Олекса́ндрівка — місто в Україні, центр Олександрівської селищної громади Кропивницького району Кіровоградської області України. Колишній центр Олександрівського району.
Географія
Олександрівка розташована у північній частині області в лісостеповій зоні, на річці Тясмин, на відстані 54 км від обласного центру. Територія — 6,025 км².
Північна околиця селища є кордоном між Кіровоградською та Черкаською областями. На південному сході Олександрівка межує з селом Бірки.
Клімат помірно континентальний. Середньомісячна температура січня — −6,6 °C, липня — +20,2 °C. Середньорічна кількість опадів — 527 мм. Переважають північні і північно-західні вітри.
Ґрунти лугові, лучно-чорноземні, чорноземні звичайні, дерено-глинисті на древньому аллювії. Чорноземи розорані. Неорані ділянки ґрунту на південь покриті степовою рослинністю і лісосмугами. У долині річки Тясмин рослинність болотно-лугова.
Корисні копалини представлені горючими сланцями і бурим вугіллям, що не розробляються.
Населення
В другій половині XIX століття в Олександрівці стрімко зростала кількість єврейського населення. Відповідно до перепису 1897 року, з 4366 жителів містечка євреї становили 74 %.
Зараз населення Олександрівки становить 8,8 тисяч жителівhttps://oleks-selrada.gov.ua/wp-content/uploads/2025/05/PASPORT-OLEKSANDRIVSKOYI-SELYSHCHNOYI-RADY.doc. За національним складом переважають українці. Мешкають тут також росіяни, білоруси, євреї, вірмени, цигани та інші. В останні роки населення Олександрівської селищної ради зменшується. На 1 січня 2010 р. населення становило 9 тис. 190 мешканців, станом на 1 січня 2011 р. — 9 тис. 92 осіб, на 1 вересня 2012 р. — 9 тис. 21 особи. З них в Олександрівці — 8 тис. 927 осіб, с. Китайгород — 58 осіб, с. Северинівка — 36 осібІнформація Олександрівської селищної ради.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська1061996.66%російська3092.81%вірменська230.21%білоруська120.11%румунська120.11%ромська60.06%єврейська20.02%німецька10.01%інші/не вказали20.01%Усього10986100% За даними перепису 2001 року 96,66 % населення селища вказали українську мову рідною, 2,81 % — російську, 0,53 % — інші мовиБанк даних — перепис 2001.
Історія
XVIII століття Олександрівка виникла в першій половині XVII століття. В середині XVIII століття тут була споруджена церква. У грамоті, виданій в 1785 році польським королем Станіславом Августом власнику Олександрівки Феліціану Пилявському, вона вперше згадується як містечко.
У 1787 році Олександрівка перейшла у власність російського князя Г. Потьомкіна, що подарував її своєму родичу підполковнику Ф. Бжозовському. Той, у свою чергу, продав містечко разом із кріпаками декільком поміщикам.
XIX століття
Під час повстання декабристів 1825 року командир 27-ї кінно-артилерійської роти, що дислокувалася в Олександрівці, підполковник А. Єнтальцев був членом Кам'янської управи Південного товариства. За це він був засуджений на каторгу і відправлений у Сибір. Разом з ним на поселення виїхала і дружина — Олександра Василівна
У 1855 році селяни Олександрівки, що входила тоді до Чигиринського повіту Київської губернії, протестуючи проти сваволі поміщиків, взяли активну участь у Київській козаччині.
У 1860 році в Олександрівці була відкрита перша церковнопарафіяльна школа.
У 1839 році в містечку був збудований цукровий завод, а в середині XIX століття — тютюнова фабрика, пивоварний і два цегельних заводи. У 50-х роках XIX століття цукровий завод було взято в оренду і реконструйовано торговим домом Яхненків-Симиренків. Представники торгового дому почали закуповувати цукровий буряк не лише в поміщицьких, але й у селянських господарствах Олександрівки.
Економічному розвитку містечка сприяло відкриття в 1876 році залізничного руху через станцію Фундукліївка, яку назвали на честь київського цивільного губернатора І. Фундуклія.
