Омар Ахмед Саїд Хадр (; народився 19 вересня 1986 року) — канадець, захоплений у віці 15 років 27 липня 2002 року силами спеціальних операцій армії США в Афганістані під час 4-годинної битви у селі Аюб-Хеїль і утримуваний у в'язниці на базі в Гуантанамо з жовтня 2002 року до 2012 року. Під час ув'язнення він визнав себе винним у вбивстві сержанта армії США 1-го класу Крістофера Шпеєра та в інших звинуваченнях. Пізніше він подав апеляцію на свій вирок, стверджуючи, що він навмисно помилково визнав себе винним, аби повернутися до Канади, де він залишався під вартою ще три роки. Хадр подав до суду на уряд Канади за порушення його прав згідно з Хартією прав і свобод; цей позов було врегульовано в 2017 році шляхом виплати 10,5 млн канадських доларів і вибачень федерального уряду.
Уродженець Канади, Хадр був вивезений до Афганістану батьком, який був пов'язаний з Аль-Каїдою та іншими терористичними організаціями. 27 липня 2002 року, у віці 15 років, Хадр був важко поранений під час бою між солдатами США та бойовиками Талібану в селі Аюб-Хеїль; вважається, що Хадр кинув гранату, яка вбила Шпеєра. Після того як він був схоплений і ув'язнений на аеродромі Баграм, його відправили в табір Гуантанамо на Кубі. Під час затримання Хадра допитували як канадські, так і американські офіцери розвідки.
Після восьми років ув'язнення Хадр у жовтні 2010 року визнав себе винним у «вбивстві з порушенням законів війни» та чотирьох інших звинуваченнях на слуханнях у військовій комісії Сполучених Штатів. Звинувачення були висунуті відповідно до Закону про Військову комісію США від 2006 року та вважалися згідно із законодавством США військовими злочинами, хоча на момент скоєння передбачуваних злочинів цей закон не діяв. Хадр погодився на восьмирічне ув'язнення без врахування вже відбутих восьми років з можливістю переведення до Канади щонайменше через один рік і з правом на умовно-дострокове звільнення через три роки.
За даними ООН, Хадр був першою людиною після Другої світової війни, яку притягнули до відповідальності у військовій комісії за військові злочини, скоєні неповнолітнім. Його засудження та вирок засудили деякі групи громадянських прав і Спеціальний представник ООН з питань дітей у збройних конфліктах.
Тим часом на початку 2010 року Верховний суд Канади постановив, що допит канадським урядом Хадра в Гуантанамо «порушує найосновніші канадські стандарти поводження з підозрюваними неповнолітніми»"Canada (Prime Minister) v. , але не наказав повернути Хадра на батьківщину. Однак 29 вересня 2012 року Хадр повернувся до Канади, щоб відбути решту терміну ув'язнення в канадській колонії.
Хадр був звільнений під заставу в травні 2015 року (поки тривала його апеляція щодо засудження у США) після того, як Апеляційний суд Альберти відмовився заборонити його звільнення, як цього вимагав канадський уряд. У 2017 році уряд Канади оголосив про укладення мирової угоди з Хадром, виплативши йому 10,5 млн канадських доларів компенсації збитків, спричинених попереднім розглядом справи. Табіта Шпеєр, вдова Крістофера Шпеєра, подала заяву про примусове виконання судового рішення про виплату 134 мільйонів доларів США у Канаді. 25 березня 2019 року суд Королівської лави Альберти постановив, що час умовного звільнення Хадра зараховується до його покарання, яке було оголошено відбутим.
Дитинство
Хадр народився в Торонто 19 вересня 1986 року в родині Ахмеда Хадра та Махи ель-Самни, єгипетських і палестинських іммігрантів, які стали громадянами Канади. Сім'я Хадра переїхала до Пешавару, Пакистан, у 1985 році, де його батько працював у благодійних організаціях, допомагаючи афганським біженцям.
Він провів дитинство у подорожах Канадою та Пакистаном. У нього було шестеро братів і сестер, його мати хотіла виховувати сім’ю за межами Канади, оскільки їй не подобалися деякі західні соціальні впливи.
У 1992 році батько Хадра був важко поранений під час перебування в Логарі, Афганістан. Після його травми родина переїхала до Торонто, щоб він міг відновитися. Омар пішов до 1 класу початкової школи ISNA.
