Іллірія або Іллірик (; Charlton T. Lewis, Charles Short, A Latin Dictionary at Perseus, Illyria ) — країна в античний період в західній частині Балканського півострова, заселена племенами і кланами іллірійців, які говорили іллірійськими мовами.

РозмежуванняWilkes, J. J. The Illyrians, 1992,ISBN 0-631-19807-5,page 183,"… We may begin with the Venetic peoples, Veneti, Carni, Histri and Liburni, whose language set them apart from the rest of the Illyrians. …"Wilkes, J. J. The Illyrians, 1992,ISBN 0-631-19807-5,page 81,"… « In Roman Pannonia the Latobici and Varciani who dwelt east of the Venetic Catari in the upper Sava valley were Celtic but the Colapiani of the Colapis (Kulpa) valley were Illyrians (…» давньої Іллірії є проблемою для істориків, оскільки до Римського завоювання іллірійці не були єдиним народом в Іллірійському царстві, також не зрозумілі кордони Іллірії і Риму. Наприклад, далмати, хоча і класифікується як іллірійське плем'я за мовою, були лише короткий час у складі Іллірійського царства.

У перші десятиліття візантійського панування (до 461) Іллірія зазнала руйнування від навали вестготів, гунів і остготів. Незабаром після цих варварських завойовників, що промайнули через Балкани, з'явилися слов'яни. У період між VI і VIII століттям вони заселили Іллірію і розпочали асиміляцію іллірійських племен на теренах сучасної Албанії, Чорногорії, Словенії, Хорватії, Боснії і Герцеговини і Сербії.

Назва Регіон отримав свою назву від його мешканців, іллірійців. У грецькій міфології Іллірій був сином Кадма і Гармонії, він став епонімічним пращуром іллірійського народу.Apollodorus, III, 61.

Історія Іллірійське царство

У південній Іллірії організовані держави сформувалися раніше, ніж в інших областях цього регіону. Однією з найдавніших відомих іллірійських держав стала царство енчеліїв, яка, здається, досягла свого розквіту в VII-VII ст. до н.е., але держава втратила домінуючу владу десь в VI столітті до н.е.Stipčević, Alexander (1989). Iliri: povijest, život, kultura. Zagreb: Školska knjiga, p. 34. Послаблення Енчелейського царства також було спричинене зміцненням іншої іллірійського племені тавлантіїв, які деякий час існували разом з енчеліямиStipčević 1989, p. 35. Тавлантії мешкали на Адріатичному узбережжі південної Іллірії (сучасна Албанія), домінуючи в різний час на більшій частині рівнини між Дріном і Аусом.

У 1-й пол. VII ст. до н.е. іллірійський цар Галавр вдерся до Македонського царстваJaupaj, Lavdosh (2019). Etudes des interactions culturelles en aire Illyro-épirote du VII au III siècle av. J.-C (Thesis). Université de Lyon; Instituti i Arkeologjisë (Albanie), p. 81. Іллірійське царство уклало союз з Коркірою та Коринфою для протистояння у війні лібурнам. Після поразки та вигнання з регіону останній коркірці заснували в 627 році до н.е. на материковій частині Іллірії колонію під назвою Епідамн, яка, як вважається, була назвою іллірійського царя регіонуWilkes, J. J. (1992). The Illyrians. Blackwell, pp. 110–111. Виник квітучий торговий центр, і місто швидко зростало. Тавлантії продовжували відігравати важливу роль в історії Іллірійського царства між V та на межы IV–III століттями до н.е., і зокрема, в історії Епідамна, як його сусіди, так і як частина його населення.

У 358 до н. е. Філіп II Македонський, батько Александра Македонського, переміг послідовно дарданців Барділа, грабеїв на чолі із царем Грабом II, а зрештою ардеївWoodward, B. B. Encyclopedia of Great Events, Places and Personalities, 1993, p. 175, ISBN 81-85066-57-4. "BARDYLIS, king of, defeated and killed by Philip of Macedonia, 359 — CLEITUS, his son, revolts from Alexander and is subdued. і взяв на себе контроль над територією на північ і захід від Охридського озера. Іллірійські племінні вожді і солдати супроводжували Александра під час завоювання імперії Ахеменідів. Після смерті Александра в 323 до н. е. Іллірійське царство отримало незалежність знову.

Іллірія перетворилася на величезну місцеву силу в IV столітті до н. е. Основними містами Іллірійського царства були Шкодер і Рисан. Тавлантійська династія досягла свого апогею за часів правління Главкія. У 312 до н. е. Главкій окупує ЕпідамнDzino, Danijel (2014). "'Illyrians' in ancient ethnographic discourse". Dialogues d'histoire ancienne. 40 (2), p. 49Wilkes 1992, pp. 112, 122–126Stipčević 1989, pp. 35–36. Цар Монуній, онук чи син Главкія, вимушен був у 279 році до н.е. протистояти вторгненню кельтів на балканський півострів. Його син Митіл боровся з Епірським царствомThe Illyrians by J. J. Wilkes, 1992, ISBN 0-631-19807-5, p. 129.

