Sketches of Spain

Sketches of Spain — альбом Майлза Девіса, записаний між листопадом 1959 та березнем 1960 року в нью-йоркській студії Columbia 30th Street Studio. До нього включено розширену версію другої частини «Концерту Аранхуеса» Хоакіна Родріго, а також твір під назвою «Will o' the Wisp» з балету Мануеля де Фальї «El amor brujo». Sketches of Spain вважається зразковим записом третьої течії — музичного злиття джазу, європейської класики та стилів етнічної музики.

Передумови Дружина Девіса, Френсіс, наполягла, щоб Майлз супроводжував її на виступі танцюриста фламенко Роберто Іглесіаса. Натхненний виступом, Девіс скупив усі альбоми фламенко, які зміг дістати в магазині Colony Records у Нью-Йорку.

На цьому альбомі Девіс співпрацює з аранжувальником і композитором Ґілом Евансом, з яким він працював у інших проєктах, над програмою композицій, що значною мірою походять з іспанських народних традицій. Еванс пояснив:

Народні пісні в альбомі були натхненні записами, зробленими Аланом Ломаксом в Галісії та Андалусії, які були випущені в 1955 році лейблом Columbia Masterworks.Lomax, Alan (ed.) (1955). The Columbia World Library of Folk and Primitive Music — Volume XIII: Spain. Columbia Masterworks.

Концерт Аранхуеси Початковий твір, який займає майже половину платівки, є аранжування Еванса і Девіса частини адажіо Концерту Аранхуеса, концерту для гітари сучасного іспанського композитора Хоакіна Родріго. Після точного вступу гітарної мелодії концерту на флюгельгорні, аранжування Еванса перетворюється, за словами його біографа, на «квазі-симфонічний, квазі-джазовий світ звуку». В середині п'єси міститься «приспів» Еванса, який не пов'язаний з концертом, але «відлунюється» в інших частинах альбому. Оригінальна мелодія потім знову з'являється в темнішому звучанні.

Девіс грає на флюгельгорні, а згодом на трубі, намагаючись музично поєднати різні інструменти.Chambers, Jack (1998). Milestones: The Music And Times Of Miles Davis. Da Capo Press; pp. 10–11. На репетиції Девіс розповідав: «Те, що я повинен зробити зараз, це зробити так, щоб речі пов'язувалися, щоб вони щось означали в тому, що я граю навколо цього». Девіс вважав, що мелодія адажіо концерту «настільки сильна», що «чим м'якше ти її граєш, тим сильніше вона стає, і чим сильніше ти її граєш, тим слабкіше вона стає», і Еванс був із цим згодний.

За словами біографа Девіса, Чемберса, сучасна критична реакція на аранжування не була несподіваною, особливо з огляду на дефіцит чогось схожого на джазовий ритм у більшій частині твору. Мартін Вільямс писав, що «запис є чимось на кшталт курйозу і невдачі, що, гадаю, підтвердить порівняння з будь-яким хорошим виконанням цього руху класичним гітаристом». Композитор Родріго також не був вражений, але, за словами Еванса, роялті від аранжування принесли йому «багато грошей».

Реакція критиків У сучасній рецензії для DownBeat Білл Матьє назвав Sketches of Spain одним з найважливіших музичних творів 20-го століття, високоінтелектуальним і водночас пристрасним записом. Він знайшов композиції Еванса надзвичайно добре продуманими, а гру Девіса — розумно розробленою, зробивши висновок у своїй рецензії: «Якщо має з'явитися новий джаз, форма майбутніх речей, то це початок». Відповідаючи на припущення, що Sketches of Spain — це щось інше, ніж джаз, Девіс сказав: «Це музика, і вона мені подобається». У The Rolling Stone Album Guide (2004) Джей Д. Консідейн назвав його «твором безпрецедентної грації та ліризму», а журнал Q писав, що він «повів оркестровий джаз у новому напрямку». Роберт Крістгау був менш захоплений записом і згадував, що був молодим слухачем, коли він був випущений: «У 1960 році платівка принесла Девісу прихильність людей, які читають Playboy, і започаткувала в мені одну з фаз розчарування в джазі, яка призвела до мого повернення до рок-н-ролу».

За Sketches of Spain Еванс і Девіс отримали премію Ґреммі 1961 року за найкращу джазову композицію тривалістю понад п'ять хвилин.1960 GRAMMY WINNERS Альбом посів 358 місце у списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією Rolling Stone. За версією Acclaimed Music, він посідає 393 місце у списках критиків за всю історію.

Трек-лист

Значення назв композицій Concierto de Aranjuez було написано про сади в Королівському палаці в Аранхуесі. El amor brujo часто перекладають як «Зачароване кохання», і це балет іспанського композитора Мануеля де Фальї. «The Pan Piper» відсилає до інструменту (Флейта Пана), на якому грав кастратор свиней і точильник ножів, а також до мелодії, яку він грав, коли приїжджав до сіл Галісії. «Альборада» — традиційний народний стиль з Галісії. «Saeta» це тип релігійної пісні, яку переважно співають під час процесій (Страсний тиждень) в Іспанії. «Solea» це різновид музики фламенко.

Персоналії

Майлз Девіс – аранжування, труба, флюгельгорн Ґіл Еванс – аранжування, диригент Джонні Коулс – труба Берні Ґлоу – труба Тафт Джордан – труба Лу Муччі – труба Ерні Роял – труба Джон Берроуз – валторна Джеймс Баффінґтон – валторна Ерл Чапін – валторна Тоні Міранда – валторна Джо Сінгер – валторна Дік Гіксон – тромбон Френк Рехак – тромбон Білл Барбер – туба Джиммі Макалістер – туба Денні Бенк – бас-кларнет Альберт Блок – поперечна флейта Едді Кейн – флейта Гарольд Фельдман – кларнет, флейта, гобой Ромео Пенке – гобой Джек Кніцер – фагот Пол Чемберс – бас Джиммі Кобб – барабани Елвін Джонс – перкусія Хосе Мангуаль-старший – перкусія (1) Елден "Бастер" Бейлі – перкусія (2–5) Джанет Патнем – арфа

Примітки