Ендокринні руйнівники, які іноді також називають гормонально активними агентами, хімічні речовини, що руйнують ендокринні процеси, або сполуки, що руйнують ендокринні процеси (EDC) — хімічні речовини, які можуть впливати на ендокринну (або гормональну) систему. Ці порушення можуть викликати ракові пухлини, вроджені дефекти та інші порушення розвитку. Виявлені в багатьох побутових і промислових продуктах, ендокринні руйнівники «перешкоджають синтезу, секреції, транспортуванню, зв'язуванню, дії або виведенню природних гормонів в організмі, які відповідають за розвиток, поведінку, фертильність і підтримку гомеостазу (нормальний клітинний метаболізм)».
Будь-яка система в організмі, що контролюється гормонами, може бути виведена з ладу гормональними руйнівниками. Зокрема, ендокринні руйнівники можуть бути пов'язані з розвитком труднощів у навчанні, важкого синдрому дефіциту уваги, проблем когнітивного розвитку та розвитку мозку.
Були суперечки щодо ендокринних руйнівників, деякі групи закликали до швидких дій регуляторів, щоб усунути їх з ринку, а регулятори та інші вчені закликали до подальших досліджень. Деякі ендокринні руйнівники були виявлені та вилучені з ринку (наприклад, препарат під назвою діетилстильбестрол), але невідомо, чи справді деякі ендокринні руйнівники на ринку завдають шкоди людям і дикій природі в дозах, яким піддаються дика природа та люди. Крім того, ключову наукову статтю, опубліковану в 1996 році в журналі Science, яка допомогла започаткувати рух тих, хто виступає проти ендокринних руйнівників, було відкликано, а її автора було визнано причетним до наукового порушення.
Дослідження на клітинах і лабораторних тваринах показали, що EDC можуть спричинити несприятливі біологічні ефекти у тварин, а низький рівень впливу також може спричинити подібні ефекти у людей. EDC у навколишньому середовищі також можуть бути пов'язані з репродуктивними проблемами та проблемами безпліддя в дикій природі, а заборони та обмеження на їх використання пов'язані зі зменшенням проблем зі здоров'ям і відновленням деяких популяцій дикої природи.
Історія Термін «ендокринний руйнівник» був введений у 1991 році в Wingspread Conference Center у Вісконсині. Одна з перших статей про це явище була написана Тео Колборн у 1993 році. У цій статті вона заявила, що хімічні речовини навколишнього середовища порушують розвиток ендокринної системи, і що наслідки впливу під час розвитку часто є постійними. Незважаючи на те, що дехто заперечував порушення роботи ендокринної системи, робочі сесії з 1992 по 1999 роки сформували консенсусні заяви вчених щодо небезпеки ендокринних руйнівників, особливо для дикої природи, а також для людей.
Ендокринне товариство оприлюднило наукову заяву, в якій викладено механізми та вплив ендокринних руйнівників на «чоловічу та жіночу репродукцію, розвиток молочної залози та рак, рак передміхурової залози, нейроендокринологію, щитоподібну залозу, метаболізм та ожиріння та серцево-судинну ендокринологію», а також показано, як експериментальні та епідеміологічні дослідження збігаються з клінічними спостереженнями на людях «щоб назвати хімічні речовини, що руйнують ендокринну систему (EDC), серйозною проблемою для громадського здоров'я». У заяві зазначається, що важко довести, що ендокринні руйнівники спричиняють захворювання людини, і рекомендовано дотримуватися принципу обережності. Одночасна заява висловлює занепокоєння політикою.
Сполуки, що порушують роботу ендокринної системи, охоплюють різноманітні хімічні класи, включаючи ліки, пестициди, сполуки, що використовуються в промисловості пластмас і в споживчих товарах, промислові побічні продукти та забруднювачі, і навіть деякі природні ботанічні хімічні речовини. Деякі з них значно поширені в довкіллі та можуть біоакумулюватися. Деякі з них є стійкими органічними забруднювачами (СОЗ) і можуть переноситися на великі відстані через національні кордони, їх виявлено практично в усіх регіонах світу, та навіть можуть зосереджуватися біля Північного полюса через погодні умови та холодні умови. Інші швидко розкладаються в навколишньому середовищі чи організмі людини або можуть бути присутні лише протягом короткого періоду часу.
