Роки́тне — село в Україні, у Нововодолазькій громаді Харківського району Харківської області. Населення становить 1167 осіб. Колишній (до 2020) орган місцевого самоврядування — Рокитненська сільська рада.
Географія Село Рокитне знаходиться на лівому березі річки Мжа в місці впадання в неї річки Мокра Рокитна. Вище за течією на відстані 6 км розташоване село Бахметівка, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Утківка, на протилежному березі розташована невелика частина села і село Ватутіне. Поруч проходить автомобільна дорога . Річка в цьому місці заболочена, утворює лимани і старі. До села примикає кілька лісових масивів, у тому числі урочище Рокитнянське (дуб, сосна).
Історія
Село Рокитне засноване в 1699 роціМатериалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ.) в XVI–XVIII столетии / Собранные и редактированные Д. И. Багалеем. – Т. 1. – Харьков, 1886. - с. 291. Засновником села вважається полковник Федір Григорович Донець-Захаржевський (пом. 1705 року). Однак поселення могло бути засноване і раніше, так як ряд джерел називають засновником села батька Донець-Захаржевського — полковника Григорія Донця, який помер в 1690 році, тобто за 9 років до передбачуваної дати заснування села.
Після смерті Федора Донець-Захаржевського селом Рокитне володіли його вдова і син Іван, які пізніше продали село липецькому сотнику Черняку.
Після смерті сотника селом володіла його вдова, яка вийшла заміж за підполковника Куликовського. Після її смерті в 1746 році село перейшло у спадок чоловікові. Надалі, аж до революції 1917 року, селом володів знаменитий слобожанський рід Куликовських.
У 1805 році на кошти полковника Михайла Матвійовича Куликівського був побудований Храм Архангела Михаїла. Ця велика кам'яна церква виконана в стилі класицизму і збереглася до наших днів. Даний храм є головною визначною пам'яткою села.
За даними на 1864 рік у власницькому селі Староводолазької волості Валківського повіту мешкало 685 осіб (352 чоловічої статі та 333 — жіночої), налічувалось 110 дворових господарств, існували православна церква та 2 винокурних заводи. В XVIII столітті в Рокитному у вересні проходили щорічні ярмарки, які збирали купців і населення з усієї округи.
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1316 осіб.
12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Нововодолазької селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Нововодолазького району, село увійшло до складу новоутвореного Харківського району.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська104789.72%російська1069.08%вірменська50.43%білоруська20.17%румунська10.08%інші/не вказали60.52%Усього1167100%
Економіка Свино-товарна ферма ВАТ «Агросервіс»
Об'єкти соціальної сфери
Рокитненський ліцей Нововодолазької селищної ради Харківської області Рокитненське відділення ДНЗ "Регіональний механіко-технологічний центр професійної освіти Харківської області КЗ "Сільський будинок культури с.Рокитне" Амбулаторія сімейної медицини Поштове відділення
Пам'ятки
Маєток Куликовських. Побудований на початку XIX століття; Архангело-Михайлівський храм. 1805 рік.
Постаті Тимченко Володимир Юрійович (1962—2017) — солдат Збройних сил України.
Примітки
Джерела Історія міст та сіл УРСР (рос.) Погода в селі Рокитне Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.