Яку́тська мо́ва (сах. саха тыла, долг. һака тыла) — мова якутів, основного населення Республіки Саха (суб'єкт РФ), тюркського народу північно-східного Сибіру і деяких прилеглих територій (Східна Азія).
Якутська мова досить відрізняється від інших тюркських мов, особливо в лексиці. Вона має багато слів, яких походження неясне (можливо, з палеоазійських мов). У якутській мові також є немало запозичених слів з монгольських мов. Через часткову русифікацію, іноді є запозичення та кальки з російської мови, усі новітні запозичення міжнародної лексики (напр., радіо).
Розповсюдження і кількість мовців Якутською (саха) мовою розмовляють якути і деякі нацменшини Республіки Саха-Якутія (Росія), а також у прилеглих адміністративних одиницях країни — у Магаданській, Іркутській областях, у Красноярському і Хабаровському краях.
Історично так склалося, що якутська мова виконувала роль лінгва франка в Східному Сибіру, тому нею розмовляли (і розмовляють) інші народи регіону — долгани, евени, евенки, юкагіри тощо; крім того поширеними явищами є білінгвізм і багатомовність — російсько-якутсько-юкагірська, російсько-якутсько-евенкійська тощо.
Чисельність носіїв якутської мови за даними препису населення РФ 2002 року — 456 288 осіб. Розповсюдженість володіння мовою (крім російської) // Перепис населення Росії 2002
Класифікація і діалекти якутської мови Якутська мова класифікується лінгвістами як північно-східна тюркська мова алтайської мовної сім'ї. У якутській мові виділяють три групи говорів: західна група — поширені на лівому березі Лени, вирізняють вілюйські і північно-західні говори; східна група — поширені на правому березі Лени, розподіляються на центральні і північно-східні говори) долганська група — поширені серед долганів Таймира і Анабарського улусу Сахи. Долганські говори найчастіше розглядаються як окрема долганська мова (долг. дулҕан тыла), що разом з якутською мовою творить якутську мовну підгрупу. Якутська мова на krugosvet.ru
Характерні риси якутської мови Якутська мова є однією з периферійних тюркських мов, що тривалий час перебувала в тісному контакті з монгольськими, тунгусо-маньчжурськими і частково палеоазійськими мовами, що загалом у порівнянні з рештою тюркських мов визначає її значні (крім синтаксису) відмінності від них. Разом з тим якутська мова є однією з найбільш вивчених на сьогодні тюркських мов.
Прикметними особливостями якутської мови є:
У фонетиці: наявність первинних довгих голосних і дифтонгів. сингармонізм.
У морфології: граматична будова в цілому аглютинативна (з елементами аналітизму). іменникові властиві категорії числа, відмінків: виділяються два типи відмінювання (безособове і особово-присвійне), система відмінків велика і складна, водночас відсутні спільні для решти тюркських мов родовий і місцевий відмінки. прикметник у якутській мові, на відміну від решти тюркських мов, як семантично, так і морфологічно чітко відмежований від іменників і прислівників. Від іменників прикметник відрізняється наявністю форми інтенсива, а від прислівників тим, що ніколи не вживається як обставина образу дії. якутському дієслову притаманні категорії способу, часу, особи і числа. У якутській мові розвинута система дієслівних способів (12) — дійсний, стверджувальний, наказовий, спосіб звичної дії, 2 спонукальних, умовний, умовно-бажальний, умовно-побоювальний, умовно-часовий, 2 способи припущення. розвинута система числівників і прислівників. якутські займенники поділяються на: особові, присвійні, особово-зворотні, вказівні і питальні. до службових слів належать післясклади, сполучники, вигуки і звертання (в якутській мові ціла група слів, які вживаються виключно як звертання).
У лексиці: значна кількість мовних запозичень з монгольської (2,5 тис. слів), евенкійської та російської: долганський діалект (мова) зазнав особливо значного впливу з боку евенкійської мови. дуже спеціфічний вплив російської мови — характеризується як відносно давніми запозиченнями, в т.ч. слів, які втратили/змінили своє первинне значення або втратили/змініли його в самій російський, напр. слово прізвище якутською буде араспааннья від або карбованець (рубль) — солкуобай від застарілого целковий; в той же час усі новітні запозичення міжнародної лексики здійснюються також за посередництва російської, через що мова преси і телебачення пістрявіє русизмами, які нерідко не є інкорпорованими в мовну практику.
