Філліс Сент-Фелікс Такстер (англ. Phyllis St. Felix Thaxter) (20 листопада 1919 — 14 серпня 2012) — американська акторка. Найбільш відома роллю Еллен Лоусон у фільмі «Тридцять секунд над Токіо» (1944) та Марти Кент у фільмі «Супермен» (1978). Також знімалася у фільмах «Зачарована» (1945), «Кров на місяці» (1948) та «Світ Генрі Орієнта» (1964).
Раннє життя Народилася в Портленді, штат Мен, однією з трьох дітей Філліс (до шлюбу Шуйлер) Такстер, колишньої акторки, та Сідні Сент-Фелікса Такстера, який згодом працював суддею Верховного суду штату Мен.
Рідними братами й сестрами Філліс Такстер були Сідні Такстер і Гільдегарда Шуйлер Такстер Нісс Ґіґну.
Її дідусь був майором Сідні В. Такстером, нагородженим Медаллю Пошани за героїзм під час Громадянської війни в США.
Кар'єра Перед тим, як з'явитися в кіно, Такстер грала на сцені. Коли Дороті МакҐвайр поїхала до Голлівуду, Текстер замінила її у бродвейській п'єсі «Клавдія». 1944 року вона підписала контракт з кіностудією Metro-Goldwyn-Mayer. Її дебют у кіно відбувся у фільмі 1944 року «Тридцять секунд над Токіо» (Thirty Seconds Over Tokyo). 1945 року у фільмі-нуар «Зачарована» (Bewitched) Текстер зіграла Джоан Елріс Елліс, жінку з роздвоєнням особистості. У 1948 році вона зіграла доньку власника худоби у фільмі «Кров на місяці».
На студії MGM вона зазвичай зображала вічно терплячу дружину видатних чоловіків. У 1950-х вона перейшла до Warner Brothers, але зазвичай грала однотипні ролі. Її кар'єра завмерла після нападу поліомієліту в 1952 році. Вона повернулася в таких телесеріалах, як «Сириця», зобразивши Поліну Кушман в епізоді «Синій шпигун» (1961), «Вагончик» («Історія Крістін Елліотт» і «Історія Вівіан Картер»), «Сутінкова зона» («Примхи молодої людини») і «Альфред Гічкок представляє».
Вона повернулася на Бродвей, з'явившись у виставі «Візьми її, вона моя» в Білтмор (англ. Samuel J. Friedman Theatre) у 1961 році.
У 1978 році Такстер разом з Гленном Фордом отримала роль Джонатана і Марти Кент у блокбастері «Супермен». Продюсерами фільму були чоловік її дочки Скай Обрі, Ілля Салкінд, та свекор Олександр Салкінд.
Особисте життя Патриція Босворт у своїй біографії Монтгомері Кліфта розповідає про близькі стосунки Такстер з Кліфтом на початку 1940-х, пишучи, що вони «здавалися настільки близькими, що багато людей припускали, що вони врешті одружаться».
Працюючи в MGM, Такстер одружилася з Джеймсом Т. Обрі-молодшим, який згодом став президентом CBS-TV і MGM. Вони розлучилися в 1962 році. У них було двоє дітей: Сьюзен Шуйлер «Скай» Обрі, акторка, та Джеймс Вотсон Обрі. У 1962 році Такстер одружується з Гілбертом Леа. Вони прожили у шлюбі 46 років до його смерті 4 травня 2008 року.
Республіканка, вона підтримувала кампанію Дуайта Ейзенхауера на президентських виборах 1952 року.Motion Picture and Television Magazine, November 1952, page 34, Ideal Publishers
Смерть Такстер померла 14 серпня 2012 року у віці 92 років у Лонгвуді, штат Флорида, після восьмирічної боротьби з хворобою Альцгеймера.
Згідно з її бажанням, її кремували, а прах розвіяли над морем. Її ім'я було додано до надгробка її чоловіка (як кенотаф) на кладовищі Святої Марії Діви у Фалмуті, штат Мен, де вона прожила багато років.
Примітки