Вплив на здоров'я, пов'язаний із сполуками, що порушують роботу ендокринної системи, включає низку репродуктивних проблем (зниження фертильності, аномалії чоловічого та жіночого репродуктивного тракту та спотворене співвідношення чоловіків/жінок, втрата плоду, проблеми з менструальним циклом); зміни рівня гормонів; раннє статеве дозрівання; проблеми з мозком і поведінкою; порушення імунних функцій; і різні види раку.
Одним із прикладів наслідків впливу гормонально активних агентів на тварин, що розвиваються, включаючи людей, є випадок препарату діетилстильбестрол (DES), нестероїдного естрогену, який не є забруднювачем навколишнього середовища. До його заборони на початку 1970-х років лікарі призначали DES п'яти мільйонам вагітних жінок, щоб запобігти викидням, до 1947 року цей препарат використовувався не за призначенням. Після того, як діти пережили період статевого дозрівання, було виявлено, що DES впливає на розвиток репродуктивної системи та викликає рак вагіни. Актуальність саги про DES щодо ризиків впливу ендокринних руйнівників є сумнівною, оскільки дози, які беруть участь у цьому, набагато вищі для цих осіб, ніж для тих, що викликані впливом навколишнього середовища.
У водних мешканців, які зазнали впливу ендокринних руйнівників у міських стічних водах, спостерігалося зниження рівня серотоніну та посилення фемінізації.
У 2013 році ВООЗ та Програма ООН з навколишнього середовища опублікували дослідження, найповнішу доповідь про EDC на сьогоднішній день, закликаючи до додаткових досліджень, щоб повністю зрозуміти зв'язок між EDC та ризиками для здоров'я людей і тварин. Команда вказала на значні прогалини в знаннях і закликала до додаткових досліджень, щоб отримати більш повну картину впливу речовин, що руйнують ендокринну систему, на здоров'я та навколишнє середовище. Щоб покращити глобальні знання, команда рекомендує:
Тестування: відомі EDC є лише «верхівкою айсберга», і для виявлення інших можливих ендокринних руйнівників, їх джерел і шляхів впливу потрібні більш комплексні методи тестування. Дослідження: потрібні додаткові наукові докази для визначення впливу сумішей EDC на людей і дику природу (головним чином через промислові побічні продукти), яким люди і дика природа все частіше піддаються впливу. Звітність: багато джерел EDC невідомі через недостатню звітність та інформацію про хімічні речовини в продуктах, матеріалах і товарах. Співпраця: більший обмін даними між вченими та між країнами може заповнити прогалини в даних, насамперед у країнах, що розвиваються, і країнах із економікою, що розвивається.
Ендокринна система Ендокринні системи є у більшості різновидів тварин. Ендокринна система складається із залоз, які виділяють гормони, і рецепторів, які виявляють і реагують на гормони.
Гормони подорожують по всьому тілу і діють як хімічні посланці. Гормони взаємодіють із клітинами, які містять відповідні рецептори на своїй поверхні. Гормон зв'язується з рецептором, подібно до того, як ключ вставляється в замок. Ендокринна система регулює коригування через повільніші внутрішні процеси, використовуючи гормони як месенджерів. Ендокринна система виділяє гормони у відповідь на подразники навколишнього середовища та для оркестрування змін у розвитку та репродуктивності. Коригування, викликані ендокринною системою, є біохімічними, змінюючи внутрішню та зовнішню хімію клітини, щоб викликати довгострокові зміни в організмі. Ці системи працюють разом, щоб підтримувати належне функціонування організму протягом усього його життєвого циклу. Статеві стероїди, такі як естрогени та андрогени, а також гормони щитоподібної залози підлягають регулюванню зі зворотним зв'язком, що має тенденцію обмежувати чутливість цих залоз.