XX століття
На початку XX століття в Олександрівці, що з 1866 року стала волосним центром, функціонували заводи шипучих вод, пивоварний, цегельний, цукровий, вісім вітряних і п'ять кінних млинів, готель, шість постоялих дворів та дві казенні винні крамниці.
Після падіння царизму в 1917 році на цукровому заводі були створені профспілкова організація і фабзавком, які очолили боротьбу робітників за контроль над виробництвом. Селянська біднота почала захоплювати поміщицькі землі і ділити поміщицьке майно.
Українці декілька років боролися за незалежну державу, але внутрішні чвари призвели до поразки і окупації країни більшовиками, які затвердили свою злочинну владу в січні 1920 року. Почалися масові розстріли та репресії. Не всі пережили голод 1922-23 р.р. та страшний Голодомор 1932-33 р.р.
У 1921 році Олександрівка одержує статус села, а з 1923 року стає районним центром Черкаського округу. Після ліквідації округу вона увійшла до складу Кам'янського району Київської області. У 1935 році Олександрівка стала райцентром Київської, а з 1939 року — Кіровоградської області.
У 1936 році Олександрівка була повністю електрифікована і радіофікована, розпочалась реконструкція цукрового заводу, що завершилась в 1937 році. Функціонували лікарня, пологовий будинок, клуб, бібліотека. В середній школі працювали 16 педагогів, що навчали 260 дітей.
Відступаючи, радянські війська зруйнували цукровий завод, залізничну станцію, нафтобазу, лікарню, аптеку, три школи, багато житлових будинків, спалили маслозавод і млин. За період німецької окупації Олександрівки (5 серпня 1941 — 8 січня 1944 року) 637 осіб, серед яких значну кількість становили євреї, були розстріляні.
Взимку 1942 року нацисти вбили майже 400 осіб в урочищі Загайко.
На фронтах другої світової війни воювали 956 олександрівців; 179 з них загинули в боях.
В 1947 році людей чекав черговий голод. У післявоєнні роки зруйноване радянське господарство було відновлене. Паралельно з цим було споруджено автовокзал, кінотеатр, два будинки культури, бібліотеку, універмаг, аптеку, побуткомбінат, банно-пральний комбінат, багато житлових будинків.
У 1957 році Олександрівка стала селищем міського типу.
У 1970-х роках поблизу Олександрівки було прокладено газопровід «Союз», одну з ділянок якого споруджувала молодь з Німеччини. Поблизу Олександрівки було відкрито газокомпресорну станцію і ремонтну базу. Це зумовило будівництво в селищі багатоповерхових будинків за німецьким зразком.
У 1988 році було споруджено Олександріваське ЛВУМГ, яке підпорядковується філії «Черкаситрансгаз»
Основні види діяльності за профільними підрозділами:
- експлуатація магістральних газопроводів газотранспортної системи;
- транспортування природного газу споживачам.
Сучасність
Роки перебудови викликали негативні явища в економіці селища. Наприкінці 80-х — початку 90-х років було закрито швейний та галантерейний цехи фабрики «Україна». Кінотеатр, банно-пральний комбінат та частина інших підприємств працюють періодично, зростає кількість безробітних. Приватизовані майже всі промислові підприємства.
У 2000 році на базі колективного сільськогосподарського підприємства «Іскра» створене сільськогосподарське підприємство з обмеженою відповідальністю. В Олександрівці сформувався прошарок дрібних підприємців, які займаються в основному торгівлею.
Інфраструктура
Промисловість
В Олександрівці діють такі промислові підприємства: ВАТ «2-й імені Петровського цукровий завод», комбікормовий завод, завод продтоварів (виробництво безалкогольних напоїв, оцту, соняшникової олії), харчокомбінат райспоживспілки (хлібобулочні, макаронні вироби, ковбаси, копченості), Фундукліївське хлібоприймальне підприємство, друкарня, автотранспортне підприємство, дві дорожньо-будівельні організації, газокомпресорна станція, ремонтна база, три будівельні організації та ін. Функціонують інкубаторно-птахівницька станція і сільськогосподарське підприємство з обмеженою відповідальністю «Іскра».
Транспорт
В Олександрівці є залізнична станція Фундукліївка на лінії Київ — Синельнікове. Залізнична колія електрифікована.
