Мічиганська центральна залізниця () — спочатку була зареєстрована в 1846 році для встановлення залізничного сполучення між Детройтом, штат Мічиган, і Сент-Джозефом, штат Мічиган. Пізніше залізниця працювала в штатах Мічиган, Індіана, Іллінойс у США та провінції Онтаріо в Канаді. Приблизно після 1867 року залізниця контролювалася Нью-Йоркською центральною залізницею, яка пізніше стала частиною Penn Central, а потім Conrail. Після розпаду Conrail у 1998 році Norfolk Southern Railway тепер володіє значною частиною колишніх центральних колій Мічигану.

На кінець 1925 року MC пройшов 3,011 км дороги та 6,661 км колій; того року він повідомив про 4 304 000 чистих тонно-миль доходу від вантажів і 600 мільйонів пасажиро-миль.

Історія Лінія між Детройтом і Сент-Джозефом, штат Мічиган, спочатку була запланована в 1830 році для забезпечення вантажних перевезень між Детройтом і Чикаго потягом до Сент-Джозефа та човном до Чикаго. Залізниця Детройт і Сент-Джозеф була заснована в 1831 році з капіталом у 1 500 000 доларів. Залізницю фактично почали будувати 18 травня 1836 року, починаючи з «Королівського кута» в Детройті, під якою тоді був відомий південно-східний кут Джефферсона та Вудворд-авеню. Однак це не місце розташування Центрального Вокзалу Мічигану, який, очевидно, замінив цю будівлю.

Невелика приватна організація швидко зіткнулася з проблемами отримання дешевої землі на приватному ринку, і почали обговорювати відмову від проєкту. Місто Детройт інвестувало в проєкт 50 тисяч доларів. У 1837 році штат Мічиган виручив залізницю, купивши її та інвестувавши 5 000 000 доларів. Тепер державна компанія була перейменована в Central Railroad of Michigan.

До 1840 року у залізниці знову закінчилися гроші, і вона завершила будівництво лише між Детройтом і Декстером, штат Мічіган. У 1846 році штат продав залізницю щойно зареєстрованій Michigan Central corporation за 2 000 000 доларів. До цього часу залізниця досягла Каламазу, штат Мічиган, на відстань 230 км.

Це передбачало проїзд через два інші штати та отримання дозволу від законодавчих зборів двох штатів на це. Щоб полегшити цей процес, у 1851 році вони купили залізницю Джолітет і Північної Індіани. Таким чином вони досягли Мічиган-Сіті, штат Індіана, до 1850 року та закінчили лінію до Кенсінгтона, штат Іллінойс, (нині південний район Чикаго) у 1852 році, використовуючи права колії Іллінойс Централ до центру Чикаго. Завершена залізниця складала 430 км в довжину.

Пасажирські послуги Мічіганська центральна залізниця керувала переважно пасажирськими поїздами між Чикаго та Детройтом. Ці потяги варіювалися від місцевих жителів до Росомахи. У 1904 році залізниця розпочала довгострокову оренду канадської Південної залізниці (CSR), яка керувала найбільш прямим маршрутом між Детройтом і Нью-Йорком. Магістраль CSR проходить через серце південно-західного Онтаріо, між Віндзором і Форт-ЕріNew York Central's Canadian Streamliners by Douglas N.W. Smith .

