«Едіп Егіпетський» — найголовніша робота Афанасія Кірхера з єгиптології.
Три повних фоліо-томів з вишуканими ілюстраціями та діаграмами були опубліковані в Римі протягом 1652—1654 років. Своїми джерелами Кірхер посилався на халдейську астрологію, єврейську каббалу, грецьку міфологію, піфагорійську математику, арабську алхімію та латинську філологію.
Ієрогліфи Третій том «Едіпа Егіпетського» присвячений виключно спробам Кірхера перекласти єгипетські ієрогліфи. Основним джерелом для дослідження Кірхером ієрогліфів була табличка Бембіна, названа так на честь її придбання кардиналом Бембо незабаром після пограбування Риму в 1527 році. Скрижаль Бембіне — це бронзова та срібна табличка із зображенням різних єгипетських богів і богинь. У центрі сидить Ісіда, яка представляє «поліморфну всеохоплюючу Універсальну Ідею».
«Едіп Егіпетський» Кірхера є прикладом синкретичної та еклектичної науки пізнього Відродження та представником антикварної науки до сучасної наукової ери. Його переклади ієрогліфічних текстів, як правило, були багатослівними та зловісними; наприклад, він переклав єгипетську фразу, яка часто зустрічається, dd Wsr, «Осіріс каже», як «Зрада Тифона закінчується на троні Ісіди, вологість природи охороняється пильністю Анубіса».
У сімнадцятому столітті Кірхера поважали за його дослідження єгипетських ієрогліфів; його сучасник сер Томас Браун (1605—1682), який володів кількома книгами Кірхера, у тому числі «Едіп Егіпетський», віддав належне йому як єгиптологу та його вивченню ієрогліфів:
З іншого боку, сучасні фахівці з ієрогліфічного письма визнали працю Кірхера малоцінною. За словами Ернеста Альфреда Уолліс Баджа:
Точне значення єгипетських ієрогліфів не було розшифровано до 1824 року, коли Жан-Франсуа Шампольйон нарешті розгадав загадку завдяки дослідженню Розеттського каменю.
У 1999 році Женевський університет виставив один із величезних фоліантів Едіпа Егіпетського на виставці до сторіччя Хорхе Луїса Борхеса як представника книг, пов'язаних з аргентинським автором.
Примітки
Джерела
Атанасіус Кірхер: людина епохи Відродження у пошуках втрачених знань. Опубліковано Джоселін Годвін. Темза і Гудзон, 1979 Атанасіус Кірхер «Остання людина, яка знала все». Під редакцією Паули Фіндлен Рутледж, 2004
Посилання
Фото планшета Bembine і його деталі Файли pdf для завантаження частини 1653 року видання твору