Літургі́чна руму́нська мо́ва, або церко́вноруму́нська мо́ва (, ; румѫна бисѣричаскъ) — форма румунської мови, що вживалася у східнороманських православних, а потім і греко-католицьких церковних службах та веденні церковного діловодства у східно-романських землях з XVI століття. Характеризувався сильним церковнослов'янським впливом за одночасного збереження низки латинських архаїчних термінів часів раннього християнства. Хоча достовірних слідів поширення будь-якого християнства в Римській Дакії 101—271гг. поки не виявлено, мовний аналіз румунської мови, а також деякі знахідки (Б'єртанський дар IV століття) дозволяють судити про те, що християнізація романського населення, що залишилося, відбулася в напрямку з півдня на північ у IV—V століттях, тобто до приходу слов'ян. У цьому ранній римський обряд носив галло-римський характер остаточно X століття, що його витіснили православні культові атрибути.
Створена в 1865 році Румунська православна церква пориває з церковнослов'янською мовною традицієюМусорин А. Ю. Славянские языки православного мира — С. 109—110 і починає використовувати під час служби літургійну румунську мову.Braniște Valeriu De la Blaj la Alba Iulia: articole politice — Timișoara: Facla, 1980 — P. 313
Латинські архаїзми
бисерикэ (церква) (вкрай архаїчний термін) Думнезеу (Бог) круче (хрест) ынӂер (англ) (ӂ=g, j як в англійських іменах George, John) ботез (хрещення) мынека минека пэресимь веспяринэ преот тотдяуна = пуруря та ін.
Слов'янізми
службэ избэви сфынт (святий) жертфэ маслу духовническ неказ = скырбэ (обидва слов'янізми) милэ славэ рэскумпэрэтор = избэвитор майкэ
Романо-слов'янські церковні дублети
acoperământ /акоперэмынт/ = procovăț /проковэц/ — «покрив» altar /алтар/ = jertfelnic /жертфелник/ - «вівтар» alunga /алунга/ = goni /гонь/ - "виганяти" asupri /асупри/ = prigoni /пригонь/ - «переслідувати» asuprire /асуприре/ = năvălire /нэвэлире/ binecuvînta /бинекувынта/ = blagoslovi /благослови/ ceată /чятэ/ = cin /чин/ cerbice /чербиче/ = grumaz /грумаз/ cumândă /кумындэ/ = pomană /поманэ/ cumineca /куминека/ = împărtăși /ымпэртэши/, pricestui /причестуи/ cuminecătură /куминекэтурэ/ = împărtășanie /ымпэртэшание/ cuprinde /куприне/ = împila /ымпила/ dezlegare /дезлегаре/ = otpust /отпуст/ după-cinar /дупэ-чинар/ = pavecerniță /павечерницэ/ împlini /ымплини/ = săvârși /сэвырши/ împresura /ымпресура/ = obijdui /обиждуи/ îndurare /ындураре/ = milostivire /милостивире/ înserat = vecernie luminătoare, luminăndă = svetilnă laude = hvalite martor /мартор/ = mucenic /мученик/ mări, mărire = slavă, slăvi mâneca = a se scula foarte de dimineață mânecat = utrenie mântui, mântuire = izbăvi, izbăvire miezo[a]ră = mijloceas necaz = scârbă nevoință = osârdie o[a]ră = ceas orologiu = ceaslov, polostav patrafir = epitrahil pănură = felon răutate, răutăcios = pizmă, pizmaș răscumpărător = izbăvitor sărac = ticălos scăpa, scăpare = izbăvi, izbăvire șerb = rob pururea = totdeauna viers = glas comoară = vistierie carte = cnigă
Імена
Acaţiu (Акаціу) = Акакі Блаж = Власіє Laurenţiu (Лауренціу) = Lavrentie (Лаврентіє) Sergiu (Серӂіу) = Serghie (Сергіє) Vicenţiu (Vincenţiu) (Віченціу) = Vichentie (Вікентіє).
Див. також
Церковнослов'янська мова
Примітки