У 1995 році, після повернення родини до Пакистану, батько Омара, Ахмед, був заарештований і звинувачений у фінансовій допомозі Єгипетському ісламському джихаду у вибуху єгипетського посольства в Пакистані.Richard A. Clarke, Statement to the House on Terrorist Financing to the United States Senate Committee on Banking, Housing, and Urban Affairs, October 22, 2003. Під час ув'язнення Ахмед був госпіталізований після голодівки, а через рік був звільнений через відсутність доказів.
У 1996 році батько Хадра перевіз родину до Джелалабада, Афганістан, де він працював у неурядовій організації.
Після терактів 11 вересня 2001 року в Сполучених Штатах мати Омара та його брати й сестри побоювалися бомбардування Афганістану США і відступили до пакистанських гір, куди батько навідувався нечасто.
На початку 2002 року Хадр разом із матір'ю та молодшою сестрою жив у Вазиристані. Одного разу він був змушений одягнути бурку та прикидатися дівчиною, щоб уникнути пильної уваги, що дуже його засмучувало. Коли його батько повернувся, Омар попросив дозволити йому залишитися в груповому будинку для молодих чоловіків, незважаючи на протести матері. Його батько погодився і через місяць дозволив Омару супроводжувати групу арабів, пов’язаних з Абу Лайтом аль-Лібі, яким був потрібен перекладач з пушту під час їхнього перебування в Хості.Shephard, Michelle.CBS News, "Omar Khadr: The Youngest Terrorist?"
Відповідно до звинувачень військової комісії в квітні 2007 року, Хадр пройшов індивідуальну підготовку зі зброї в червні 2002 року, і його візити до матері та сестри стали менш частими.
Перестрілка і захоплення Починаючи з лютого 2002 року, американські солдати використовували покинуту радянську авіабазу в Хості, Афганістан, як форпост для збору розвідданих, щоб завоювати довіру місцевої громади.
Рано вранці 27 липня 2002 року команда у складі 19-ї групи ССО 505-го піхотного полку та близько двадцятиMcLeon, Kagan, National Post, "One U.S. soldier was killed and four others injured in a fierce gun battle in a remote village in Afghanistan." афганських бійців, пов’язаних з Пача Ханом Задраном, була відправлена до будинку на розвідку.Baldauf, Scott.
Під час перебування в будинку надійшов звіт про те, що контрольований супутниковий телефон, нещодавно використовувався у межах 300–600 метрів від розташування підрозділу,OC-1 CITF witness report, March 17, 2004 і семеро солдатів були відправлені для розслідування походження дзвінка.
Під керівництвом майора Ренді Ватта група включала старшого капітана Майка Сільвера, учасників 19-ї групи спецназусержанта Крістофера Шпеєра, Лейна Морріса та старшого сержанта Скотті Хансена; спеціаліста Крістофера Дж. Ведвіка з 505-го піхотного полку та його пожежну команду.Mike Leavitt.
Особовий склад прибув до житлового комплексу з земляними хатами та зерносховищем, оточеним кам'яною стіною з металевими воротами приблизно за 100 метрів від основної хати.
Вони побачили п’ятьох чоловіків, описаних як «добре одягнених» у головній резиденції з AK-47 неподалік. Є суперечливість щодо того, чи підійшли американці та сказали мешканцям відкрити вхідні дверіBravin, Jess. чи встановили периметр навколо комплексу. Зрештою команда дочекалася приблизно 45 хвилин до прибуття підтримки.
На той час натовп із близько 100 місцевих афганців зібрався навколо цього району, щоб спостерігати за операцією. Афганського ополченця було направлено до будинку, щоб вимагати від окупантів здатися, але він відступив під обстрілом.
На підтримку прибули підрозділи 3-го взводу роти "Браво", 1-го батальйону 505-го полку піхоти під командуванням капітана Крістофера В. СіріноFayetteville Observer story on firefight , August 3, 2002Drudge, Michael., що збільшило загальну кількість солдатів до приблизно п'ятдесятиSchmitt, Eric.. До мешканців було вислано ще двох афганців для спілкування, і вони повернулися з повідомленням, що чоловіки стверджували, що вони пуштунські селяни. Американці наказали їм повернутися та сказати, що американці хочуть перевірити їх будинок, незалежно від їхньої приналежності. Коли ополченці поділилися цією інформацією, мешканці хати відкрили вогонь, застреливши обох вісників.Worthington, Andy.Note: The translators have been describe in reports as "wounded" or "killed" by the opening fire. Принаймні одна жінка та одна дитина втекли з домівок, тоді як решта мешканців почали кидати гранати у напрямку американських та афганських військових, періодично стріляючи з гвинтівок.