Гормони діють у дуже малих дозах (частка на мільярд). Таким чином, ендокринні порушення також можуть виникнути внаслідок впливу низьких доз екзогенних гормонів або гормонально активних хімічних речовин, таких як бісфенол А. Ці хімічні речовини можуть зв'язуватися з рецепторами інших гормональних процесів. Крім того, оскільки ендогенні гормони вже присутні в організмі в біологічно активних концентраціях, додатковий вплив відносно невеликих кількостей екзогенних гормонально-активних речовин може порушити правильне функціонування ендокринної системи організму. Таким чином, ендокринний руйнівник може викликати несприятливі наслідки при набагато нижчих дозах, ніж токсичність, діючи через інший механізм.
Час впливу також має вирішальне значення. Найбільш критичні етапи розвитку відбуваються у внутрішньоутробному періоді, коли запліднена яйцеклітина ділиться, швидко розвиваючи всі структури повністю сформованої дитини, включаючи більшу частину проводки в мозку. Втручання в гормональну взаємодію внутрішньоутробно може мати серйозні наслідки як на структуру, так і на розвиток мозку. Залежно від стадії репродуктивного розвитку, втручання в гормональні сигнали може призвести до незворотних ефектів, які не спостерігаються у дорослих, які піддавалися однаковій дозі протягом того самого часу. Експерименти з тваринами виявили критичні моменти внутрішньоутробного розвитку та дні після народження, коли вплив хімічних речовин, що впливають на гормони або імітують їх, має несприятливі наслідки, які зберігаються до зрілого віку. Порушення функції щитоподібної залози на ранніх стадіях розвитку може бути причиною аномалії статевого розвитку як у чоловіків так і у жінок, ранніх порушень моторного розвитку та труднощів у навчанні.
Існують дослідження клітинних культур, лабораторних тварин, дикої природи та людей, які випадково зазнали впливу, які показують, що хімічні речовини навколишнього середовища спричиняють широкий спектр впливів на репродуктивність, розвиток, ріст і поведінку, і тому, хоча «ендокринні порушення у людей через шкідливі хімічні речовини залишаються в основному недемонстрованими, наука, що лежить в її основі, обґрунтована, і потенціал для таких ефектів реальний». У той час як сполуки, які виробляють естрогенну, андрогенну, антиандрогенну та антитиреоїдну дію, були вивчені, менше відомо про взаємодію з іншими гормонами.
Взаємозв'язок між впливом хімічних речовин і впливом на здоров'я досить складний. Важко остаточно пов'язати конкретну хімічну речовину з конкретним впливом на здоров'я, а дорослі, які зазнали впливу, можуть не проявляти жодних негативних наслідків. Але плоди та ембріони, чий ріст і розвиток сильно контролюються ендокринною системою, є більш вразливими до впливу та можуть розвинути явні чи ледве помітні довічні порушення здоров'я або репродуктивні аномалії. Допологовий вплив у деяких випадках може призвести до постійних змін і захворювань дорослих.
Дехто в науковому співтоваристві стурбований тим, що вплив ендокринних руйнівників в утробі матері або на ранньому етапі життя може бути пов'язаний із розладами нервової системи, включаючи зниження IQ, СДУГ та аутизм. Певні види раку та аномалії матки у жінок пов'язані з впливом діетилстильбестролу (DES) в утробі матері через DES, який використовується для лікування.
В іншому випадку фталати в сечі вагітних жінок були пов'язані з ледь помітними, але специфічними генітальними змінами у їхніх немовлят чоловічої статі — коротшою аногенітальною дистанцією, більш схожою на жіночу, і пов'язаним з цим неповним опущенням яєчок і меншими мошонкою та пенісом. Консультанти промисловості фталатів поставили під сумнів наукову достовірність цього дослідження. Станом на червень 2008 року було проведено лише п'ять досліджень аногенітальної дистанції у людей, і один дослідник заявив: «Проте, чи пов'язані показники AGD у людей з клінічно важливими результатами, ще належить визначити, як і його корисність як міри дії андрогенів в епідеміологічних дослідженнях».
Вплив на рівень власних гормонів організму