Нова служба, відома як Canada Division Passenger Service, пережила великий сплеск на початку 1920-х років. Між 1920 і 1922 роками легендарний пасажирський потяг "" курсував двома ділянками, п’ять днів на тиждень уздовж магістралі CSRNew York Central's Canadian Streamliners by Douglas N.W. Smith, p. 45. . Тоді, влітку 1923 року, "Росомаха" на схід почав курсувати з Детройта до Буффало без будь-яких запланованих зупинок у Канаді, зробивши подорож за 4 години 50 хвилин, що стало безпрецедентним досягненнямNew York Central's Canadian Streamliners by Douglas N.W. Smith, p. 46. . Протягом того ж літа Канадський відділ перевозив 2300 пасажирів на день. До кінця десятиліття парк із 205 локомотивів Hudsons класу J-1 — одного з найпотужніших локомотивів для пасажирських перевезень, які колись створювали — перевозив пасажирів по магістралі CSRNew York Central's Canadian Streamliners. Однак до 1930-х років Росомаха зупинявся на канадській ділянці маршруту"April 1935 Michigan Central timetable" http://www.canadasouthern.com/caso/ptt/images/tt-mc-0435.pdf. Крім того, наприкінці 1940-х років Емпайр-Стейт Експрес пройшов з Буффало до південно-західного Онтаріо; однак він завершився в ДетройтіApril 1948 New York Central timetable http://streamlinermemories.info/NYC/NYC48-4TT.pdf.

Мічіганська центральна залізниця (MCR), а потім материнська Нью-Йоркська центральна залізниця (NYC) володіли Канадською Південною залізницею (CSR), яка мала лінії по всьому південно-західному Онтаріо від Віндзора до Ніагарського водоспаду. Залізниця керувала вагоноплавною службою над річкою Детройт яка занурювалась у трубчастий тунель під річкою Детройт між Детройтом, Мічиган, і Віндзором, Онтаріо і консольним мостом MCR на Ніагарському водоспаді, який пізніше був замінений сталевим арочним у 1925 році. Операція по спуску завершилася, коли було завершено будівництво тунелю на річці Детройт.

Michigan Central був власником Центрального Вокзалу Мічигану у Детройті. Будівля, відкрита в 1913 році, виконана в класичному стилі Beaux-Arts, спроєктована фірмами Уоррен і Ветмор і Рід і Стем, які також спроектували Центральний термінал Нью-Йорка. Таким чином, центральний вокзал Мічигану більш ніж мимохіть схожий на знаменитий залізничний вокзал Нью-Йорка.

Востаннє використовувався компанією Amtrak у 1988 році. Тоді центральний вокзал Мічигану став жертвою масового вандалізму. Протягом наступних 30 років було запропоновано кілька пропозицій і концепцій реконструкції, але жодна не була реалізована. Орієнтовна вартість реконструкції становила 80 мільйонів доларів, але власники вважали пошук правильного використання більшою проблемою, ніж фінансуванняAguilar, Louis (4-8-2008).Michigan Central Depot owners say 'Roll 'em!'.The Detroit News. Retrieved on July 29, 2008.. Попри те, що станція внесена до Національного реєстру історичних місць, у квітні 2009 року міська рада Детройта ухвалила рішення про знесення станції Рада зустріла рішучу опозицію з боку жителя Детройта Стенлі Крістмаса, який, своєю чергою, подав до суду на місто Детройт, щоб припинити знесення, посилаючись на Національний закон про збереження історичних пам’яток 1966 року. Станція з'являється в першій частині фільму Годфрі Реджіо Naqoyqatsi та часто використовується Майклом Беєм у таких фільмах, як Острів і Трансформери. У травні 2018 року Ford Motor Company придбала будівлю для перепланування в об’єкт змішаного використання та наріжний камінь нового кампусу компанії в Корктауні.

Примітки

Посилання

Домашня сторінка MCRR в Мічиганському Інтернет-музеї історії залізниці Історичні карти залізниць з Бібліотеки Конгресу Зал слави залізниці Північної Америки | Призвані | Серпень 2013 року Залізнична аварія: MCRR у Ботсфорд-Ярді, Каламазу, Мічиган, 1924 рік Фотографії відділення Niles-South Bend Центральний вокзал Мічигану, Детройт, Мічиган Історія Детройта 1780-1850 рр.; фінансово-комерційний. Бертон. 114-122 Атлас Такбері штату Мічиган Уоллінг. 146-147