Філіпп Август Фрідріх Гессен–Гомбурзький (; 11 березня 1779, Гомбург — 15 грудня 1846, Гомбург) — ландграф Гессен–Гомбурга, генерал–фельдмаршал австрійської армії.
Біографія Філіпп — третій син ландграфа Фрідріха V та його дружини Кароліни Гессен-Дармштадтської, дочки ландграфа Людвіга IX Гессен-Дармштадтського та Генрієти Кароліни Пфальц-Цвайбрюкенської, «великої ландграфині».
У 1794 році в званні капітана він вступив на службу в гессен-дармштадтську бригаду, що розміщувалася в Нідерландах, і потрапив у полон до французів. Його викупили через 10 місяців полону.
У 1796 році Філіпп вступив на службу до австрійської армії і брав участь у військових діях 1798—1800 років.
Після Люневільського миру він служив у Львові. В 1805 він отримав звання підполковника, а потім полковника і командував 2-м піхотним полком ерцгерцога Фердинанда.
Під керівництвом ерцгерцога Карла він брав участь у бою під Кальдьєро, а в 1809 році — у битвах під Лансгутом та Екмюлем. За свої визначні заслуги в битві під Асперном він отримав звання генерал–майора прямо на полі битви. У Ваграмській битві Філіпп отримав поранення і був нагороджений Військовим орденом Марії Терезії 3–го ступеня. Його перевели у Відень, де його бригада перебувала у корпусі князя Шварценберга.
Від 1812 р. був почесним шефом 19–го піхотного полку.
У 1813 Філіппу було присвоєно звання фельдмаршал–лейтенанта, він брав участь у битвах при Дрездені, під Кульмом, Гросберене і Лінденау.
Через деякий час він був призначений губернатором великого герцогства Франкфурт і князівства Ізенбург і в цій якості в лютому 1814 очолював 6-й корпус німецької армії, з яким 22 березня увійшов до Ліону.
У 1818 і 1820 роках Філіпп з дипломатичними місіями побував у Англії та Російській імперії, у 1821 році брав участь в Рісорджименто як командир австрійської дивізії увійшов до Неаполя і був призначений його губернатором. У 1825 Філіп отримав звання фельдцейхмейстера, а незадовго до своєї смерті 28 листопада 1846 — фельдмаршала австрійської імператорської армії, вищий військовий чин, яким коли-небудь удостоювався член ландграфського будинку.
В 1829 році принц Філіпп виявився кандидатом на грецький королівський трон. Пропозиція англійців була підтримана Росією, але відкинута Францією. У Лондонському протоколі від 3 лютого 1830 року держави дійшли згоди лише на кандидатурі принца Оттона Баварського, який зійшов на грецький трон в 1832 році.
У 1838 році Філіпп уклав морганатичний шлюб з Розалією Антонією, баронесою Шіммельпфенніг фон дер Ойє, уродженою Поточніг. Курфюрст Гессена Вільгельм II наділив її званням графині Наумбурзької (за назвою палацу Наумбург у сучасному Ніддерау), але родина Філіппа не прийняла графиню. Шлюб залишився бездітним.
Після смерті брата Людвіга Філіпп став правителем Гессен–Гомбурга. В 1840 він був призначений губернатором фортеці Майнц, за нього ландграфством керував його брат Густав.
Філіпп пережив свою дружину на півтора роки, вони обоє поховані в усипальниці Гомбурзького палацу.Wilhelm Sauer: Philipp, Landgraf von Hessen-Homburg. W: Allgemeine Deutsche Biographie. T. 26. Leipzig: Verlag von Dunckler & Humblot, 1888, с. 2–3. Hessen-Homburg, Philipp August Friedrich Landgraf. W: Constant von Wurzbach: Biographisches Lexikon der Kaiserthums Oesterreich. T. 8. Wien: Österreichische Akademie der Wissenschaften, 1862, с. 439.
Нагороди Габсбурзька монархія → Австрійська імперія:
Великий хрест королівського угорського ордена Св. Стефана; Лицарський хрест Військового ордену Марії Терезії (1809);
Вюртемберзьке королівство:
Великий хрест Ордену Вюртемберзької корони; Лицарський орден «За військові заслуги»;
Ганноверське королівство:
Великий хрест Королівського гвельфського ордену.
Велике герцогство Гессенське:
Великий хрест Ордена Людвіга.
Гессен-Кассельське ландграфство:
Орден золотого лева.
Королівство Обох Сицилій:
Великий хрест Ордена Святого Фердинанда «За заслуги»; Великий хрест Орден Святого Георгія та Возз'єднання.
Прусське королівство:
Орден Чорного орла; Орден Червоного орла І–го ступеня.
Російська імперія:
Орден Андрія Первозванного (25 вересня 1818); Орден Святого Георгія IV–го ступеня (3 серпня 1814); Орден Святого Олександра Невського (13 березня 1814); Орден Святої Анни І–го ступеня (11 вересня 1818).
Королівство Польське:
Орден Білого Орла (12 травня 1829);
Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенахське:
Великий хрест Ордену Білого сокола.
Примітки