Суне Сік (; 1154 — невідомо) — ймовірно, шведський принц. За словами Олауса Петрі, він був молодшим сином короля Сверкера I та батьком Інґрід Ільви, що дозволяє його вважати прямим предком Біргера та королівської лінії династії Б'єльбу.
У документах, що збереглися до сьогодення, можна знайти одного Суне Сіка, який жив набагато пізніше. Цей Суне Сік зробив пожертву абатству Врета вже 1297 року. — «... en viss Sune Sik när denne år 1297 stadfäste en donation till Vreta kloster.».. Можливо, він наказав відновити каплицю, в якій він зрештою був похований, а потім цистерціанська традиція могла назвати його принцем. — «Jag har nämnt ovan, att cisterciensernas tradition tilldelat Sverker en son, Sune Sik, som icke rimligtvis kan vara historisk i denna egenskap. Jag har också antytt, att han antagligen fått sin prinsvärdighet genom missförstånd och vore att identifiera med en donator till klostret, som möter i ett diplom av 1297».. Це змусило деяких істориків вважати інформацію Олауса Петрі про нього недостовірною.
Інші шведські історики вважають, що Суне Сік, як син короля Сверкера, був історичною особистістю і саме тією людиною, що похована в абатстві Врета (див. фото)Lars O. Lagerqvist and Nils Åberg (2002) in Kings and Rulers of Sweden p. 15Nils Ahnlund Historisk tidskrift 1945 p. 332-351Markus Lindberg Meddelanden från Östergötlands länsmuseum 2003 p. 72, 74 & 80. Згідно зі шведським магістром філософії XVIII століття Магнусом Бореном, Суне був також герцогом ЕстерйотландаBorænius, Magnus in Klostret i Vreta i Östergötland 1724 (published again 2003) (у той час, коли використання такого титулу в Швеції невідомоProf. Jan Svanberg in Furstebilder från folkungatid p. 97).
Примітки