Ендрю Молоні (; 10 січня 1991, Мельбурн) — австралійський професійний боксер, чемпіон світу за версією IBF (2026) та «тимчасовий», а потім «регулярний» чемпіон світу за версією WBA (2019-2020) у другій найлегшій вазі.
Аматорська кар'єра На чемпіонаті світу 2009 програв у першому бою Фернандо Мартінесу (Аргентина).
На Іграх Співдружності 2010 програв у другому бою Педді Барнсу (Північна Ірландія).
На чемпіонаті світу 2011 програв у першому бою Георгію Чигаєву (Україна).
На чемпіонаті світу 2013 програв у другому бою Ільясу Сулейменову (Казахстан).
На Іграх Співдружності 2014 переміг чотирьох суперників, у тому числі Мухаммеда Васіма (Пакистан), і став переможцем.
Професіональна кар'єра 15 листопада 2019 року в бою за титул «тимчасового» чемпіона WBA у другій найлегшій вазі переміг Елтона Дхаррі (Гаяна). Після того, як Роман Гонсалес виграв свій бій проти Халіда Яфая за титул WBA (Regular), а згодом був підвищений до звання WBA Super, Молоні був підвищений до звання WBA (Regular).
Молоні проти Франко 23 червня 2020 року зустрівся в бою з Джошуа Франко (США) і програв одностайним рішенням суддів через нокдаун, в який Франко надіслав австралійця в одинадцятому раунді: якби не було нокдауну, бій мав завершитися нічиєю, яка б зберегла титул за Молоні.
14 листопада 2020 року бійці провели негайний реванш, який був визнаний таким, що не відбувся, після того як лікар біля рингу зупинив бій на початку третього раунду через пухлину навколо правого ока Франка, яка, за словами рефері, виникла внаслідок удару головою.
14 серпня 2021 року Франко і Молоні провели третій бій, і Франко здобув перемогу одностайним рішенням суддів.
Після другої поразки від Франко Молоні провів чотири переможних боя, здобувши в останньому титул WBO International.
20 травня 2023 року вийшов на бій за вакантний титул WBO в другій найлегшій вазі проти Накатані Юнто (Японія) і, тричі по ходу бою побувавши в нокдауні, був брутально нокаутований суперником в дванадцятому раунді.
12 травня 2024 року вийшов на бій за вакантний титул «тимчасового» чемпіона WBC в другій найлегшій вазі проти Педро Гевари (Мексика) і зазнав поразки розділеним рішенням.
6 червня 2026 року рішенням більшості переміг мексиканця Віллібальдо Гарсія Переса і відібрав титул чемпіона світу за версією IBF у другій найлегшій вазі.
Таблиця боїв 29 Перемог (18 нокаутом, 11 за рішенням суддів), 4 Поразки (1 нокаутом, 3 за рішенням суддів), 1 Не відбувся|- | align="center" style=" background: #e3e3e3" width="60px"|Результат| align="center" style=" background: #e3e3e3" width="50px"|Рекорд| align="center" style=" background: #e3e3e3" width="200px"|Суперник| align="center" style=" background: #e3e3e3" width="35px"|Спосіб| align="center" style=" background: #e3e3e3" width="60px"|Раунд, час| align="center" style=" background: #e3e3e3" width="125px"|Дата| align="center" style=" background: #e3e3e3" width="250px"|Місце проведення| align="center" style=" background: #e3e3e3" width="360px"|Примітки'''Перемога 29-4 (1) Віллібальдо Гарсія Перес Перемога 28-4 (1) Паван Кумар Ар'я Перемога 27-4 (1) Джакравут Маджунгоен Поразка 26-4 (1) Педро Гевара Перемога 26-3 (1) Джаді Флорес Поразка 25-3 (1) Накатані Дзюнто Перемога 25-2 (1) Норбельто Хіменес Перемога 24-2 (1) Александер Еспіноса Перемога 23-2 (1) Джилберто Мендоса Перемога 22-2 (1) Флоріан Салудар Поразка 21-2 (1) Джошуа Франко Не відбувся 21-1 (1) Джошуа Франко Поразка 21-1 Джошуа Франко Перемога 21-0 Елтон Даррі
Примітки
Посилання