Глобальна торгівля відходами — міжнародна торгівля відходами між країнами для подальшої обробки, утилізації або переробки. Країни, що розвиваються, часто імпортують токсичні або небезпечні відходи з розвинених країн.
У звіті Світового банку «Що таке відходи: глобальний огляд управління твердими відходами» описується кількість твердих відходів, які виробляються в певній країні. Зокрема, країни, які виробляють більше твердих відходів, є більш економічно розвиненими та більш індустріалізованими. У звіті пояснюється, що «як правило, чим вищий економічний розвиток і швидкість урбанізації, тим утворюється більша кількість твердих відходів». Тому країни Глобальної Півночі, які є більш економічно розвиненими та урбанізованими, виробляють більше твердих відходів, ніж країни Глобального Півдня.
Сучасні міжнародні торговельні потоки відходів слідують моделі відходів, які виробляються на Глобальній Півночі та експортуються та утилізуються на Глобальному Півдні. Численні фактори впливають на те, які країни виробляють відходи та в яких обсягах, включаючи географічне розташування, ступінь індустріалізації та рівень інтеграції у світову економіку.
Численні вчені та дослідники пов'язують різке зростання торгівлі відходами та негативний вплив торгівлі відходами з домінуванням неоліберальної економічної політики.15 Harv. J. L. & Pub. Pol'y 373 (1992)Fallacies of Free Market Environmentalism, The ; Blumm, Michael C. З великим економічним переходом до неоліберальної економічної політики у 1980-х роках, зрушення до політики «вільного ринку» сприяло різкому зростанню світової торгівлі відходами. Генрі Жіру, кафедра культурології Університету Макмастера, дає своє визначення неоліберальної економічної політики:
«Неолібералізм… усуває економіку та ринки з дискурсу соціальних зобов'язань і соціальних витрат… Як політика і політичний проект, неолібералізм пов'язаний з приватизацією державних послуг, розпродажем державних функцій, дерегуляцією фінансів і праці, усуненням соціальної держави та профспілок, лібералізацією торгівлі товарами та капітальними інвестиціями, а також маркетизацією та комодифікація суспільства»Polychroniou, CJ. «Neoliberalism and the Politics of Higher Education: An Interview With Henry A. Giroux.» Truthout. N.p., 26 Mar. 2013. Web. 13 Apr. 2014. <http://truth-out.org/news/item/15237-predatory-capitalism-and-the-attack-on-higher-education-an-interview-with-henry-a-giroux>..Враховуючи економічну платформу приватизації, неолібералізм базується на розширенні угод про вільну торгівлю та встановленні відкритих кордонів для міжнародних торгових ринків. Лібералізація торгівлі, неоліберальна економічна політика, згідно з якою торгівля повністю дерегулюється, не залишаючи тарифів, квот чи інших обмежень на міжнародну торгівлю, покликана сприяти розвитку економік країн, що розвиваються, та інтегрувати їх у світову економіку. Критики стверджують, що, незважаючи на те, що лібералізація вільної ринкової торгівлі була розроблена для того, щоб надати будь-якій країні можливість досягти економічного успіху, наслідки цієї політики були руйнівними для країн Глобального Півдня, по суті завдавши шкоди їхнім економікам у рабстві Глобальній Півночі. Навіть такі прихильники, як Міжнародний валютний фонд, «прогрес інтеграції був нерівномірним протягом останніх десятиліть».
Зокрема, країни, що розвиваються, були націлені політикою лібералізації торгівлі на імпорт відходів як засобу економічного розширення. Керівна неоліберальна економічна політика стверджує, що шлях до інтеграції в глобальну економіку полягає в участі в лібералізації торгівлі та обміні на міжнародних торгових ринках. Вони стверджують, що менші країни, з меншою інфраструктурою, меншим багатством і меншими виробничими можливостями, повинні приймати небезпечні відходи, щоб збільшити прибутки та стимулювати свою економіку.
