Кшиштоф Зиґмунт ПацВялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 2 т. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; Маст. З. Э. Герасімовіч. — 2-е выд. — Мінск: БелЭн, 2007. — с. 422., також Христофор Сигізмунд (1621 — ) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої; хорунжий великий литовський (1646—1656), підканцлер литовський (1656—1658), великий канцлер литовський (1658—1684).
Життєпис Кшиштоф Зиґмунт народився 1621 року, походив із магнатського роду Паців гербу Гоздава. Був другим сином Стефана Паца, на той час писаря великого литовського, й Анни Марцибели Рудоміна-Дусяцької. Мав двох братів — Станіслава та , та трьох сестер — Зофію, Анну та Катажину.
1632 року разом із старшим братом Станіславом почали навчатися у Краківському університеті, 1638 року продовжили навчання у Падуанському університеті, а 1639 року в Перуджі. Близько трьох років перебували брати також на навчанні у Ґраці, вдосконалюючи німецьку мову. Служив Кшиштоф у французькій, іспанській і голландській арміях, відвідав Францію, Іспанію, Англію. 1642 року записався до Льєзького університету на право та математику. 1643 року, після смерті матері та брата Станіслава повернувся до Литви.
1646 року Кшиштоф став конюшим литовським, проте восени був змушений поступитися цією посадою Богуславові РадзивіллуUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 55-56.. Цього ж року став хорунжим великим литовськимPacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 151.. Неодноразово обирався послом на сейми Речі Посполитої — 1647Jan Dzięgielewski, Izba poselska w systemie władzy Rzeczypospolitej w czasach Władysława IV, Warszawa 1992, s. 175., 1648Volumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 86., 1649Volumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 146., 1649/1650Łucja Częścik, Sejm warszawski w 1649/50 roku, 1978, s. 149.Stefania Ochmann-Staniszewska, Sejm koronacyjny Jana Kazimierza w 1649 r., Acta Universitatis Wratislaviensis. Historia 45, Wrocław 1985, s. 249., 1650, 1652, 1653, 1654, 1655 роківStefania Ochmann-Staniszewska, Zdzisław Staniszewski, Sejm Rzeczypospolitej za panowania Jana Kazimierza Wazy. Prawo — doktryna — praktyka, tom II, Wrocław 2000, s. 392.. На сеймі 1648 року призначений до військової радиVolumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 79..
Кшиштоф Пац користувався великою довірою короля Яна II Казимира й більшість свого часу проводив у його компанії. Дотримувався профранцузької орієнтації, був прихильником ідей королеви Марії Луїзи Ґонзаґа.
1650 року проводив переговори зі шведським послом у Лейдені. У 1650, 1653 і 1655 роках був депутатом Головного трибуналу Великого князівства Литовського, 1650 року був обраний його маршалкомZłota księga szlachty polskiej, r. XVIII, Poznań 1896, s. 133.. 1651 року брав участь у військових діях проти козаків, власним коштом спорядив і утримував гусарську хоругву. На сеймі 1652 року був обраний як делегат для переговорів із козакамиPacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 153.. Був маршалком сейму надзвичайного у Бересті-Литовському, що тривав протягом 24 березня — 7 квітня 1653 рокуPacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 154..
1655 року, перебуваючи біля короля, Пац здійснював дискредитацію як зрадників братів Януша та Богуслава Радзивіллів. 1656 року отримав від короля Яна Казимира за дипломатичні заслуги (а також через шлюб із фрейліною королеви) меншу печатку підканцлера литовськогоPacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 156.. Підписав Віленське перемир'я 24 жовтня 1656 року з Московським царством.
2 березня 1658 року Кшиштоф Зиґмунт отримав посаду канцлера великого литовського. Під час перебування у московському полоні підскарбія литовського Вінцента Корвін-Ґосевського, був адміністратором скарбниці Великого князівства Литовського протягом кінця 1658 — початку 1659 роківUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 157—158.Pacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 157—158.. 6 вересня 1658 року засвідчив Гадяцький договір наступною присягою: .
Як представник Литви, проводив переговори зі Швецією, які закінчилися підписанням Олівського миру 1660 рокуPacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 158.. Він підтримував плани королеви Марії Луїзи Ґонзаґи щодо проведення виборів («при живому королі»). Виконавши низку політичних і дипломатичних функцій, він став одним із стовпів французької партії. 1661 року отримав із французької скарбниці 30 000 ліврівKazimierz Waliszewski, Polsko-francuzkie stosunki w XVII wieku 1644—1667. Opowiadania i źródła historyczne ze zbiorów archiwalnych francuzkich publicznych i prywatnych…, Kraków 1889, s. 102.. 1662 року отримав із каси французького посла у Речі Посполитій Антуана де Люмбре оплату 15 000 франків за підтримку плану елекції vivente rege французького кандидата королевиKazimierz Waliszewski, Polsko-francuzkie stosunki w XVII wieku 1644—1667. Opowiadania i źródła historyczne ze zbiorów archiwalnych francuzkich publicznych i prywatnych…, Kraków 1889, s. 110—111..
