Армія Конде () — французька польова армія часів Великої Французької революції. Одна з кількох польових армій емігрантів, єдина, що пережила війну Першої коаліції; інші були створені графом д'Артуа (братом короля Людовика XVI) і віконт де Мірабо. Армії емігрантів були сформовані аристократами та дворянами, які втекли від насильства у Франції після Серпневих декретів. Армією командував Луї Жозеф де Бурбон, принц де Конде, двоюрідний брат Людовика XVI, короля Франції. Серед його членів були онук Конде, герцог д'Анг'єн і двоє синів молодшого брата Людовика XVI, графа д'Артуа, тому армію іноді також називали «Армією принців».
Фінансові труднощі змусили Конде звернутися до іноземних дворів за підтримкою. Хоча армія воювала разом з австрійською армією, багато генералів на службі Габсбургів не довіряли Луї Жозефу, а політики у Відні вважали армію та її офіцерів ненадійними. Крім того, суперечності між цілями французьких роялістів і Габсбургів часто ставили Луї Жозефа в протиріччя з військовим керівництвом Габсбургів.
Склад армії
Окрім принців, до нього також входило багато молодих аристократів, таких як герцог де Рішельє, герцог де Блакас, віконт де Шатобріан, герцог де Шуазель, граф де Ланжерон, граф де Дамас, граф де Монлозьє, віконт де Бональд та інші. Наполягання офіцерів на тій же оплаті, на яку вони мали право у Франції, створювало проблеми для їхніх спонсорів, серед яких були Іспанія, Португалія та Неаполь, а також Британія та, згодом, Росія. Британці фінансували армію найдовше, з 1795 по 1797 рік, і знову в 1799 році до її розпуску в 1801 році.
Спочатку армія нараховувала приблизно 25 000 чоловік, розмір армії змінювався, значною мірою залежачи від вимог, які до неї ставилися, а також від доступного фінансування. На кінець 1792 року військо налічувало 5000 чоловік. Після набору в 1796 році в містах Майнц і Мангейм, а також у швейцарських кантонах, в армії налічувалося 10 000 чоловіків.