Сідні Герберт, 1-й барон Герберт з Лі, PC (;  — британський державний діяч, близький союзник і довірена особа Флоренс Найтінгейл.

Ранній життєпис Сідні Герберт був молодшим сином Джорджа Герберта, 11-го графа Пембрук, а його матір'ю була російська дворянка графиня Катерина Воронцова, донька російського посла в Сент-Джеймсі Семена Романовича Воронцова.Woronzow, HumphrysFamilyTree, accessed 4 April 2012 Воронзов-роуд у Сент-Джонс-Вуд у Лондоні названа на честь родини. Здобувши освіту в Оксфордському коледжі Герроу та Оріел, він заслужив репутацію оратора в Оксфордському союзі.

Кар'єра У 1832 році Герберт увійшов до Палати громад як член парламенту, обраний у Вілтширі від Консервативної партії. При Роберті Пілі він обіймав незначні посади, а в 1845 році був включений до складу кабінету як військовий міністр. Герберт залишався лояльним до Піла і вважався Пілітом або ліберальним консерватором. У 1852 році Сідні Герберт був призначений військовим міністром у коаліційному уряді лорда Джорджа Абердина з 1852 по 1854 роки, відповідаючи за воєнний офіс під час Кримської війни. Герберт недовгий час обіймав посаду в першому міністерстві лорда Генрі Пальмерстона в 1855 році, але пішов у відставку, коли уряд погодився провести розслідування щодо ролі уряду в Кримській війні. Герберт знову повернувся на посаду військового міністра в 1859 році, до того часу ця посада була об'єднана з посадою державного секретаря з питань війни.

Герберт був членом Кентерберійської асоціації з 20 березня 1848 року.

Більшу частину свого дорослого життя Сідні Герберт керував маєтками родини Пембрук, зосередженими у Вілтон-гаусі, графство Вілтшир. Його старший зведений брат, Роберт Герберт, 12-й граф Пембрук (1791—1862), вирішив жити у вигнанні в Парижі після катастрофічного шлюбу в 1814 році (скасований у 1818 році) на сицилійській принцесі Оттавії Спінеллі ді Лауріно, принцесі Бутері).

Герберт попросив свою подругу Флоренс Найтінгейл повести групу медсестер до Скутарі під час Кримської війни, і разом вони з Найтінгейл після війни очолили рух за дотримання здоров'я військовиків та реформу військового відомства. Важка праця призвела до погіршення його здоров'я, тому в липні 1861 року, отримавши звання барона в пери Сполученого Королівства, він був змушений залишити державну посаду.

Особисте життя

Вважається, що на початку 1840-х років у Герберта був роман із відомою світською красунею та письменницею Керолайн Нортон, яка не змогла розлучитися з жорстоким чоловіком, тому стосунки припинилися в 1846 роціWoodham-Smith, Cecil. Florence Nightingale, 1820–1910. McGraw-Hill Book Company, 1951, p. 221 at archive.org.

У 1846 році Герберт одружився з Леді Елізабет (1822—1911), єдиною донькою генерал-лейтенанта Чарльза Еша Корт Репінгтона та племінниця Вільяма Корта, 1-го барона Гейтсбері. Вона була філантропом, письменницею та перекладачем, а також другом Бенджаміна Дізраелі, кардинала Меннінга та кардинала Вогана. Після смерті чоловіка леді Герберт стала «затятою ультрамонтанкою» та римо-католицькою разом із їхньою старшою донькою Мері.

Родина Сідні та Елізабет Герберти жили на Белгрейв-сквер, 49 у Лондоні та мали семеро дітей:

Марія Катерина (1849—1935), яка 1873 року одружилася з великим теологом-модерністом, бароном (фрайнером) Фрідріхом фон Гюгелем. Джордж Роберт Чарльз Герберт (1850—1895), який отримав титул і згодом став 13-м графом Пембрук, поєднавши баронство з цим графством. Елізабет Мод (1851—1933), яка 1872 року одружилася з композитором, сером Чарльзом Юбером Паррі, 1-им баронетом (сином Томаса Гамбієра Паррі), з Хайнем-Корту, поблизу Глостера. Сідні Герберт (1853—1913), також член парламенту, який змінив свого брата на посаді 14-го графа Пембрук. Вільям Реджинальд Герберт (1854—1870), пропав безвісти в морі, перебуваючи на борту HMS <i id="mwZA">Captain</i> у 16-річному віці. Майкл Генрі Герберт (Почесний сер Майкл Герберт, KCMG, CB, PC) (1857—1904), на честь якого названо місто Герберт у провінції Саскачеван у Канаді) — дипломат, який завершив свою кар'єру на посаді посла Великої Британії у США у Вашингтоні, округ Колумбія, після лорда Джуліана Паунсфоте. У 1888 році одружився з Лелією «Белль», донькою Річарда Торнтона Вілсона, нью-йоркського банкіра та бавовняного брокера сера Сідні Герберта, 1-го баронета. Леді Констанс Гвладіс (1859—1917), яка 1878 року одружилася з Сентом-Джорджом Генрі Лоутером, 4-им графом Лонсдейлом (у першому шлюбі народилася донька). У 1885 році одруждилася з Фредеріком Олівером Робінсоном, графом де Грей, пізніше 2-й і останній маркіз Ріпон (бездітний шлюб).

Смерть та вшанування пам'яті

Герберт помер на 51-му році життя від хвороби Брайта, незабаром після того, як залишив державну посаду, 2 серпня 1861 року. Похований на церковному цвинтарі у Вілтоні, перебудованому його батьком у неороманському стилі, з мармуровою монументальною статуєю всередині церкви поруч із Єлизаветою, його дружиною (яка, однак, була похована в місіонерському коледжі Святого Йосипа, Мілл-Гілл, де вона була помітною меценаткою).

Його статуя Фолі була встановлена перед Військовим відомством у Пелл-Мелі у Лондоні, а згодом, після знесення цієї будівлі, була встановлена поряд із статуєю Флоренс Найтінгейл Артура Джорджа Вокера на Ватерлоо-Плейс, поруч із Меморіалом Кримської війни.

Ще одна статуя на честь Сідні Герберта була встановлена в парку Вікторія, Солсбері, графство Вілтшир.  Є також меморіал йому на острові Інчкайт у Ферт-оф-Форт, який вшановує його підтримку розвитку острова.

Залив Герберта в Антарктиці та Пембрук в Онтаріо в Канаді, названі на честь Сідні Герберта. У Новій Зеландії головний геодезист Кентерберійської асоціації Джозеф Томас у 1849 році назвав найвищу вершину півострова Бенкс — горою Герберт. У 1863 році геодезичне бюро Отаго перейменувало місто Ванака на Пембрук.

Примітки

Джерела

Sir Tresham Lever, The Herberts of Wilton (Murray, 1967) Burke's Peerage, 107th edition Mark Bostridge, Florence Nightingale. The Woman and Her Legend (Viking, 2008)

Посилання

Hansard 1803—2005: contributions in Parliament by Lord Herbert of Lea