Зручному транспортному сполученню Олександрівки сприяє те, що селище розміщено поруч з автошляхами та . В населеному пункті діє автостанція, що має автобусний зв'язок з Києвом, Кропивницьким, Черкасами, Кривим Рогом, Жовтими Водами та Миколаєвом.
Соціальна сфера
Працюють три загальноосвітні школи, де навчаються 1659 учнів, а також філія Кіровоградського ПТУ. До послуг дітей і юнацтва — станція юних техніків, районний Будинок дитячої творчості.
У селищі функціонують центральна районна лікарня з поліклінікою, три аптеки і п'ять їхніх філій.
ЗМІ
В Олександрівці видаються районна газета «Вперед», газета районної організації Народного Руху України «Мета», працює редакція районного радіомовлення.
Релігія В селищі діє Свято-Успенська церква (УПЦ МП), громади Церкви адвентистів сьомого дня, євангельських християн-баптистів.
Спорт
У селищі є стадіон, де проходять ігри на першість області по футболу, у яких активну участь бере місцева футбольна команда «Тясмин». Спортивну зміну готують дитячо-юнацька спортивна школа та шаховий клуб «Олімп». Серед вихованців дитячо-юнацької спортивної школи — чемпіони України по легкій атлетиці Володимир Білокінь та Володимир Рибалка.
Рекреаційні ресурси
На півночі селища розкинувся сосновий ліс з ботанічним пам'ятником місцевого значення Георгіївським гаєм (площа 5,4 га).
На берегах річки Тясмин і в Георгіївському гаї створені зони відпочинку.
Культура
В Олександрівці є районний (на 500 місць) і міський Будинки культури, клуб та бібліотека цукрового заводу, районні бібліотеки для дітей і дорослих, дитяча музична школа та центр «Сімейний будинок». У районному Будинку культури високу виконавську майстерність демонструють народні самодіяльні колективи: хор «Тясмин» (засновник — Віталій Бідненко), агітаційно-художня бригада «Голос часу», театр. Працює дискотека «Райдуга». Звання «народного» носить фольклорний ансамбль «Джерельце» районного Будинку дитячої творчості.
Пам'ятки архітектури
Пам'яткою архітектури місцевого значення є контора цукрового заводу (XX століття).
В околицях Олександрівки розташовані п'ять курганів, що відносяться до скіфських часів і є пам'ятками археології місцевого значення. Виявлені передскіфські (ХІ—Х ст. до н. е.) скіфські (VI—IV ст. до н. е.), а також ранньослов'янські поселення і могильник черняхівської культури (II—VII століття).
Міська скульптура
Пам'ятники селища:
Тарасу Шевченку (два пам'ятники); Левку Мацієвичу; Жертвам Голодомору 1932—1933 років; Першій річниці незалежності України (пам'ятний знак); Трудової слави; Землякам, що загинули під час другої світової війни; Героїв Радянського Союзу — уродженців району (пам'ятний знак).
Меморіальні дошки селища:
Левку Мацієвичу; Єлисаветградського підпільного райкому КП(б)У (1941–1943); Звільнення Олександрівки від німецької окупації (1944). Відомі люди
В Олександрівці народилися:
Абраменко Наталія Едуардівна — українська спортсменка, легкоатлетка; Бабич Олександр Володимирович (1976—2014) — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни; Василинюк Олександр Михайлович (1976—2020) — підполковник Національної гвардії України, замісник командира в/ч 3029 (м. Запоріжжя) по особовому складу, ветеран війни на сході України. Народився та навчався в Олександрівській школі № 3; Мацієвич Левко Макарович — один з перших українських льотчиків, корабельний інженер, громадський діяч; Барабаш Світлана Григорівна — поетеса, професор, заслужений працівник освіти України; Федорченко Адольф Михайлович — доктор фізико-математичних наук, фізик-теоретик; Добровольська Г. С. — заслужений ветеринарний лікар України; Клименко Яків Дмитрович (1912 — 1984) — український письменник, член Спілки письменників СРСР, заслужений працівник культури УРСР. Куманський Броніслав П. — заслужений журналіст України. Куценов Олександр Сергійович (1987—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув під Іловайськом