Ян Ґрущиньський гербу Порай ( 1405 — 8 жовтня 1473) — польський римсько-католицький і державний діяч, Куявсько-Поморський єпископ (1451–1463), Краківський єпископ (1463–1464), архієпископ Ґнєзненський і Примас Польщі (1464–1473); секретар королівський (1450–1454), канцлер великий коронний (1455–1469).

Життєпис Народився Ян близько 1405 року в Івановицях у Сєрадзькій землі. Був найстаршим сином хорунжого меншого сєрадзького Яна із Ґрущиць та Івановиць і Малґожати з Нарамиць і Парциць гербу Лодзя. Мав 5 братів:  — доктора декретів і каноніка ґнєзненського,  — хорунжого каліського, Анджея — каноніка познанського,  — каштеляна каліського, ЯкубаAntoni Gąsiorowski, Starostowie wielkopolskich miast królewskich w dobie jagiellońskiej, Warszawa-Poznań 1981, s. 74..

З 1431 року Ян навчався в Академії Краківській.

Політична кар'єра Одночасно з навчанням в університеті Ян Ґрущиньський почав працювати у королівській канцелярії королівським писарем (1430—1450). 1440 року перебував у почті короля Владислава III Варненчика, який вирушив до Угорщини, щоб зайняти престол. 1442 року король протегував йому при отриманні пробства у Сєрадзі. 1444 року повернувся до Польщі, привіз королівські інструкції на Пйотркувський з'їзд і закликав духовенство підкоритися папі Євгенію IV. Після загибелі короля Владислава Варненчика, продовжив працювати в канцелярії його наступника Казимира IV Ягеллончика, будучи одним із співавторів політики централізації. Протягом 1450–1454 років був секретарем королівськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 53..

1455 року Ґрущиньський був призначений канцлером великим коронним, керував польською політикою під час Тринадцятирічної війни. Підтримуючи тісні зв'язки з антитевтонським Прусським союзом, він стає прихильником об'єднання Пруссії з Польським королівством, підтримував зусилля короля Казимира Ягеллончика щодо цього. Протягом 1456—1457 років був намісником-великорадцею Великопольщі та Пруссії, посприяв викупу Мальборка у Тевтонського ордену (1457). Він здійснив великий вплив на переговори та укладення договору з чеським королем Їржі з Подєбрад у Ґлоґуві 1462 року.

1463 року Ян Ґрущиньський очолив польську делегацію на переговорах із Тевтонським орденом у Бжесць-Куявському, а 1466 року він був присутній при укладанні угоди з тевтонськими лицарями у Торуні, став гарантом Торунського мируAntoni Gąsiorowski, Polscy gwaranci traktatów z Krzyżakami XIV—XV wieku, w: Komunikaty Mazursko-Warmińskie nr 2-3, 1971, s. 258.. 1468 року у Ґрущиньського під час перебування в Бидгощі стався параліч лівого боку. 1469 року, будучи частково паралізованим, склав обов'язки канцлера, проте зберіг близькі контакти з королем, якого він і надалі супроводжував у численних подорожах і зустрічах.

Духовна кар'єра Ян Ґрущинський обіймав ряд духовних посад: каноніка й архідиякона міста Егера (Угорщина) (1440—1441), пробста сєрадзького (1442), каноніка капітули Святого Єжи на Вавелю (1442), кустоса краківського (1443—1450), каноніка ґнєзненського (1444), познанського (1445—1449), влоцлавського (1447) і краківського (1448), декана краківського (1449)Jacek Wiesiołowski, Episkopat polski w XV w. jako grupa społeczna, w: Społeczeństwo Polski średniowiecznej, t. 4, Warszawa 1990, s. 268—269..

1448 року Яна Ґрущиньського король номінував на посаду єпископа Куявсько-Поморського, капітула обрала його 1450 рокуArcybiskupi gnieźnieńscy, prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 aż do roku 1821 czyli do połączenia arcybiskupstwa gnieźnieńskiego z biskupstwem poznańskiem, T. 2, oprac. Jan Korytkowski, Poznań, Kuryer Poznański, 1888, s. 332., проте лише 12 січня 1451 року здобув папське погодження, єпископське освячення прийняв 27 червня 1451 року у Костелі Воздвиження Чесного Хреста у Колі. 3 листопада 1452 року він засновує цех шевців, настарішу цехову організацію у Влоцлавеку і затверджує його статут, уточнюючи порядок релігійного життя в цеху та умови вступу до нього.

У серпні 1453 року був у складі посольства для укладення шлюбної угоди між королем Казимиром та Єлизаветою Ракушанкою. Будучи наближеною особою короля, він у листопаді 1454 року привіз майбутню королеву до Кракова та брав активну участь у королівському шлюбі.

28 січня 1456 року, внаслідок приєднання Гданська до Польського королівства, заснував там 6 нових парафій: Св. Марії, св. Катерини, св. Івана, св. Петра і Павла, св. Варфоломія та св. Варвари. 1460 року був королем номінований Краківським єпископом усупереч капітулі, котра вибрала Яна Лютека із Бжезя, та всупереч папі, який призначив на цю посаду Якуба з Сенна. Проте, єпископство обійняв урешті-решт папський кандидат.

14 грудня 1463 року Ґрущиньський був призначений Краківським єпископом, майже за рік, 19 жовтня 1464 року, — архієпископом Ґнєзненським і Примасом Польщі. Під час свого понтифікату він брав більше участь у державній політиці, ніж в управлінні дієцезією, однак скликав п'ять провінційних синодів, головним результатом яких було оподаткування духовенства для боротьби з тевтонськими лицарями. Для цього в 1465–1466 роках він виділив частину цінностей зі скарбниці Ґнєзненського собору. 1470 року отримав від папи Павла ІІ дозвіл на заснування монастиря бернардинів у Ловичі.

Ян Ґрущиньський раптово помер у Кракові 8 жовтня 1473 року, був похований у Ґнєзненському катедральному соборі. Його пізніший наступник Ян Ласький близько 1520 року зробив йому чудовий надгробок із червоного мармуру — роботи Яна Флорентчика з Естергома. Наразі його останки покояться в костелі Святої Катерини Александрійської, заснованому Ґрущиньськими в їхньому маєтку Івановицях.

Примітки

Джерела Antoni Gąsiorowski, Gruszczyński Jan, [w:] «Wielkopolski słownik biograficzny» 1983, s. 235. Arcybiskupi gnieźnieńscy, prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 aż do roku 1821 czyli do połączenia arcybiskupstwa gnieźnieńskiego z biskupstwem poznańskiem, T. 2, oprac. Jan Korytkowski, Poznań, Kuryer Poznański, 1888, s. 329—387. Krystyn Malinowski, Jan Gruszczyński, [w:] Polski słownik biograficzny, Tom IX, Gross Adolf — Horoch Kalikst, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961, s. 55—57. Ludwik Łętowski, Katalog biskupów, prałatów i kanoników krakowskich. T.2. Biskupi krakowscy, Kraków, Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1852, s. 1-25. Marceli Kosman, Między tronem a ołtarzem, Poznań, 2000, .