Поточні дебати щодо глобальної торгівлі відходами
Аргументи на підтримку Сучасні прихильники глобальної торгівлі відходами стверджують, що імпорт відходів — це економічна операція, яка може принести користь країнам, які мало що можуть запропонувати світовій економіці. Країни, які не мають виробничих потужностей для виробництва високоякісної продукції, можуть імпортувати відходи, щоб стимулювати свою економіку.
Лоуренс Саммерс, колишній президент Гарвардського університету та головний економіст Світового банку, у 1991 році опублікував конфіденційну записку, в якій виступає за глобальну торгівлю відходами. У записці зазначалося:«Я вважаю, що економічна логіка захоронення вантажу токсичних відходів у країні з найнижчими зарплатами є бездоганною, і ми повинні змиритися з цим… Я завжди вважав, що країни Африки дуже забруднені; їхня якість повітря, ймовірно, дуже неефективно низька порівняно з Лос-Анджелесом… Між вами і мною, чи не повинен Світовий банк заохочувати більшу міграцію брудних галузей до найменш розвинених країн?»Ця позиція, яка головним чином мотивована економікою та фінансовою вигодою зокрема, демонструє головний аргумент на користь глобальної торгівлі відходами. Інститут Катона опублікував статтю на підтримку глобальної торгівлі відходами, в якій припускає, що «мало доказів того, що небезпечні відходи, які часто є хронічними канцерогенами, сприяють смертності в країнах, що розвиваються». Уточнюючи це питання, у статті стверджується, що «люди в країнах, що розвиваються, розумно приймуть підвищений вплив небезпечних забруднюючих речовин в обмін на можливості підвищити свою продуктивність — і, отже, свій дохід».
Загалом, аргументи на користь глобальної торгівлі відходами здебільшого ґрунтуються на уявленні про те, що країни, що розвиваються, потребують подальшого економічного розвитку. Прихильники припускають, що, беручи участь у глобальній торгівлі відходами, країни Глобального Півдня, що розвиваються, розширять свою економіку та збільшать прибутки.
Критика Критики світової торгівлі відходами стверджують, що відсутність регулювання та невдала політика дозволили країнам, що розвиваються, перетворитися на токсичні звалища для небезпечних відходів. Постійно зростаюча кількість небезпечних відходів, які відправляються до країн, що розвиваються, збільшує непропорційний ризик, з яким стикаються люди в цих країнах. Критики наслідків глобальної торгівлі відходами наголошують на величезній кількості небезпечних відходів, з якими доводиться мати справу людям у бідніших країнах. Вони підкреслюють той факт, що більшість небезпечних відходів у світі виробляють західні країни (Сполучені Штати та Європа), але люди, які страждають від негативного впливу цих відходів на здоров'я, походять з бідніших країн, які не виробляли відходів.
Пітер Ньюелл, професор досліджень розвитку, стверджує, що «екологічна нерівність зміцнює та, водночас, відображає інші форми ієрархії та експлуатації за ознаками класу, раси та статі». Стверджуючи, що згубні наслідки торгівлі небезпечними відходами впливають на знедолених більше, ніж на інших, критики глобальної торгівлі відходами припускають, що наслідки викидання небезпечних відходів мають значні наслідки для кольорових людей, жінок і людей з низькими доходами, зокрема.