Протягом 1661–1663 років брав участь у військових кампаніях проти Московського царства та в УкраїніPacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 160.. Проводив також переговори з Московським царством, які призвели до підписання Андрусівського перемир'я 1667 року. Після смерті королеви Марії Луїзи поступово змінив політичну орієнтацію на прогабсбурзьку. Під час абдикаційного сейму 16 вересня 1668 року підписав акт підтверджуючий абдикацію Яна КазимираVolumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, 481.. Після цього підтримував кандидатуру московського царевича Федора на польський престолWacław Uruszczak, Fakcje senatorskie w sierpniu 1668 roku, w: Parlament, prawo, ludzie, studia ofiarowane profesorowi Juliuszowi Bardachowi w sześćiesięciolecie pracy twórczej, Warszawa 1996, s. 315.. Був членом генеральної конфедерації 5 листопада 1668 року на сеймі конвокаційномуVolumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 498..
Кшиштоф Пац 15 травня 1669 року він уклав угоду з примасом Міколаєм Пражмовським, великим коронним гетьманом Яном Собеським і великим підскарбієм коронним Яном Анджеєм Морштином про підтримку кандидатури принца Конде на польську корону. Проте пізніше був одним із лідерів партії, яка виступала за коронацію Міхала Корибута Вишневецького 1669 року, підписав його pacta conventaPorzadek na seymie walnym electiey między Warszawą a Wolą przez opisane artykuły do samego tylko aktu elekcyey należące vchwalony y postanowiony, Roku Pańskiego tysiąc sześćset sześćdziesiąt dziewiątego dnia wtorego miesiąca maia. [b.n.s]. Він був одним із лідерів придворної партії за правління Міхала Корибута Вишневецького, поруч із коронним підканцлером Анджеєм Ольшовським, його головним радником. Проте, Пац постійно ворогував із підканцлером і примасом Пражмовським за керівну роль у королівському оточенніPacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 164..
1673 року Кшиштоф Пац, зокрема як староста гродненський, добився прийняття закону, за яким кожен третій сейм повинен відбуватися у ГродніPacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 166.. У зв'язку з цим рішенням під наглядом канцлера протягом 1673—1678 років Гродненський замок було перебудовано, а біля стіни з боку річки Німан було збудовано будинок, де розташовувалися Посольська та Сенаторська Ізби. Про цю реконструкцію нагадує спеціальна табличка, вмурована над брамою замкуJ. Kowalczyk, Pałace i dwory późnobarokowe w mieście sejmowym Grodnie, [w:] Sztuka ziem wschodnich Rzeczypospolitej XVI—XVIII w., red. J. Lileyko, Lublin 2000, s. 451..
Був членом генеральної конфедерації створеної 15 січня 1674 року на конвокаційному сейміVolumina Legum, t. V, Petersburg 1860, s. 129.. Під час елекції 1674 року підтримував кандидатуру московського царя Олексія МихайловичаKrystyn Matwijowski, Pierwsze sejmy z czasów Jana III Sobieskiego, Wrocław 1976, s. 18.. Був електором Яна III Собеського від повіту ковенського 1674 рокуVolumina Legum, t. V, Petersburg 1860, s. 151.. Після його обрання разом із Міхалом Казимиром Пацом очолив опозицію до нього та був підкуплений Австрією і Бранденбургом. 1672 року бранденбурзьке посольство вручило йому як хабар 500 дукатівJacek Kaniewski, Z badań nad zjawiskiem korupcji w nowożytnej Rzeczypospolitej. XVII—XVIII wieku. Wieki Stare i Nowe 1(6), 2009, s. 146—147.. 1676 року був присутнім на коронаційному сейміPacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 167..
Кшиштоф Пац протяго свого життя зосередив у своїх руках значні маєтності. Був старостою вільковиським (1633), вовпінським, анікштанським, козеницьким, кліщелійським (1659—1670), вількійським (1661), гродненським, ковенським (1666—1676)Pacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 161, 167., пінським, шедувським, триським, віштинецьким (1658)Pacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 157., мейшаґольским, ширвінтським і остринським (1652), адміністратором Упітської, Шедувської (від 1658 року), Гродненської (1670—1673) та Олитської (1664—1684) економій, державцею старих мит Великого князівства Литовського (1668—1680), державцею соляної повинності литовської (1671—1673)Stanisław Zawadzki, Gospodarowanie ekonomiami królewskimi w Wielkim Księstwie Litewskim w świetle kontraktów dzierżawnych z II poł. XVII w., Warszawa 2021, s. 156., лісничим неманойцьким (1653).
1683 року поїхав на лікування до Карлових Вар. Помер Кшиштоф Пац 10 січня 1684 року у своєму маєтку Бельведері у ВаршавіPacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 169.. Похований разом із дружиною біля могили їхнього сина 1685 року у костелі Пажайсляйського монастиряPacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 171.. Їхнє поховання було неодноразово руйноване та профановане, проте 2003 року була здійснена церемонія перепоховання, яку провів каунаський єпископ Сіґітас Тамкевічюс.
Сім'я 1654 року одружився з , придворній дамі королеви Марії Луїзи, відомої своїм авторитарним характером. Мав із нею єдиного сина, який помер у восьмирічному віці.
Не маючи нащадків, канцлер Пац опікувався своїм родичем , якому 1673 року передав староство ковенське та маєток ЄзноPacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 168.. 1678 року змінив заповіт на користь іншого свого родича, Казімєжа Міхала Паца.
Фундації