Дарданське царство

Бл. 398 року до н.е. зусиллями Барділа утворюється інша держава іллірійців — Дарданське царство, де головну роль відігравало плем'я дасаретіївŠašel Kos, Marjeta (2004). "Mythological stories concerning Illyria and its name". In P. Cabanes; J.-L. Lamboley (eds.). L'Illyrie méridionale et l'Epire dans l'Antiquité. Vol. 4, p. 500.

Ардейське царство Наприкінці III століття до н. е. утворилося потужне Іллірійське царство під орудою племені ардеїв з центром в Шкодері контролює північну частину сучасних Албанії, Чорногорію і Герцеговину. Цьому сприяли царі Плеврат II і Агрон. Найбільшого посилення царство досягло за панування цариці Тевта, що за вплив в Адріатичному морі стикнулася з Римською республікоюElsie, Robert (2015). "The Early History of Albania" (PDF). Keeping an Eye on the Albanians: Selected Writings in the Field of Albanian Studies. Albanian Studies. Vol. 16, p. 3.

Під час Іллірійських війн 229 до н. е. і 219 до н. е. Рим захопив іллірійські поселення вздовж річкової долини Неретви і придушив піратство, яке робило Адріатику небезпечною.

У 180 до н. е. далмати оголосили незалежність від іллірійського царя Гентія. Римляни завдали поразки Гентію у Шкодері в 168 до н. е., захопили і приєднали Іллірію до Риму в 165 до н. е. Було створено чотири клієнтські республіки, якими насправді правив Рим. Пізніше регіон безпосередньо керувався з Риму і була організована провінція зі столицею в Шкодері.

Устрій Внутрішня організація Іллірійського царства тавтаніїв вказує на наслідування сусідніх грецьких держав та вплив елліністичного світу на зростання їхніх міських центрівWilkes, John J. (1995). The Illyrians. Oxford, United Kingdom: Blackwell Publishers Limited, p. 237. Монархія була встановлена ​​на спадковій основі, а іллірійські правителі використовували шлюби як засіб союзу з іншими державамиWilkes 1995, p. 167.

Суспільство Поділялося на вищі стани і селянство. До перших відносили царів, їхні родини, вождів та менших аристократів, яких Полібій називає грецькою мовою полідинастами, де кожен контролював місто в межах царстваWilkes 1995, p. 127. Більшість населення становило вільне селянство і рибалки. також у невеликій кількості існувала работоргівля.

Військо Полібій вказує, що основу становила піхота з селян, яка воювала під керівництвом аристократів. В різні періоди воно станвоило від 10 до 40 тис. вояків. Ардейське царство активно стало розвивати флот, починаючи з часів царя Аргона. Це зрештою перетворилося на піратські війни проти Риму.

Релігія

Людські жертвиWilkes, J. J. The Illyrians, 1992,ISBN 0-631-19807-5.,page123,"The Macedonians arrived before Glaucias and the Taulantii but the Illyrians, having sacrificed three boys, three girls and three black rams, made as if to attack" також грали велику роль в житті іллірійців. Давній історик Арріан Флавій записав, як іллірійці жертвують три хлопчика, три дівчинки і трьох баранів якраз перед битвою з Александром Великим.

Найпоширенішим типом поховання залізної доби іллірійців були кургани. Археологи знайшли багато артефактів у цих могильниках, таких, як зброя, прикраси, одяг і глиняний посуд. Іллірійці вважали, що ці предмети необхідні мертвому для подорожі у Вирій.

Спадщина

Пізніше провінція Іллірик була розділена на Далмацію і Паннонію, слова «Іллірія» і «іллірійський» виходить із використання, але все-таки використовуються в деяких місцях. Топонім Іллірія було відроджено Наполеоном у назві «Іллірійські провінції», які були у складі Французької імперії з 1809 до 1813, пізніше Іллірійське королівство було частиною Австрії до 1849, після чого його скасували. Прикметник «іллірійські» було також уживано в політичних і літературних колах протягом XIX століття для опису Балканських націоналістичних рухів неприєднання, слов'янської ідеї об'єднання і незалежності слов'ян від інших іноземних держав.

Галерея

Див. також Іллірик (римська провінція)

Примітки

Джерела

Р. О. Bahr, «Der Ursprung der röm. Provinz Illyrien» (Diss. 1876); Zippel, «Questionum illyricarum specimen» (1876); його ж, «Die römische Herrschaft in Illynen bis auf Augustus» (Лпц., 1877); H. Cons, «La province Romaine de Dalmatie» (П., 1882); J. Jung, «Römer und Romanen in den Donauländern» (1887); его же, «Die romanischen Landschaften des r ö misches Reiches» ; Момзен, «Римск. истор.» (т. V, гл. 6) и «Corpus inscript. lat.» (т. III, Б., 1873); Tomaschek, «Die vorslavische Topographie der Bosna, Crna-gora u. der angrenzenden Gebiete» («Mitteil. d. geograph. Geselsch. in Wien», 1880, 497—528, 545—567); A. J. Evans, «Antiquarian researches in Illyricum» (I, II, I II, IV; from the Archaeologia vol. XLVIII, XLIX, Westminster, 1884, 1885).

Посилання