Критикуючи глобальну торгівлю відходами за відтворення нерівності в глобальному масштабі, багато активістів, організаторів і екологів із постраждалих регіонів Глобального Півдня висловили своє розчарування глобальною політикою торгівлі відходами. Ево Моралес, колишній президент Болівії, виступає проти нинішньої економічної системи, яка примушує до експлуатації його країни та народу. Він стверджує:«Якщо ми хочемо врятувати планету Земля, врятувати життя та людство, ми зобов'язані покласти край капіталістичній системі. Якщо ми не покінчимо з капіталістичною системою, неможливо уявити, що на цій планеті Земля будуть рівність і справедливість. Ось чому я вважаю, що важливо покласти край експлуатації людей і розкраданню природних ресурсів, покласти край руйнівним війнам за ринки та сировину, розкраданню енергії, особливо викопного палива, до надмірного споживання товарів і до накопичення відходів. Капіталістична система дозволяє нам лише накопичувати відходи».Жан Франсуа Куадіо, уродженець Африки, який проживає поблизу сміттєзвалища токсичних речовин у Кот-д'Івуарі, пояснює свій досвід із впливом токсичних речовин, які залишаються в його громаді. Великі західні корпорації викидають свої токсичні відходи в Кот-д'Івуар, тому Куоадіо втратив двох дітей через вплив токсичних відходів. Він описує втрату своєї другої доньки Ами Грейс і як лікарі «сказали, що вона страждала від гострої глікемії, спричиненої токсичними відходами». Окрім критиків із Глобального Півдня, дослідники та вчені на Заході почали критикувати нерівномірний розподіл негативних наслідків, які спричиняють скидання небезпечних відходів. Дорсета Тейлор, професор Мічиганського університету, стверджує, що кольорові жінки Сполучених Штатів непропорційно постраждали від цієї політики:«Чорношкірі жінки були в авангарді боротьби за привернення уваги до проблем, які руйнують спільноти меншин, — таких як утилізація небезпечних відходів; вплив токсинів;… Їхні громади, деякі з найбільш деградованих середовищ… є сховищами відходів капіталістичного виробництва та надмірного споживання. У результаті вони були в авангарді боротьби за екологічну справедливість; вони є засновниками екологічних груп, масовими активістами, дослідниками, організаторами конференцій, керівниками семінарів, лобістами, а також організаторами кампаній і громад»Т. В. Рід, професор англійських і американських досліджень Університету штату Вашингтон, стверджує, що кореляція між історичним колоніалізмом і токсичним колоніалізмом базується на сприйнятті корінних земель як «відходів». Він стверджує, що західні культури вважали корінну землю «недорозвиненою» та «порожньою», і що люди, які її населяють, менш «цивілізовані». Використовуючи історичні передумови колоніалізму, токсичний колоніалізм відтворює ті самі аргументи, визначаючи землі Глобального Півдня як предмет, який витрачається на західні відходи.
Токсичний колоніалізм Токсичний колоніалізм, визначений як процес, за допомогою якого «нерозвинуті держави використовуються як недорогі альтернативи для експорту або утилізації небезпечних відходів, забруднених розвиненими державами», є основною критикою глобальної торгівлі відходами. Токсичний колоніалізм представляє неоколоніальну політику, яка сьогодні продовжує підтримувати глобальну нерівність через несправедливі системи торгівлі. Токсичний колоніалізм використовує термін колоніалізм, оскільки «характеристики колоніалізму, включаючи економічну залежність, експлуатацію праці та культурну нерівність, тісно пов'язані з новою сферою колоніалізму токсичних відходів».
Електронні відходи Електронні відходи, також відомі як електронні відходи, стосуються викинутих електричних або електронних пристроїв. Швидко зростаючий надлишок електронних відходів у всьому світі є результатом швидкого технологічного прогресу, змін у носіях інформації (касети, програмне забезпечення, MP3), падіння цін і запланованого морального старіння. За оцінками, щороку утворюється близько 50 мільйонів тонн електронних відходів, більшість з яких надходить із США та Європи. Більшість цього електронного сміття відправляється до країн Азії та Африки, що розвиваються, для переробки та утилізації.
Різноманітні дослідження вивчали вплив цих електронних відходів на навколишнє середовище та здоров'я людей, які живуть і працюють поблизу звалищ електронних відходів. Важкі метали, токсини та хімічні речовини витікають із цих викинутих продуктів у навколишні водні шляхи та ґрунтові води, отруюючи місцеве населення. Люди, які працюють на цих звалищах, місцеві діти, які шукають речі для продажу, і люди, які живуть у навколишніх громадах, усі піддаються впливу цих смертельних токсинів.