Морріс і Сільвер зайняли позиції за кам'яною стіною. Морріс отримав поріз над правим оком і був поранений осколком у ніс. Спочатку Морріс і Сільвер подумали, що поранення виникло через несправність гвинтівки Морріса, але пізніше це було пов'язано з гранатою.Struck, Doug. Потім Морріса відтягнули на безпечну відстань від бою, і невдовзі до нього приєдналися спец. Майкл Реваковскі, рядовий першого класу Брайан Ворт і спец. Крістофер Дж. Ведвік, який також був поранений гранатами.Schult, Ann Marie.
О 09:10 UTC американці надіслали запит на проведення медицинської евакуації до 57-го медицинського підрозділу. Десять хвилин потому була розгорнута пара гелікоптерів UH-60 Blackhawk із супроводом вертольотів AH-64 Apache. Прибувши на місце події, «Апачі» обстріляли комплекс гарматним і ракетним вогнем, а медичні вертольоти залишалися на відстані 19 км від перестрілки. Гелікоптери приземлилися о 10:28 UTC для завантаження поранених на борт.Dustoff Newsletter, "Rescue of the Year" , Fall-Winter 2002 Після цього пара літаків A-10 Warthog скинула кілька 500-фунтових бомб на комплекс.
У цей момент прибув конвой із п'яти машин американського підкріплення, довівши кількість військових приблизно до 100. Дві з цих машин були знищені повстанцями. Десять хвилин потому вертольоти медицинської евакуації вирушили на авіабазу Баграм і досягли аеродрому Баграм об 11:30.
Не знаючи, що Хадр і ще один бойовик вижили після бомбардування, наземні сили відправили команду, що складалася з OC-1 (англ. термін використовується для приховування особистості солдата, що стріляв в Омара Хадра), Сільвера, Шпеєра та трьох солдатів спецпідрозділу «Дельта»It is not clear if OC-1 was one of the Delta Force soldiers через діру в південній частині стіни комплексу.CBC, "Did Friendly Fire Kill Medic, Not Khadr?"
Серед останків тварин бригада виявила тіла трьох загиблих бійців. Відповідно до розповіді Сільвера 2007 року про подію, він почув звук, «схожий на постріл», і побачив, як троє солдатів «Дельти» пригнулися. Граната пролетіла повз чоловіків і вибухнула в кінці групи, поранивши Шпеєра, який був «в афганському одязі та без шолома».Humphreys, Adrian.
OC-1 повідомив, що хоча він не чув жодної стрілянини, пил з північної сторони комплексу змусив його повірити, що група була під вогнем стрільця між будинком і сараєм. Він повідомив, що граната була перекинута через стіну, яка вела до перевулку, і впала в 30–50 метрах від початку перевулку. Побігши до перевулку, щоб уникнути вибуху, OC-1 випустив чергу з карабіна M4 у провулок, пробігаючи повз, хоча через хмари пилу не було видимості. Присівши біля південно-східного входу в провулок, OC-1 побачив чоловіка з пістолетом у кобурі та двома пораненнями в грудях, який рухався по землі поруч із АК-47. Зі свого місця ОC-1 зробив один постріл у голову чоловіка, вбивши його. Коли пил розвіявся, OC-1 побачив Хадра, який присів, дивлячись убік від поля бою, і двічі вистрілив Хадру в спину.
OC-1 підрахував, що всі події з моменту входу в комплекс розгорталися менше хвилини, і що він був єдиним американцем, який відкрив вогонь. Сільвер спочатку стверджував, що два військовослужбовці «Дельти» відкрили вогонь, вистріливши тричі в груди Хадра, після того, як було помічено, що Хадр тримає пістолет і стоїть обличчям до військ.
Ці заяви суперечать версії подій OC-1. Однак OC-1 погодився, що щось лежало в пилу біля Хадра, хоча він не міг пригадати, пістолет це чи граната.