Дмитро́ Володи́мирович Зато́нський (, Одеса — , КиївДмитро Володимирович Затонський // Слово і Час. - 2009. - № 8. - С. 125.) — український літературознавець, літературний критик. Академік АН УРСР (обрано 18 травня 1990 року).
Біографічні відомості Син більшовицького партійного і державного діяча Володимира Затонського (1888—1938). Закінчив 1950 року Київський університет.
Монографії
«Франц Кафка и проблемы модернизма» (1965). «У пошуках сенсу буття» (1967). «Про модернізм і модерністів» (1972). «Искусство романа и ХХ век» (1973). «Шлях через ХХ століття (Статті про німецькомовні літератури)» (1978). «В наше время. Книга о зарубежных литературах ХХ века» (1979). «Европейский реализм XIX века. Линии и лики» (1984). «Австрийская литература в ХХ столетии» (1985). «Художественные ориентиры ХХ века» (1988). «Реализм — это сомнение?» (1992). «Модернизм и постмодернизм. Мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусств» (2001).
Передмови
Гюнтер Продель. Вбивці на борту. Київ: Видавництво політичної літератури України, 1970. 240 стор. Еріх Марія Ремарк. Твори в 2-х томах. Київ: «Дніпро», 1986. 573 стор. (Т. 1), 768 стор. (Т. 2) Ґюнтер Ґрасс. Бляшаний барабан. Київ: Юніверс, 2005. — 784 с.
Перекладені передмови
Роберт Мюзіль. Сумʼяття вихованця Терлеса. з нім. пер. Київ: "Юніверс", 2001. — 208 с.
Література
Єремєєв Л. А. Затонський Дмитро Володимирович // — С. 248. — С. 221. Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 29.
Примітки
Посилання Твори Затонського Сила добра (1967) Традиційна міфологія і сучасна міфотворчість (1967) Про нього Сергій Махун. Дмитро Затонський: «Розвиток має свою внутрішню мудрість» (інтерв'ю) // «День». — 2002. — 26 квітня.