Іменники Іменники мають форми множини й однини. Множина утворюється за допомогою суфікса -лар, який може виникати як -лар, -лэр, -лөр, -лор, -тар, -тэр, -төр, -тор, -дар, -дэр, -дөр, -дор, -нар, -нэр, -нөр, або -нор, залежно від попередніх приголосних і голосних. Множина використовується лише тоді, коли йдеться про декілька речей разом, а не під час визначення суми. Іменники не мають роду. Звук основи (кінцевий)Варіанти афіксаПрикладиГолосні, л-лар, -лэр, -лор, -лөрКыыллар (звірі), эһэлэр (ведмеді), оҕолор (діти), бөрөлөр (вовки)к, п, с, х-тар, -тэр, -тор, -төрАттар (коні), күлүктэр (тіні), оттор (трави), бөлөхтөр (групи)й, р-дар, -дэр, -дор, -дөрБаайдар (багаті), эдэрдэр (молоді), хотойдор (орли), көтөрдөр (птахи)м, н, ҥ-нар, -нэр, -нор, -нөрКыымнар (іскри), илимнэр (мережі), ороннор (ліжка), бөдөҥнөр (великі) Також існують деякі неправильні форми множини іменників, напр. уол (хлопець; син) > уолаттар, кыыс (дівчина; дочка) > кыыргыттар.
Якутська мова має вісім відмінків: Називний, знахідний, давальний, розділовий, відкладний, орудний, спільний та порівняльний.
Приклад: Відмінокэйэ (мир)Український відповідникуот (вогонь)Український відповідникНазивнийэйэмируотвогоньЗнахіднийэйэнимируотувогоньДавальнийэйэҕэмировіуоккавогневіРозділовийэйэтэ—уотта—Відкладнийэйэттэн—уоттан—ОруднийэйэнэнмиромуотунанвогнемСпільнийэйэлиин—уоттуун—Порівняльнийэтэтээҕэр—уоттааҕар—
Займенники Особові займенники в якутській мові розрізняють першу, другу і третю особи, а також однину і множину. Відмінок — түhүкОднинаМножина1-а особа2-а особа3-я особа1-а особа2-а особа3-я особаЯТиВін/ВонаМиВиВониНазивний — төрүөтминэнкинибиһигиэһигикинилэрРозділовий — араарыы——————Давальний — сыһыарыымиэхээйиэхэкиниэхэбиһиэхээһиэхэкинилэргэЗнахідний — туохтуумиигинэйигинкининибиһигиниэhигиникинилэриВідкладний — таһаарыымиигиттэнэйигиттэнкиниттэнбиһигиттэнэһигиттэнкинилэртэнОрудний — туттуумиигинэнэйигинэнкининэнбиһигинэнэһигинэнкинилэринэнСпільний — холбуумиигинниинэйигинниинкинилиинбиһигинниинэһигинниинкинилэрдиинПорівняльний — тэҥниимиигиннээҕэрэйигиннээҕэркинитээҕэрбиһигинээҕэрэһигиннээҕэркинилэрдээҕэр
Числівники 012345678910нуулбиириккиүстүөртбиэсалтасэттэаҕыстоҕусуон1120304050607080901001000уон биирсүүрбэотуттүөрт уонбиэс уоналта уонсэттэ уонаҕыс уонтоҕус уонсүүстыһыынча (муҥ)
Писемність і абетка В історії якутської писемності виділяється 4 етапи: До початку 1920-х років - писемність на основі кирилиці; 1917-1929 роки - писемність Новгородова, що має в основі латинський алфавіт; 1929-1939 роки - уніфікований алфавіт на латинській основі; З 1939 року - писемність на основі кирилиці.
Сучасна абетка якутської мови — на основі кирилиці з використанням 5 додаткових літер: , , Өө, Һһ, Үү і 2 комбінацій: Дь дь, Нь нь. Використовується також 4 дифтонги: уо, ыа, иэ, үө.
