Людмила Родіонівна О́гнєва (12 квітня 1936, Вінницька область — 29 квітня 2022, Київ) — українська майстриня художньої вишивки, громадська діячка; член Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Національної спілки журналістів України. Лауреат V Всеукраїнського конкурсу «Український вишитий рушник» та міжобласного конкурсу «Жінка Донбасу — 2007».
Життєпис Народилася 12 квітня 1936 року у Вінницькій області (нині Україна). З 1944 року мешкала у місті Торезі Донецької області. Після закінчення школи навчалася на фізичному факультеті Воронезького університету (здобула фах радіофізикаПро автора. Джерела про Людмилу Огнєву / Людмила Огнєва. Український Донбас.), де й почала працювати інженером-конструктором, а згодом викладачем у Воронезькому політехнічному інституті.
З 1966 року мешкала у Донецьку, понад десять років працювала в Донецькому політехнічному інституті, і ще деякий час — інженером-програмістом на шахті імені Леоніда Лутугіна в Торезі.
Співзасновниця та заступник директора громадського музею «Смолоскип» у Донецьку. Тривалий період працювала спеціальним кореспондентом, а з 2014 року обіймала посаду заступника головного редактора газети «Україна козацька». Її дослідницькі інтереси охоплювали життя та творчість шістдесятників. Регулярно публікувала свої матеріали у тижневиках «Донеччина» та «Світлиця». З 2015 року — вимушена переселенка.
Померла в Києві 29 квітня 2022 року. Похована у Києві на Байковому цвинтарі в колумбарії у центральній частині кладовища.
Громадська діяльність Після відновлення державної незалежності України, була заступником голови Донецької крайової організації Народного Руху; протягом 1998—2017 років, очолювала Донецький обласний відділ Союзу українок.
Займалася збереженням української культурної спадщини, зокрема унікальних мозаїк Алли Горської в Донецьку (дев'ять панно 1965—1966 років у школі № 5 та «Жінка-птах» у магазині «Рубін»), а також мозаїк Опанаса Заливахи у Донецьку, у створенні яких брав участь Василь Стус.
Повертала із забуття імена видатних діячів Донеччини, про яких замовчував комуністичний режим, зокрема дисидентів Олекси Тихого та Василя Макуха. Щодо останнього: допомагала збирати матеріали та упорядкувала книгу «Воїн армії безсмертних» (Донецьк, 2013); дала поштовх для створення у 2015 році Національною телекомпанією України кінострічки «Смолоскип. Василь Макух» (автори: Андрій Данильченко, Олександр Рябокрис; режисер: Олександр Рябокрис). авторка-упорядниця видань «Дух одвічної стихії» (Донецьк, 2009); «Символ української нації» (Донецьк, 2009); упорядниця збірника статей «Що ми знаємо про Донбас?» (Донецьк, 2009); книги «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва» (Київ, 2015); 11 томів «Антології гуманної педагогіки» (2018—2022)Антологія гуманної педагогіки / Людмила Огнєва. Український Донбас.. Долучилася до видання книги «Заячий пастух» Василя Гайворонського.
Творчість Займаючись збиранням вишитих сорочок та рушників з різних регіонів, з часом захопилася вишиванням і створила велику колекцію рушників з народними орнаментами Східного Поділля, вишиваних сорочок відомих українців — Миколи Чернявського, Дмитра Чернявського, Василя Сліпака (Міфа), В'ячеслава Чорновола, Тараса Шевченка, Богдана Хмельницького, Івана Франка, Алли Горської, Олекси Тихого, Павла Полуботка, Євгена Коновальця, Олекси Гірника. Авторка:
книг та брошур «Перлини українського монументального мистецтва на Донеччині» (Івано-Франківськ, 2008); «Вишивані речі дорослим і малечі» (Донецьк, 2009); «Незнані вояки» (Донецьк, 2009); «Лесин рушник» (Донецьк, 2009); «„Ліниві“ орнаменти» (Донецьк, 2009); альбомів «Молюсь за тебе, Україно!» (Бахмут, 2020); «З нами Бог і Україна. Донеччина» (Бахмут, 2020); «Білі птахи Донеччини» (Київ, 2020); «Зриме слово: Християнські символи у вишивці» (Київ, 2020); «Музика на полотні: Вишиття у народних піснях» (Київ, 2020); «Молюсь за тебе, Україно!» (Київ, 2020); «Подарунки предків» (Київ, 2021). </div>
Виставки З 4 листопада до 11 грудня 2015 року в Києві, у Музеї Івана Гончара, відбулася виставка «Культурний простір Донеччини. Людмила Огнєва: Українське вишиття», на якій було експоновано частину її вишивок, врятованих з тимчасово окупованої території; З 21 квітня 2017 року у Львові, в приміщенні Музею Івана Франка, проводилася виставка української вишивки Людмили Огнєвої «З нами Бог і Україна». На ній було представлено понад 100 вишитих картин з оригінальними орнаментами, присвячених видатним українцям різних історичних періодів — від княжої доби до сучасності. З 30 червня 2017 року виставка продовжила діяти у львівському Музеї визвольної боротьби України. Надалі, з 22 вересня по 22 жовтня 2017 року, в рамках проєкту «ДНК Покровська: в мені історія країни», виставка пройшла в приміщенні Покровської центральної міської бібліотеки імені Тараса Шевченка у місті Покровську. З 26 жовтня до кінця листопада 2017 року ця ж виставка проходила у місті Костянтинівці у приміщенні Костянтинівського міського краєзнавчого музею.
Примітки
Література