Володимир Іванович Орлов (, місто Полтава — , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський журналіст, письменик, головний редактор журналу «Техника — молодежи» та газети «Советская культура». Кандидат технічних наук (1945).
Життєпис У 1938 році закінчив Московський енергетичний інститут.
У 1938—1939 роках — інженер. У 1939—1941 роках — у Червоній армії. З 1941 року знову працював інженером, автор 25 винаходів. З 1942 року публікував науково-популярні нариси у різних виданнях.
Член ВКП(б) з 1944 року.
У 1945—1949 роках — головний редактор журналу «Техника — молодежи».
У 1949—1956 роках — член редакційної колегії — редактор відділу науки і техніки газети «Известия». Одночасно, в 1949—1952 роках — завідувач редакції техніки «Большой советской энциклопедии».
У 1956—1961 роках — головний редактор газети «Советская культура».
З 1961 року — науковий оглядач і член колегії з науки газети «Правда». Член Спілки письменників СРСР.
Помер 23 листопада 1974 року в Москві.
Книги Разючі промені (оповідання про прожектори). 1943. Підземна гроза. 1944. Розповіді про невловиме. 1946. Секрет винахідника. 1946. Про сміливу думку. 1951. (3-тє вид., доповнене: 1953) Богатирський атом. 1962. Сто варіацій на тему старої казки. 1964. Трактат про натхнення, що породжує великі винаходи. 1964.(2-ге вид., 1980) Подорожі у світі техніки. 1968. Люди як боги. 1969. Про багато дивовижного (Образи автоматизації). 1971. Сталевий всесвіт. 1972. Столиця відкриттів. 1975.
Нагороди два ордени Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медалі Ленінська премія (1960) — за участь у створенні книги «Віч-на-віч з Америкою» (про поїздку Микити Хрущова в США).Премія отримана разом із Олексієм Аджубеєм, Миколою Грибачовим, Юрієм Жуковим, Леонідом Ільїчовим, Володимиром Лебедєвим, Євгеном Літошком, Вікентієм Матвеєвим, Павлом Сатюковим, Олегом Трояновським, Андрієм Шевченком, Григорієм Шуйським . Заслужений діяч науки РРФСР
Джерела Орлов Володимир Іванович
Примітки