Юстина Зігемунд ( або ), або Зігемундін, (до шлюбу Дітріх; 26 грудня 1636 — 10 листопада 1705) — акушерка із Сілезії. Її акушерська книга «Придворна акушерка» (1690) була першим німецьким медичним текстом, написаним жінкою.

Життєпис

Ранній період Юстина Дітріх народилася 26 грудня 1636 в родині Еліаса Дітріха, лютеранського священника, у Ронштоку (нині Розтока, Польща), у колишньому Сілезькому князівстві Явор. Батько помер у 1650 році, коли їй було 14 років. У 1655 році вона вступила в шлюб із Крістіаном Зігемундом, бухгалтером. Подружжя залишалося бездітним протягом 42 років шлюбу та підтримувало одне одного у професійній кар'єрі.

Кар'єра

1656—1672 У 20 років Юстина страждала від опущення матки, яке було неправильно діагностовано. Цей болісний досвід спонукав її навчитися акушерству, і вона почала свою практику в 1659 році, коли її попросили допомогти у випадку ускладнених пологів, пов'язаних із неправильним розташуванням руки плода. До 1670 року вона надавала безкоштовні акушерські послуги бідним жінкам у своїй місцевості. База її платних клієнтів зросла до купців і дворянських родин.

У 1670 році Зігемунд була названа міською акушеркою Легниці. Враховуючи її процвітаючу акушерську практику та розширення клієнтської бази, до Зігемунд звернулися, коли пухлина шийки матки загрожувала Луїзі, герцогині Легницькій, яку вона успішно видалила після того, як лікарі-чоловіки звернулися до її професійних послуг. Того ж року Мартін Кергер — її колишній керівник — звинуватив її в небезпечних пологах. Колеги Кергер на медичному факультеті Франкфурта-на-Одері стали на бік Зігемунд, і власні заяви Кергер продемонстрували, що йому не вистачало її професійних знань, заснованих на практичному досвіді жіночої репродуктивної та дитячої анатомії та пологів.

Його звинувачення не вплинули на професійні можливості Зігемунд щодо працевлаштування. Її досвід і спритність привернули увагу Фрідріха Вільгельма, курфюрста Бранденбурга, який у 1683 році призначив її своєю придворною акушеркою в Берліні. Вона також служила королівською акушеркою для сестри Фрідріха I Марі-Амалії, герцогині Саксонії-Цайтц, і допомогла їй народити чотирьох дітей. При дворі Августа Сильного в 1696 році вона допомагала саксонській курфюристці Еберхардін при народженні її сина Фрідріха Августа II. У той же час вона відвідувала інші пологи в районі Берліна.

У Лейпцигу Андреас Петерманн висунув їй звинувачення у злочинах, подібних до тих, які Кергер уже висунув, але, враховуючи його порівняльну професійну недосвідченість, Зігемунд знову змогла подолати цей виклик її професійній репутації.

Зігемунд рідко використовувала ранні фармацевтичні препарати чи хірургічні інструменти у своїй практиці. До того часу, коли вона померла 10 листопада 1705 року в Берліні, Зігемунд прийняла майже 6200 немовлят, за словами берлінського диякона, який головував на її похоронах.

Судова акушерка (1690)

Перебуваючи в Нідерландах, Марія II Оранська запропонувала Зігемунд створити навчальний посібник для акушерок. Однак на той час вона, ймовірно, вже почала складати «Придворну акушерку».

У 1689 році Зігемунд вирушила з Гааги до Франкфурта-на-Одері та подала проєкт свого посібника на медичний факультет Франкфурта-на-Одері, який затвердив її медичну документацію. Вона включила ембріологічні та анатомічні гравюри Реньє де Граафа та Говарда Бідлоо, що підвищило його практичну користь. З квітня по червень 1689 року вона захистила свою частку інтелектуальної власності в томі, отримавши привілеї на друк від курфюрстів Бранденбурга та Саксонії, а також імператора Священної Римської імперії.

На основі ретельних записів, які вона робила під час пологів, вона опублікувала авторитетний акушерський текст під назвою «Придворна акушерка» (нім. Die Kgl. Preußische und Chur-Brandenburgische Hof-Wehemutter) у 1690 році. 28 березня 1690 року Almer Mater Viadrina сертифікувала її книгу. Книга написана у формі діалогу між нею та ученицею Христиною. Судова акушерка була систематичною та заснованою на доказах у своїй презентації можливих ускладнень пологів, включаючи проблеми, такі як погані передлежання, проблеми з пуповиною, передлежання плаценти та їх лікування. У підручнику Зігемунд представила рішення щодо пологів у плечовому передлежанні, у ті часи часто катастрофічній ситуації, яка призводила до смерті дитини і, можливо, матері. Вона відпрацювала втручання двома руками для повороту дитини в матці, закріпивши одну кінцівку слінгом. Їй також приписують (разом з Франсуа Морісо) пошук методу боротьби з кровотечею передлежання плаценти шляхом проколу плодового міхура.

Після смерті Зігемунд «Придворна акушерка» була перевидана численними перевиданнями, зокрема в Берліні (1708) і Лейпцигу (1715 і 1724), зі змінами, які включали підтверджуючі цитати з "чоловічої" гінекології. Республіки 1723, 1741, 1752 та 1756 років також включали звіти про справи Кергера та Петерманна.

Праця

Die königl[ich-]preußische und chur-brandenb[urgische] Hof-Wehe-Mutter: das ist: ein höchst nöthiger Unterricht von schweren und unrecht stehenden Gebuhrten, in einem Gespräch vorgestellet, wie nemlich durch göttlichen Beystand, eine wohl-unterrichtete Wehe-Mutter mit Verstand und geschickter Hand dergleichen verhüten, das könd Noth, oder wanns; mit einem Anhange heilsamer Arzney-Mittel und . . . Controvers-Schriften vermehret . . . . Berlin: Rüdiger, 1723 Цифрове видання університетської та державної бібліотеки Дюссельдорфа.

Спадщина 28 березня 2023 року в рамках кампанії «Місяць жіночої історії» Google відзначив Юстину Зігемунд дудлом, який охопив США, Великобританію, Ісландію, Швейцарію, Грецію та Німеччину.

Нотатки

Примітки

Подальше читання

Посилання Коротка біографія Юстини Зігемунд