Василь Борейкович (ст.-укр. Василь Бореиковичь, , , ) — зрущений литовський боярин, прибічник Вітовта, що фігурує в джерелах наприкінці XIV століття.
Життєпис Його родителів дослідники і Рімвідас Петраускас з такими собі Петром та Ганною Борейками (), чия донька, одружена з боярином Олехном N, вписала їх в синодик віленських францисканців середини XV віку. Сам Василь, найімовірніше, сповідував православ'я, тоді як батько, подібно до багатьох інших балтських нобілів пред хрещенням Литви в 1386/87 роках, притримувався спочатку язичництва, аби відтак стати католиком. У акті віленсько-радомської унії (18 січня 1401) зустрічається ім'я його брата Стригівіла ().
На початку 1393 р. боярин посполу з Гінівілом, старостою троцьким, розгромив військо кн. Корибута Ольгердовича у битві «на Недокудовѣ», а після того, як Вітовт 28 вересня 1395 обманом здобув Смоленськ, був посаджений там намістником — разом із Ямонтом Толунтовичем. Востаннє згадцється свідком Салінського договору 1398 року, — без посади, однак на досить високому становищі порівняно з рештою.
Генеалогічні передання В певних редакціях «Родословия литовских князей», укладених у перші десятиліття XVI століття, стверджується, що за часів Гедиміна жив дехто Борейко, рядник великого князя тверського Олександра Михайловича, котрого той відрядив на Волинь й Київщину, аби забрати звідти уцілілих після Батиєвої навали, був-бо «муж вельми храбор». За припущенням історика , дана легенда первісно постала на смоленському ґрунті, а Борейка її перелицювальник, Спиридон Сава, включив в текст літопису як предка Василя. Ймовірно, наслідуючи її, хроніст Матей Стрийковський у своїй неопублікованій поемі «О початках…» виклав іншу оповідку — про те, як однойменний жемайтський нобіль, мнимий родоначальник Ходкевичів, став на герць із татарським воїном-велетом й переміг його, завдяки чому звільнив підначальні Гедимінові руські землі від сплати гарачу заволзькому хану. Наприкінці її мовиться:
Цю подію Стрийковський датував 1306 роком. Розуміється, твердого фактичного підґрунтя обидва сказання не мають.
Див. також Федір Весна Начко Гінівілович
Примітки
Джерела