. 1981 року захистила докторську дисертацію на тему «Поетика Касима Аманжолова та її наступні зв'язки із сучасною казахською лірикою».
Померла в Алмати 11 жовтня 2003 року.
Творчість Авторка збірок віршів:
«Пісня» (1959); «Пісня за піснею» (1962); «Чи знаєш ти їх?» (1963); «Зліт» (1966); «Душа моя — голуб» (1968); «Білий промінь» (1971); «Ключ» (1972); «Зрілість» (1974); «Ніжність» (1975); «Скринька перлин» (1975); «Мерей» (1981); «Примхлива» (1984); «Заповітне» (1984); «Вечір» (1987); «Поділюсь своєю таємницею» (1992). </div> Її твори перекладені російською, узбецькою, туркменською, таджицькою, киргизькою, вірменською, українською, естонською, татарською, англійською, французькою, корейською, німецькою, іспанською, польською, китайською мовами.
Авторка досліджень про казахську літературу. Написала монографії: «Таємниця поета» (1965), «Поетика Касима Аманжолова» (1976).
Переклала казахською мовою повісті Євгена Юнга. В її перекладі у 1963 році вийшов роман Михайла Стельмаха «Кров людська — не водиця».
Відзнаки Народна письменниця Казахської РСР з 1984 року; Нагороджена: орденом «Знак Пошани»; медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» та «За трудову відзнаку»; грамотами Верховної Ради Казахської РСР; Лауреатка премій імені Чокана Валіханова та Академії наук Казахстану.
Вшанування У селі Калбатау, районному центрі Жарминського району, письменниці встановлений пам'ятникВ честь знаменитой землячки / газета «Рудный Алтай» від 9 листопада 2021 року. ; 5 листопада 2021 року, в честь 100-річчя письменниці, одну із вулиць в аулі Жанаозен Жарминського району місцеві жителі назвали іменем землячки.
Примітки
Література Є. В. Лизунова. ;