Якутська абетка
А а Б б В в Г г Ҕ ҕ Д д Дь дь Е е Ё ё Ж ж З з И и Й й К к Л л М м Н н Ҥ ҥ Нь нь О о Ө ө П п Р р С с Һ һ Т т У у Ү ү Ф ф Х х Ц ц Ч ч Ш ш Щ щ Ъ ъ Ы ы Ь ь Э э Ю ю Я я
Звуки, які означають літери якутської абетки
Якутська Кирилиця IPA ПриміткиА а /a/ Б б /b/ В в /v/ лише в мовних запозиченняхГ г /g/ як українське «Ґ» // «Г з гаком», як українське «Г» Д д /d/ Дь дь // «Д з м'яким знаком» (дзвінке «Ч», як укр. «Дж»)Е е /e, je/ лише у мовних запозиченняхЁ ё /jo/ лише у мовних запозиченняхЖ ж // лише у мовних запозиченняхЗ з /z/ лише у мовних запозиченнях И и /i/ Й й /j, j̃/ йотК к /k, q/ Л л /l/ М м /m/ Н н /n/ /ŋ/ Лігатура «НГ» (задньоязичне «Н»)Нь нь // «Н з м'яким знаком» (м'яке «Н»)О о /o/ Ө ө /ø/ «О з перекладиною» (як німецьке «Ö»)П п /p/ Р р /r/ С с /s/ Һ һ /h/ як англійське «H» (з придиханням)Т т /t/ У у /u/ Ү ү /y/ «Пряма У» (як німецьке «Ü»)Ф ф /f/ лише у мовних запозиченняхХ х /x/ Ц ц // лише у мовних запозиченняхЧ ч // Ш ш // лише у мовних запозиченняхЩ щ // лише у мовних запозиченняхЪ ъ [-] лише у мовних запозиченняхЫ ы // Ь ь [-] лише у мовних запозиченняхЭ э /e/ Ю ю /ju/ лише у мовних запозиченняхЯ я /ja/ лише у мовних запозиченнях
Історія і застосування якутської мови
Якутська мова тривалий час лишалася безписьменною, розвиваючись виключно як мова розмовна, притому будучи мовою міжнаціонального спілкування у Східному Сибіру, як значно впливала на мови сусідніх народів, так і зазнала зворотніх впливів від них. З приходом російських козаків-першопрохідців з сер. XVII — до сер. XVIII ст.ст. починається тривалий процес впливу російської на якутську. Однак, ані про вивчення (тим більше системного) якутської мови, ані створення писемності для неї в цей період не ідеться.
Цікаво, що як і в більшості випадків, один з перших описів якутів і однозначно перше документальне засвідчення і спробу передати відомості про якутську мову, ми знаходимо у праці західноєвропейця. Отже, таким першим виданням якутською мовою прийнято вважати частину книги нідерландського мандрівника Ніколаса Вітзена (Nicolaas Witsen, *1641-†1717). Цей амстердамський бургомістр якимось дивом відвідав наприкінці XVII ст. Сибір і свої враження від цієї мандрівки переповів у книзі рідною нідерландською мовою «Північна і Східна Тартарія» (), яка вийшла друком у 1692 році. У ній, зокрема, автор помістив 35 якутських слів, 29 числівників і навіть молитву «Отче наш» якутською. Перевидана у 1705 і 1785 рр. ця праця Вітзена довго лишалась фактично єдиним джерелом не лише для Західної Європи з якутської тематики та їхньої мови.
У XIX ст. задля запису якутських текстів, а також перекладної місіонерської літератури використовувались декілька різних абеток на основі кирилиці. Саме в період кін. XIX ст. — поч. XX ст. сформувалась літнорма якутської мови на основі центральних говорів (не в останню чергу під впливом мови фольклору).
У 1917 році нову якутську абетку на основі МФА створив Семен Новгородов. Спочатку він містив лише великі літери, а також знак : для відображення довгих звуків (Як головних, так і приголосних).
У 1924 році цю абетку було реформовано. Пізніше по декількох змінах урешті-решт у 1929 році цю абетку було замінено на уніфіковану тюркську абетку.
Однак у 1939 році латинську абетку якутської мови в терміновому порядку було переведено на сучасну кириличну основу з додатковими літерами.
Якутська мова є однією з найбільш досліджених серед решти тюркських. Перше її ґрунтовне дослідження («Про мову якутів») було здійснено санскритологом О. Н. Бетлінгком (опубліковано німецькою в Петербурзі в 1851 році; в 1990 видано російською). Надалі для вивчення якутської мови мали значення праці Е.К.Пекарського (Словник якутської мови, 1907–1930), В.В.Радлова (Якутська мова у її співвідношенні з ін. тюркськими мовами, 1908), Г. У. Ергіса, Д. Хітрова, С.В.Ястремського, пізніше Л.Н.Харитонова, Є.І.Убрятової, Н.Є.Петрова, П.А.Слєпцова тощо. Сучасними науковими осередками вивчення якутської мови є Інститут гуманітарних досліджень АН Республіки Саха (Якутія), Факультет якутської філології і культури Якутського державного університету.
Якутська мова з-поміж мов народів російської Півночі належить до найрозвинутіших. Нею створено багату літературу, її сучасний стан як державної у Республіці Саха закріплено на законодавчому рівніЗакон Республики Саха (Якутия) «О языках в Республике Саха (Якутия)», 1992 рік.
Якутською видаються преса, наукова та навчальна, публіцистична і популярна, художня і дитяча література; ведеться радіо- і телемовлення, викладаються предмети не лише в початковій і середній школі, а і у вишах (якутська і тюркська філологія і культура) республіки. Якутська мова присутня в Інтернеті, в т.ч. функціонує розділ ВікіпедіїЯкутська Вікіпедія.